Екологія – охорона природи ПОЯСНІСТЬ ГЛИБИННА – основна закономірність вертикального розміщення організмів у гідросфері (океанах, морях, внутрішніх водоймах), зумовлена градієнтами температури, тиску й сонячної радіації.
Екологія – охорона природи ТЕТРАХЛОРЕТИЛЕН, перхлоретилен – хім. сполука, що належить до групи хлоровуглеводів; 2/3 заг. кількості Т. застосовуються для хім. чищення одягу, знежирення металів, у домашньому госп-ві для виведення плям. Надзвичайно стабільний у
Екологія – охорона природи ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ – наук, дисципліна, що вивчає геогр. (територіальні) особливості формування та розвитку населення, поселень у різних істор., соц., екон. та прир. умовах.
Екологія – охорона природи ПРИПЛИВ ЧЕРВОНИЙ – 1) масове розмноження в прибережних водах океану одноклітинних джгутикових водоростей, що мають червону (або коричневу) пігментацію (забарвлення). Спостерігалося, напр., у листопаді 1984 р. в зх. частині Чорного
Екологія – охорона природи УМОВИ СЕРЕДОВИЩА БІОТИЧНІ – жива природа, що оточує організм чи ін. об’єкт і так чи інакше впливає на нього.
Екологія – охорона природи ПІНЕЙРО – субтропічний ліс із видів роду Araucaria в Бразилії.
Екологія – охорона природи ЛІТОГЕНЕЗ – сукупність і послідовність прир., а частково й антроп. процесів утворення осадових гір. порід з наступними їх змінами. З Л. пов’язане формування покладів багатьох корисних копалин.
Екологія – охорона природи Ф’ЄЛЬДИ – горбисте плато з льодовиками та гірськими піками в Норвегії.
Екологія – охорона природи УМОВИ ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННІ – сукупність прир. умов та прямих і непрямих впливів діяльності людини на природу.
Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ АНТРОПОГЕННЕ – прир. середовище, певним чином змінене людиною.