Екологія – охорона природи ЕКОТОП (2) – сукупність екол. чинників та їхніх режимів у межах певного однорідного місцезнаходження (топу), зумовлена поєднанням і взаємодією компонентів неживої природи; Е. характеризує певну однорідну ділянку землі.
Екологія – охорона природи ПОЛІСАПРОБ – маловимогливий до вмісту кисню в середовищі, нерідко анаеробний організм, що живе в сильно забруднених (полісапробних) водоймах (часто в місцях скидання стічних вод). Є біоіндикатором високого ступеня забруднення води
Екологія – охорона природи АНТРОПАЛЬ – сфера впливу на життя гідробіонтів твердих кордонів, споруджених людиною у водному середовищі. Ними можуть бути поверхні будь-яких споруд.
Екологія – охорона природи ЛЬЯНОСИ – високотравні зарості злакових у пн.-сх. частині Пд. Америки.
Екологія – охорона природи УЛЬТРАЗВУК – нечутливі для вуха людини пружні хвилі з частотою понад 20 кГц. У. є в шумі вітру і моря, продукує та сприймається деякими тваринами (кажани, дельфіни, комахи тощо). Хоча
Екологія – охорона природи СНІЖНИК – нерухоме нагромадження снігу та льоду, яке зберігається після танення навколишнього снігового покриву.
Екологія – охорона природи ІНДИКАТОР ЕКОЛОГІЧНИЙ – група особин одного виду або угруповання, за наявністю, станом, поводженням яких у середовищі визначають фіз., хім. властивості останнього. Як І. е. використовують багато видів рослин (індикація грунт,
Екологія – охорона природи ПРОМИВАННЯ ПОВІТРЯ – вилучення з повітря забруднювальних речовин шляхом їх абсорбції на тонких шарах або дрібних краплинах рідини (звичайно води).
Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ МАТЕРІАЛЬНІ – сфера речово-енергет. потреб людини, що забезпечує її норм. життя та сусп. розвиток (у житлі, забезпеченні продуктами харчування, засобами виробництва тощо).
Екологія – охорона природи ЗОНА ГЕОГРАФІЧНА ЛЬОДОВА, зона арктичних та антарктичних пустель – прилегла до полюсів Землі територія, вкрита товстим шаром багаторічного льоду (полярні льоди Арктики і льодові масиви Антарктиди). 3. г. л. є