Цінність науки, її достоїнства і недоліки
Філософія посбіник
Тема 7. ФІЛОСОФІЯ НАУКИ
§ 1. Особливості наукового пізнання
Цінність науки, її достоїнства і недоліки
Отже, питання про цінність науки набуло особливого значення у межах самої науки, в осередках вчених та методологів науки. Одним з перших, хто зосередив увагу на цьому питанні, був австрійський філософ науки П. Фейєрабенд.
Яка ж цінність науки? Насамперед, науці ми зобов’язані неймовірними відкриттями, які поліпшують наше повсякденне життя та вдосконалюють наш людський дух. Але чи дає це підстави вважати
Чи
– Інституціональна авторитарність науки. Парадокс полягає у тому, що наука у демократичному суспільстві є найменш демократичним інститутом. По-перше, вона не залишає свободи вибору для інших форм та способів знання, витісняючи їх із системи освіти як “ненаукові” та “неістинні”. Фізика, хімія, астрономія, історія повинні вивчатись і їх не можна замінити натуральною магією, алхімією, астрологією, міфологією. По-друге, якщо держава та церква, держава та міф, держава та магія чітко відділені один від одного, то держава та наука нерозривно пов’язані між собою. На розвиток науки витрачають величезні кошти. Це можна зрозуміти з економічної та утилітарної точок зору, але з моральної та ціннісної це залишається незрозумілим і аж ніяк не пов’язане з принципом вільного дослідження істини.
– Наука зменшує світоглядну та гуманістичну цінність знання, витісняючи та знецінюючи сам суб’єкт пізнання, тобто людину. Людина неначебто виводиться за межі пізнання. Результатом є порушення єдності знання та самосвідомості, пізнання та самопізнання. При цьому зникає єдине наукове поле знання. Процес диференціації наук призводить до “вавилонського перемішування мов” науки, вчені різних галузей знання перестають розуміти один одного. Внаслідок цих процесів втрачається єдиний ланцюг науки та ціннісна ієрархія наукових ідей. Які з наук є більш важливими і їх необхідно вивчати насамперед? А які має вивчати вузьке коло спеціалістів?
Усі ці питання залишатимуться нерозв’язаними, поки загальна будівля науки буде розколотою на дві частини: на науки про природу, які дотепер залишаються синонімом власне науки, що виникла на грунті природознавства у XVII ст., та на науки про дух (науки про людину), які у вельми відносному сенсі мають сьогодні статус наук.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...