Екологія – охорона природи ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) – несприйнятливість живих організмів до збудників інфекц. хвороб та впливу деяких чужорідних речовин (отрут). Зумовлюється сукупністю успадкованих і набутих біол. особливостей та механізмів організму, які здатні
Екологія – охорона природи ЗАКОН КОРЕЛЯЦІЇ (Ж. КЮВ’Є) – в організмі, як цілісній системі, всі частини відповідають одна одній як за будовою (закон підпорядкування органів), так і за функціями (закон підпорядкування функцій). Зміна однієї
Екологія – охорона природи СТІК ЗАБРУДНЕНИЙ – стічні води, що містять домішки забрудників у кількостях, які перевищують ГДК.
Екологія – охорона природи АДАПТАЦІОМОРФОЗ, адаптіоморфоз – розвиток, зміна і перетворення пристосувань (адаптацій) у процесі еволюції організмів. Частіше вживають поняття адаптаціогенез.
Екологія – охорона природи РОСЛИННИЙ СВІТ – сукупність усіх рослинних організмів на певній території або на земній кулі в цілому, що становлять флору й рослинність.
Екологія – охорона природи МОРАБУЦЕА – вологий тропічний ліс з переважанням Mora gonggrijpii у Пд. Америці.
Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕКОЛОГІЧНИЙ – будь-які умови середовища, на які живе відповідає реакціями пристосування (за межами пристосовних особливостей лежать летальні чинники). Класифікація екологічних чинників: За часом: – еволюційний; – історичний; – чинний
Екологія – охорона природи ОКЛЮЗІЯ – 1) вбирання газів металами; 2) витискування вгору приземного теплого повітря холодним.
Екологія – охорона природи ДОЩІ КИСЛОТНІ – рідкі атм. опади, підкислені розчиненими у них оксидами сірки, азоту, хлороводню тощо. У свою чергу, кислотні опади підкислюють водойми та грунт, що призводить до загибелі риби та
Екологія – охорона природи ОРГАНІЗОВАНІСТЬ СИСТЕМИ – структура зв’язків і взаємовідношень між елементами та відповідні їй функції системи (напр., біосфера, структурно організована життям), які й забезпечують стійкість цієї структури.