Державний борг, його формування і обслуговування
ФІНАНСИ
Модуль 3
ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН І МЕТОДІВ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
РОЗДІЛ 11
ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ
11.4. Державний борг, його формування і обслуговування
Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним. Державний борг – це сума заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами.
Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (внутрішніх і
Структурно державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній борг визначається як заборгованість кредиторам держави
Тому внутрішній борг – це сукупність зобов’язань держави перед резидентами, а зовнішній борг – сукупність зобов’язань держави перед нерезидентами (незалежно від того, в чиїй національній валюті номіновано зобов’язання).
Особливістю сьогоднішньої ситуації в Україні є фактичне існування двох типів державного внутрішнього боргу: номінального і реального. Номінальний трактується як сукупність державних запозичень на кредитних і фондових ринках і передбачає погашення основної суми боргу з виплатою відсотків у визначені терміни. Реальний внутрішній державний борг, крім номінального, включає також невиконані фінансові зобов’язання держави перед суб’єктами економіки (неоплачені державні замовлення, заборгованість по заробітній платі перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований податок на додану вартість і т. ін.).
Внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у власності держави. Платоспроможність за внутрішніми позикам забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості в погашенні зовнішнього боргу визначаються сальдо торговельного балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави, чим дають змогу урегулювати платіжний баланс.
Ставлення науковців до боргів держави було й залишається неоднозначним. У більшості наукових праць XVIII і XIX ст. державний борг розглядався як явище негативне. Так, А. Сміт наголошував у своїх працях, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Досить категорично щодо державних запозичень висловлювався інший відомий учений Т. Р. Мальтус. Він зазначав, що великий державний борг – це ракова пухлина, яка роздирає життя народу і його добробут. Такої самої думки дотримувався Ж. Б. Сей, який порівнював державний борг із новою зброєю, страшнішою за порох, зброєю, якою держава повинна користуватися лише в крайньому разі. Водночас досвід розвитку світової економіки підтвердив, що державний борг – це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Державні запозичення не завжди призводять до банкрутства держави або до її зубожіння, а сама по собі наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального стану державних фінансів. Підтвердженням тому є досвід Англії, яка вважається батьківщиною державного кредиту і яка, незважаючи на зростання державного боргу, досягла розквіту економіки.
Державний борг має економічно обгрунтовані межі. Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми державного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції та розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80-100 %. За даними МВФ, у 1995 р. сумарний борг що до ВВП становив у США 69 %, Німеччині – 56, Франції – 51,9, Великої Британії – 46,6, Японії – 87, Італії – 126,7 %. На початок 1996 р. найбільший розмір зовнішнього боргу мала Мексика (125 млрд. дол.) і Китай (111 млрд. дол.). Значні розміри зовнішнього боргу мають також Бразилія, Індонезія, Угорщина. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, відбувається зростання зовнішньої заборгованості в світі. Особливо вирізняються стрімкими темпами зростання заборгованості країни, що розвиваються. До категорії країн із надмірним рівнем заборгованості належать ті, які протягом останніх років мали перевищення критичного значення хоча б одного з таких показників: відношення величини накопиченого боргу до ВВП становило понад 80 % або відношення величини боргу й відсоткових платежів до експорту перевищувало 220 %. У більшості країн світу величина державного боргу регулюється законодавчо. В Україні величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту.
Боргова політика нашої держави почала формуватись у 1994-1995 рр., коли державні позики набули масового характеру, хоча початок було покладено міжурядовими позикам ще в 1992 р. З 1994 р. Україна стала одержувати кредити від міжнародних фінансових організацій (МФО), а з 1995 р. залучати кошти через комерційні позики на зовнішньому фінансовому ринку і шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на внутрішньому ринку. Усього за дев’ять років (1993- 2001) Україна ззовні залучила 20,7 млрд. дол. США. Система внутрішньої позики найбільшого розвитку досягла в 1997-1998 рр., коли щорічно мобілізовувалося на фінансування бюджетного дефіциту понад 8 млрд. грн. Однак після фінансової кризи 1998 р. внутрішні позики пішли на спад і в даний час істотного значення в мобілізації коштів не мають. Проблеми позик на внутрішньому фінансовому ринку ускладнюються недостатнім розвитком фінансово-банківської інфраструктури, яка не в змозі акумулювати тимчасово вільні фінансові ресурси (збереження). У країнах із розвинутою ринковою економікою основними кредиторами держави є фізичні особи. Але в Україні залучення державою коштів від населення утруднене, по-перше, через низький рівень доходів громадян, а, по-друге, внаслідок недовіри до держави і до банків. Разом з тим, за оцінками експертів, на руках у населення перебуває 8-10 млрд. дол. США готівкою, а вклади населення в комерційних банках, у тому числі і в Ощадному банку України, постійно зростають – щорічно в середньому на 35-50 %. Це свідчить про наявність потенційних можливостей у подальшому нарощуванні державних внутрішніх запозичень. Важливим заходом по відновленню внутрішнього фінансового ринку є переорієнтація внутрішніх фінансових позикових ресурсів на розвиток виробництва, а не на державне споживання, суттєве їх здешевлення.
Щодо зовнішніх позик, то їхній обсяг останніми роками в Україну дещо скоротився. Безумовно, рівень ризику, пов’язаний із наданням кредитів Україні, дуже високий. Проте слід зазначити, що Україна як країна з перехідною економікою, що орієнтується на інтеграцію в Європу, користується певною підтримкою і міжнародних фінансових організацій, і урядів європейських країн, і Європейського Союзу в цілому. Однак можливості в залученні відносно дешевих кредитів не означають автоматизму в кредитуванні. Так, у 2000-2002 рр. Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку припиняли кредитні програми у зв’язку з невиконанням Україною узятих на себе зобов’язань. Але після поліпшення ситуації в частині досягнення встановлених орієнтирів грошово-кредитної політики кредитування відновлювалося.
Станом на 31 жовтня 2007 р. державний прямий та гарантований борг України становив 82 596 592,31 тис грн., або 16 355 760,86 тис дол. США, в тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг – 64 122 078,92 тис грн. (77,63 % загальної суми державного прямого та гарантованого боргу), або 12 697 441,38 тис дол. США; державний прямий та гарантований внутрішній борг – 18 474 513,39 тис грн. (22,37 %) або З 658 319,48 тис дол. США21.
Державний прямий борг України становив 67 143 588,04 тис грн. (81,29 %) або 13 295 760,00 тис. дол. США. Державний прямий зовнішній борг становив 49 670 040,90 тис. грн. (60,14 %) або 9 835 651,66 тис. дол. США. Державний прямий внутрішній борг становив 17 473 547,14 тис. грн. (21,16 %), або 3 460 108,34 тис. дол. США.
Гарантований борг України становив 15 453 004,27 тис. грн. (18,71 %), або 30 600 00,86 тис. дол. США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 14 452 038,02 тис. грн. (17,50%), або 2 861 789,72 тис. дол. США; гарантований внутрішній борг – 1 000 966,25 тис. грн. (1,21%), або 198 211,14 тис. дол. США.
Протягом січня-жовтня 2007 р. сума державного прямого та гарантованого боргу України збільшилася в гривневому еквіваленті на 2 048 074,95 тис. грн. (2,54 %), або 405 559,40 тис. дол. США в доларовому еквіваленті.
При цьому державний прямий зовнішній борг збільшився на 163 966,71 тис. грн. (0,33 %), або 32 468,66 тис. дол. США. Збільшення державного прямого зовнішнього боргу за січень-жовтень 2007 р. пов’язано в основному із зростанням курсу євро по відношенню до гривні.
Державний прямий внутрішній борг збільшився на 865 835,02 тис. грн. (5,21 %), або 171 452,48 тис. дол. США. Збільшення частки державного прямого внутрішнього боргу спричинене перевищенням залучення коштів від випуску ОВДП над погашенням боргу.
Гарантований борг України збільшився на 1 018 273,22 тис. грн. (7,05 %), або 201 638,26 тис. дол. США, що пов’язано в основному із залученням у вересні 2007 р. Державною службою автомобільних шляхів України під державні гарантії зовнішніх кредитних ресурсів у сумі 465 млн. дол. США для фінансування будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних шляхів загального користування.
Здійснюючи внутрішні і зовнішні запозичення держава повинна забезпечити обслуговування державного боргу.
Обслуговування державного боргу – це погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості через випуск нових позик.
Виплата відсотків, виграшів, коштів із погашення позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення і деякі інші витрати.
При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із зовнішньої заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника на рівні 25 %.
В Україні обслуговування зовнішнього боргу здійснюється в процесі виконання державного бюджету. Розрахунки належних до сплати сум із погашення та обслуговування зовнішнього боргу виконуються в доларах США. Перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні. Безпосередньо оплату здійснює Державне казначейство.
Джерела погашення зовнішнього боргу: бюджет; золотовалютні резерви; кошти, отримані від приватизації державного майна; нові запозичення.
Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюється Міністерством фінансів через банківську систему шляхом проведення операцій з розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу.
Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.
Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансове становище. Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема “витіснення”, а довгострокові відомі як “тягар” боргу.
Ефект “витіснення” виникає через підвищення ринкових відсоткових ставок, яке відбувається у випадку фінансування за допомогою випуску державних цінних паперів бюджетного дефіциту. Боргове фінансування бюджетного дефіциту стимулює зростання відсоткових ставок. Кредити стають дорогими і невигідними для здійснення інвестиційних проектів, таким чином інвестиції витісняються із сфери виробництва.
Довгострокові наслідки державного боргу пов’язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Накопичення боргу і підвищення відсоткових ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні відсоткових ставок приватні інвестиції скорочуються, а приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобов’язання. Таким чином зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, що уповільнює економічне зростання і призводить до зниження доходів населення.
Оскільки джерелом погашення державного боргу є доходи бюджету, зокрема податкові надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит із його негативними економічними, соціальними і фінансовими наслідками. Досвід більшості європейських країн підтверджує, що лише ті країни зуміли уникнути серйозних боргових труднощів, які змогли контролювати дефіцити своїх бюджетів. Використання державних запозичень на фінансування поточних витрат бюджету, в тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним шляхом. Цілком очевидно, що кошти, які надходять від державних позик, повинні бути закріплені за бюджетом розвитку. Це створює передумови для їх інвестування в економічний розвиток, завдяки чому додаткові доходи, отримані від зростання ВВП, можуть бути джерелом погашення позик.
___________________________________________
21 За даними Міністерства фінансів України // www. minfin. gov. ua.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...