Чергування О, Е(Є) з І(Ї) – Орфографія
Українська мова
Орфографія
Чергування О, Е(Є) з І(Ї)
Чергування О, Е (Є) з І (Ї) відбувається в таких випадках:
1. При зміні форм
– іменників: доба – діб, копа – кіп, двори – двір, осі – вісь, носорога – носоріг;
– прикметників, зокрема присвійних, а також похідних від них власних назв: дядькового – дядьків, Києва – Київ;
– деяких числівників, займенників прикметникового типу: восьми – вісім, твою – твій, семи – сім, мою – мій;
– дієслів: боятися – боюся – бійся, стояти – стою – стій.
3. У словах, що означають предмети, та в похідних утвореннях О під наголосом переходить вІ: водовід, газопровід.
4. Ненаголошений О в словах з твірними елементами (-вод, – воз, – нос, – роб) завжди переходить вІ: вивід, виріб, захід, провід, провідник.
5. У давнішніх запозиченнях: гніт – гноту, табір – табору, якір – якоря, Федір – Федора.
6. У звукосполученнях – оро-, – оло-, – ере-:
– у родовому відмінку множини іменників жіночого роду, а також у похідних словах
– у родовому відмінку множини деяких іменників середнього роду та утворених від них із значенням зменшеності: болото – боліт – болітце.
7. За аналогією до інших слів на місці давнього Ъ в таких словах і формах: кріт, брів (брова), бліх (блоха), недокрів’я.
Чергування О, Е(Є) з І(Ї) не відбувається у таких випадках:
1. Коли О, Е випадні: вогонь – вогню, пеньок – пенька, сон – сну.
2. Коли О, Е вставні: вікно – вікон, казка – казок, книжка – книжок.
3. У звукосполученнях – оро-, – оло-, – ере-, – еле-: ворон, горох, морок, подорож, голос, колос, полон.
Винятки: моріг, поріг, сморід.
4. У звукосполученнях – ор-, – ер-, – ов – між приголосними: борг, горб, жертва, морква, торг, хорт, смерть, чверть.
Виняток: погірдний (погорда).
5. Під наголосом у кінцевих словотвірних частинах – вод, – воз, – нос-, – роб складних слів, що означають людей за родом діяльності та в похідних: діловод, водовоз, хлібороб, золотоносний. У словах зі словотвірним компонентом – возО зберігається: лісовоз, паровоз, тепловоз. У словотвірній частині – хід пишеться І: всюдихід, самохід, стравохід.
6. У суфіксах – інк-, – еньк-, – есеньк-, – ечк-, – оньк-, ‑очк-, – тель: Оленька, гарненько, донечка, стежечка, лавочка, таточко, вихователь, учитель, сторінка.
7. У називному відмінку однини деяких префіксальних безсуфіксних іменників: завод – заводу, почерк – почерку, але: забій – забою, розгін– розгону, потік – потоку, удій – удою.
8. У непрямих відмінках ряду іменників чоловічого роду: борця, водню, орла, паростка.
9. У родовому відмінку множини ряду іменників жіночого роду, а також деяких іменників середнього роду: будов, жмень, заток, кишень, обнов, ос, підлог, тещ, веретен, імен.
10. У родовому відмінку множини іменників на ‑ення: відділення – відділень, зрощення – зрощень, звернення – звернень.
11. У закінченнях – еш дієслів теперішнього та майбутнього (простого) часу за аналогією до третьої особи однини, а також у формах наказового способу: береш, зайдеш, заводь.
12. У словах іншомовного походження, які були запозичені порівняно недавно: атому, майору.
13. В абревіатурах і похідних утвореннях: комсомолу, робкору, торгпреду.
14. У низці слів книжкового й церковного походження і похідних: Бог, верховний, вирок, пророк, словник, прапор.
15. У прикметниках, утворених від власних імен на – ов, – ев: Ростов – ростовський.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...