Екологія – охорона природи ТРОФНІСТЬ – абсолютне і відносне багатство екотопів на поживні речовини, яке визначається характером грунтів, гір. порід і відкладів, вмістом розчинних солей, доступних рослинам.
Екологія – охорона природи ЗАКОН УЗГОДЖЕННЯ РИТМІКИ ЧАСТИН (ПІДСИСТЕМ) – у системі як у самоорганізованій єдності індивід, характеристики підсистем узгоджені між собою. Ілюстрацією та конкретним виявом цього загальносистемного закону є закон кореляції (Ж. Кюв’є)
Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА – розділ екології, що досліджує різні прир. системи упродовж періоду впливу на них людини.
Екологія – охорона природи УЛОВЛЮВАННЯ ПИЛУ – вилучення за допомогою спец, пристроїв пилу з газоподібних технол. відходів.
Екологія – охорона природи ГОМОЛОГІЯ – подібність органів за планом будови та походженням у різних тварин і рослин. Органи, яким властива Г., називають гомологічними. Різновиди Г. – гомономія і гомотипія.
Екологія – охорона природи ЛЕС – привнесена материнська порода грунту (горизонт С), що сформувалася під дією вітру, однорідна, дрібнозерниста світло-жовтого або палевого кольору. Містить зерна кварцу, польового шпату, слюди, часточки глинистих мінералів розміром 0,01-0,05
Екологія – охорона природи ГЕОТРОПІЗМ – здатність органів рослин набувати певного положення в просторі, що зумовлено нерівномірним ростом їх під дією сили гравітації.
Екологія – охорона природи АГРОФІЗИКА – наука про фіз. методи дослідження умов життя рослин і фіз. процеси їх життєдіяльності. Вивчає й опрацьовує методи регулювання і спрямованого застосування світлових, водно-температурних, грунтових умов вирощування рослин як
Екологія – охорона природи ДІБРОВА – 1) високостовбурний мезофільний листопадний дубовий ліс; 2) ліс із переважанням дуба на родючих грунтах.
Екологія – охорона природи ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ – 1) порядок, умови та форма експлуатації земель; 2) сукупність земельних ділянок, що експлуатуються землекористувачами.