Деякі інші логічні поняття
Лісівництво
РОЗДІЛ 5. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Лекція 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЗМІСТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
1.2 Деякі інші логічні поняття
Гіпотеза. Вибір теми досліджень, яка вписується в яку-небудь проблему, є лише початковим етапом наукових досліджень. Щоб приступити до самих досліджень, потрібно володіти деякими попередніми відомостями про властивості об’єктів, які будуть досліджуватися, про явища та процеси, які в них відбуваються. З цим можна познайомитися із відповідних джерел, що містять необхідні дані,
Отриманих таким шляхом даних недостатньо для того, щоб можна було судити про дійсний характер явищ чи процесів. Доповнюють попередні дані логічні міркування та побудови. Такого роду припущення, при яких на основі ряду фактів робиться висновок про властивості об’єкта, причинно-наслідкові зв’язки між параметрами об’єкта та іншими факторами впливу, називаються гіпотезою. Причому такий висновок не можна вважати цілком доведеним.
Тобто, гіпотеза – це судження, побудоване на емпіричних даних та доповнене логічними побудовами, які ще не підтверджені емпіричними даними.
Гіпотезами
Закономірність – це властивість реальної дійсності, об’єктів природи, які будуть вивчатися при наукових дослідженнях. Характерною рисою об’єктів є їх різноманітність та мінливість. Особливо ці якості притаманні лісовим насадженням, що залежить від різноманіття місцеоселень та дикої за своєю природою лісової рослинності.
При дослідженні лісових об’єктів ставиться мета встановлення, у чому саме полягає мінливість, який вона має характер, чи можна нею керувати у потрібному напрямку тощо. Оскільки об’єкти наукових досліджень в умовах лісу мають багатосторонні зв’язки між їх компонентами та екологічними факторами, потрібно виявляти причинно-наслідкову залежність тих компонентів, які досліджуються. У результаті виявлення залежності між факторами, які досліджуються, виявляється і закономірність, причому характер взаємозв’язків повинен простежуватися не лише у момент досліджень, а і в майбутньому. Це можливо тільки при так званій детермінованій закономірності. При закономірності статистичного характеру у майбутньому стан процесу, який достежується, можливо передбачати лише з певним ступенем вірогідності.
Якщо в результаті проведених теоретичних і експериментальних досліджень гіпотеза підтверджується, то можливі два випадки: 1) гіпотеза підтверджена тільки для окремого об’єкта і в межах тільки тих емпіричних даних, в яких проводилися дослідження; 2) гіпотеза підтверджена не тільки для даного об’єкта, але і для нескінченного числа подібних об’єктів і реалізується за межами яких-небудь емпіричних даних. В обох випадках ми маємо певну закономірність, але у першому випадку вона носить обмежений характер, а в другому – всезагальний. У другому випадку, коли закономірності притаманний всезагальний характер, гіпотеза являє собою науковий закон.
Закон – це поняття, яке пов’язане з поняттям закономірності. Суттєвою властивістю закону є постійність відносин між двома або багатьма змінними величинами, які взяті для кількісної характеристики властивості або ознак реальних об’єктів чи процесів.
Науковий закон відображає об’єктивні закономірності, що лежать в основі явищ, які спостерігаються. Система законів становить основу наукових теорій, які складають зміст фундаментальних та прикладних наукових дисциплін. Закон є формою всезагальності. Він охоплює безкінечну кількість об’єктів і не є підсумком для дослідного матеріалу, що відноситься до закономірності, а виходить за його межі. Закон вказує на характер зв’язків між ознаками реальних об’єктів або явищ. Існує певний зв’язок між гіпотезою і законом. Підтверджена наукова гіпотеза приймається як обмежена закономірність явищ або процесів, які досліджуються. Якщо закономірності носять всезагальний характер, то вони є законом.
Принцип і постулат. Принцип (від лат. principium – основа, першо-начало) – це висхідні положення встановлення законів, відповідно до яких відбуваються ті чи інші явища, процеси або описуються притаманні об’єктам властивості та співвідношення між ними. Наприклад, існують принципи діалектичного протиріччя пізнання, відповідності та ін. Так, в основі вивчення природи лісу лежить принцип відповідності властивості місцеоселень біологічним властивостям деревних порід.
Постулат (від лат. postulatum – те, що вимагається) – це ствердження, яке вирізняється самоочевидністю, але приймається як висхідне положення без доказів, тобто як аксіома. Це поняття вживається у фундаментальних науках. П. М. Василенко та Л. В. Погорілий (1985) підкреслюють, що у науковій літературі вживається термін “постулаційні передумови” (передпосилки), що значно ширше, ніж постулат. Вони базуються на доведених у науці законах і використовуються при проведенні досліджень без доказів. Сюди належать, наприклад, закони механіки.
Теорія. У широкому розумінні теорія означає логічне узагальнення досвіду, є системою керівних ідей у тій чи іншій галузі наукових знань, наукове пояснення закономірності розвитку природи і суспільства, у тому числі і виробництва.
Теорія (від грецького theoria – спостереження, дослідження) виникла і розвивається на основі суспільної практики, вона дає розуміння об’єктивної дійсності. Отже теорія – це комплекс знань у певній галузі науки. При наявності теорії швидше і надійніше вирішуються питання, пов’язані з розв’язанням проблеми, а також зменшуються витрати сил і матеріальних коштів. У науковій літературі часто зустрічається вираз “немає нічого більш цінного, ніж хороша теорія”. Теорія не може розвиватися без експериментального підтвердження гіпотез, закономірностей, законів.
Експеримент (лат. experimentum – проба, дослід) полягає у постановці наукового досліду, який передбачає точний облік умов і результатів та можливість багаторазового його повторення. Метою експерименту є отримання невідомих раніше даних, виявлення закономірностей у явищах або процесах, підтвердження гіпотез. Отримані експериментальні дані аналізуються та узагальнюються на основі відповідних теоретичних положень.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...