Цвілеві гриби

Розділ 3. ГРИБИ ТА ЛИШАЙНИКИ

Тема 7. ГРИБИ

53. Цвілеві гриби

Дивлячись на заражені рани, на людей, які страждали й помирали і яким ми не могли допомогти, я палав бажанням знайти, нарешті, якийсь засіб, здатний убити ці мікроби.

А. Флемінг

Знайомтеся

Шотландський учений Александер Флемінг (1881-1955) (іл. 53.1) досліджував культури шкідливих бактерій стафілококів, які розводив на агарі – поживному середовищі. Він помітив, що в деяких місцях, куди потрапили спори гриба пеніцилу й утворилася зелена пліснява, бактерії загинули. Який

висновок зробив цей видатний учений?

Іл. 53.1. А. Флемінг

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Гриби, які утворюють характерні нальоти (плісняву) на поверхні продуктів харчування, паперу, шкіри, тобто матеріалів, які містять органічні речовини, називають пліснявими. Більшість цих грибів живляться органічними речовинами решток організмів або продуктами їхньої життєдіяльності.

Серед пліснявих грибів є цвілеві гриби, до яких відносять пеніцил, аспергіл та багато інших. Ці гриби широко поширені по всій земній кулі, оселяючись у грунті, на поверхні плодів тощо (іл. 53.2). Плісняві гриби викликають псування

продуктів (хліба, овочів, ягід, фруктів), руйнують багато різних промислових матеріалів (тканини, шкіру). Беруть участь у грунтоутворенні, оскільки є сапротрофними організмами. Деякі з них можуть викликати хвороби рослин і тварин, їх використовують для отримання антибіотиків, ферментів, вітамінів тощо.

Плісняву утворює мукор, який помилково дехто відносить до цвілевих грибів (іл. 53.3). Мукор – це рід нижчих грибів-сапротрофів, які утворюють нальоти на поверхні грунту, органічних відходах травоїдних тварин, харчових продуктах тощо. Грибниця в цих грибів – одноклітинна, розгалужена, без перегородок. Пухнастий наліт із часом змінюється за кольором, бо від грибниці піднімаються вгору утвори з кулястими спорангіями, у яких утворюється велика кількість спор темного забарвлення. Першочергове значення в їхньому розселенні та поширенні має статеве спороутворення. Ці гриби широко поширені по всій земній кулі у верхніх шарах грунту. Представниками роду є мукор китайський, мукор китицеподібний тощо.

Іл. 53.2. Колонії пліснявих грибів на черствому хлібі

Іл. 53.3. Мукор; 1 – міцелій зі спорангіями; 2 – утворення зиготи

ПОГЛИБЛЕННЯ ТЕМИ

Які загальні ознаки цвілевих грибів?

Найхарактернішою ознакою цвілевих грибів є утворення на живильних речовинах плісняви (іл. 53.4 та 53.5). Вона може бути павутинною, пухнастою чи порошистою і мати різний колір. Із забарвленням цього нальоту часто пов’язані назви цвілевих грибів: сіра цвіль, зелена цвіль, чорна цвіль, рожева цвіль тощо. Форма, розміщення та забарвлення плісняви є ознаками, за якими визначають систематичну належність грибів. Однією з необхідних умов утворення плісняви є достатня вологість живильного субстрату й висока відносна вологість навколишнього повітря. Більшість цвілевих грибів – сапротрофи, але є і необов’язкові паразити рослин, тварин і людини. Вони мають дуже багато ферментів, завдяки яким можуть жити на найрізноманітніших живильних речовинах. Цвілеві гриби здатні виділяти антибіотичні речовини (антибіотики, отрути, органічні кислоти), які захищають їх від конкурентів і створюють найкращі умови для життєдіяльності. Отже, загальними ознаками цвілевих грибів є сапротрофний спосіб живлення та виділення захисних речовин-антибіотиків.

Які особливості поширення цвілевих грибів?

До найпоширеніших цвілевих грибів належать пеніцил і аспергіл. Пеніцил – рід, види якого займають перше місце за поширенням серед грунтових грибів. Вони часто оселяються на продуктах харчування, поверхні грунту, утворюючи на них голубувату чи зеленувату плісняву. Грибниця багатоклітинна, складається з розгалужених ниток, розділених перегородками. Над грибницею піднімаються нитки, розгалужені на кінцях у вигляді китичок, на верхівці яких утворюються спори. Гриби цього роду поширені по всій земній кулі, але краще пристосовані до грунтів північних широт. Представниками роду є пеніцил позначений, пеніцил італійський тощо. Аспергіл – це рід, види якого найчастіше розвиваються в грунті та на рослинних продуктах. Ці мікроскопічні гриби відрізняються від попередніх тим, що в них нитки на верхівці мають потовщення з паличкоподібними виростами, що загалом нагадує “кошлату голову”. Від цих виростів відшнуровуються ланцюжки спор. Ці гриби поширені по всій земній кулі, але краще пристосовані до грунтів південних широт. Представниками роду є аспергіл чорний, аспергіл жовтий тощо. Отже, цвілеві гриби поширені по всій земній кулі і їхнім природним середовищем існування є верхні шари грунту.

Іл. 53.4. Колонії пеніцила на живильному середовищі

Іл. 53.5. Спорангій пеніцила під мікроскопом

Яке значення цвілевих грибів у природі та в житті людини?

У природі цвілеві гриби руйнують органічні рештки та мінералізують речовини, беручи участь у грунтоутворенні. З багатьох цвілевих грибів отримують лікувальні речовини – антибіотики, що вибірково діють на паразитичні бактерії та гриби, не зашкоджуючи клітинам хазяїна. Цвілеві гриби можуть бути й збудниками важких захворювань у рослин (наприклад пеніцил італійський, який викликає гниль плодів цитрусових), тварин і людини (наприклад аспергільоз легень). Цвілеві гриби мають велике значення і в харчовій промисловості. Деякі види використовують для виготовлення спеціальних сортів сиру з гострим смаком і незвичним запахом. Гриби родів Пеніцил і Аспергіл продукують ферменти, які людина використовує для освітлення соків і вин. Як видно із ілюстрації 53.6, пеніцил і аспергіл добре розрізняються за зовнішнім виглядом. У пеніцила гіфи, що піднімаються вертикально, утворюють на верхівках китички, а в асперіла – головку. Китички й головки закінчуються ланцюжками спор. У багатьох країнах є промислові підприємства, де спеціально вирощують цвілеві гриби (наприклад аспергіл чорний) і отримують з них лимонну кислоту, вітаміни тощо. На Сході аспергіл жовтий використовують для приготування соєвого тіста та соєвих соусів.

Цвілеві гриби відіграють значну роль і в сільському господарстві. З деяких цвілевих грибів (наприклад фузаріум) виокремлюють речовини, що посилюють ріст рослин. Такі речовини використовують, наприклад, для збільшення розмірів ягід безнасінних сортів винограду. Із цих ягід виготовляють родзинки. Серед цвілевих грибів є і паразити рослин. Наприклад, пеніцил розпростертий викликає м’яку коричневу гниль яблук. Втрати від цього гриба при зберіганні яблук становлять іноді до 85-90%. Отже, у природі цвілеві гриби є дуже важливим компонентом грунту, а людина найчастіше використовує їх у медицині, харчовій промисловості та сільському господарстві.