Циклів економічних теорії – концепції різних напрямів, течій і шкіл політичної економії щодо циклічності виробництва і механізму циклічної нестійкості. Перші пояснення економічних циклів виникли в межах неокласичного напряму політичної економії. Характерною ознакою цих концепцій було намагання трактувати кризи як випадкове явище, спричинене порушеннями попиту і пропозиції. Причини кризи як найважливішого елементу економічного циклу частково пояснили представники класичної школи політичної економії. Зокрема, Д. Рікардо пояснював
кризи несправедливістю в розподілі багатства, С. Сісмонді пов’язував кризи з недоспоживанням населення, невідповідністю між виробництвом і споживанням. Уперше всебічно обгрунтував середні економічні цикли К. Маркс. Основною причиною економічних криз він назвав суперечність між суспільним характером капіталістичного виробництва і приватнокапіталістичним привласненням його результатів, а матеріальною основою циклічності – масове оновлення основного капіталу. І. Туган-Барановський вбачав причини криз у диспропорційності розвитку економіки, зокрема у диспропорціях між рухом заощаджень і інвестицій у
галузях, що виробляють засоби виробництва, а причину циклічності – в особливостях нагромадження основного капіталу. Й. Шумпетер циклічність капіталістичного виробництва пов’язав із нерівномірним характером науково-технічного прогресу, особливостями розвитку основного капіталу. Наприкінці ХІХ – на початку XX ст. набула розвитку кредитно-грошова теорія циклу. !ї представники – І. ФІшер і Дж. Хоутрі стверджували, що кризи породжені коливаннями кон’юнктури. Поява нової концепції економічного циклу в 20-х XX ст. пов’язана з іменем М. Кондратьєва (див. Довгі хвилі в економіці). В 30-х виникла кейнсіанська концепція економічних циклів. Найважливішою їх причиною Дж. Кейнс назвав дію основного психологічного закону, згідно з яким люди “схильні, як правило, збільшувати споживання зі зростанням доходів, але не такою мірою, як зростає дохід” (див. Кейнсіонство). Свого розвитку ідеї Кейнса набули у працях Р. Харрода, П. Самуельсона, Е. Хансената ін., які обгрунтували ідею зумовленості економічних циклів взаємодією між рухом національного доходу, споживанням і нагромадженням капіталу, зокрема особливостями зміни ефективного попиту, що передусім залежить від динаміки споживання та інвестування. До кейнсіанської теорії циклічного розвитку вони додали теорію акселератора, що пояснює залежність капіталовкладень від приросту національного доходу, а точніше – відношення приросту капіталовкладень до відносного приросту національного доходу або споживчого попиту. На думку М. Фрідмена, головна причина циклічності виробництва – нестабільність грошової пропозиції, спричинена втручанням держави в економіку. Для подолання або істотного послаблення циклічних коливань він пропонував значно послабити державне регулювання (передусім пряме), обмежити його лише грошово-кредитними механізмами, зокрема стабільним зростанням грошової маси в обігу на рівні 3-4% щорічно, що приблизно відповідає темпам приросту національного доходу (див. Монетаризм). Монетаристська концепція економічних циклів, хоч і містить окремі позитивні аспекти, зосереджена здебільшого на поверхових причинах циклічності виробництва.
Loading...