Чорна металургія – ЧОРНА І КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
Розділ 4
ГАЛУЗІ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
4.6. ЧОРНА І КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ 4.6.1. Чорна металургія
У своєму розвитку людство пройшло кам’яний вік, потім епоху бронзи, за якою почалась епоха заліза. Хоч нині залізо – не єдиний матеріал, що використовується людством, усе-таки цей метал відіграє досить помітну роль у господарському житті нашої планети.
Залізної руди у світі достатньо, вона є практично на всіх континентах. Багатими на залізну руду вважаються Росія, Україна, Китай, Індія, Бразилія, Південно-Африканська
До Другої світової війни залізна руда в основному видобувалася в США, Великобританії, Швеції, Франції, Німеччині. Після війни лідируючі позиції у видобутку руди займали Канада, Австралія, Південно-Африканська Республіка і деякі країни, що розвиваються.
Після Другої світової війни частка спожитого заліза почала зменшуватися
Дешева робоча сила та менш жорсткі екологічні вимоги сприяли інтенсивному розвитку чорної металургії в країнах “третього світу” порівняно з індустріальними країнами світу.
Ще в недалекому історичному минулому підприємства чорної металургії розміщувалися якомога ближче до басейнів кам’яного вугілля, що зумовлювалося великою енергомісткістю цієї галузі. Для одержання однієї тонни чавуну (який потім перероблявся на сталь) було потрібно більше вугілля, ніж залізної руди.
Оскільки для ливарного виробництва вугілля потребувалося ще більше, то доцільніше було залізну руду возити до вугілля, а не навпаки. Відбувалися, щоправда, і “маятникові перевезення”. Якщо в одному регіоні була залізна руда, а в іншому – вугілля, то створювали підприємства чорної металургії в обох регіонах з тим, щоб залізничні ешелони, що курсували між цими регіонами, були завжди завантажені. В один бік вони везли залізну руду, а в інший – вугілля.
Удосконалюючи технологію, людство досягло того, що затрати на вугілля стали значно меншими, ніж затрати на залізну руду, і стало вигідно вугілля (кокс) возити до місць видобування залізної руди.
Технічний прогрес на транспорті та інші чинники сприяли розвитку чорної металургії у місцях споживання її продукції, віддалених від родовищ вугілля і залізної руди. Яскравий приклад – металургійні центри Японії та країн Східної Європи. У світі є не лише великі підприємства чорної металургії, а й міні – заводи.
За останні два-три десятиліття зайнятість у сталеливарній промисловості США скоротилася на дві третини. З експортера США перетворилися на імпортера сталі. Світовим стале-виробником і стале-продавцем залишається Західна Європа. Великим експортером сталі до країн, що розвиваються, стала Японія.
Для виробництва сталі необхідні великі і високоефективні заводи. А для цього потрібні колосальні інвестиції. З огляду на це сталеливарного виробництва немає, наприклад, в Африці. Цей континент виробляє менше 1 % світової сталі. Нові металургійні центри з’явилися у Бразилії, Південній Кореї, Японії, на Тайвані. Цьому сприяли дешева робоча сила, урядові субсидії та податкові пільги на експорт сталі. Фахівці вважають, що занепад сталеливарної промисловості, наприклад, у США і Великобританії пояснюється надмірною кількістю зайнятих, деморалізованим керівництвом, неефективністю або й відсутністю державної підтримки, незговірливістю профспілок.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...