Екологія – охорона природи ЯРУСНІСТЬ ЛАНДШАФТІВ – закономірність ландшафтної диференціації гір. місцевості по вертикалі.
Екологія – охорона природи ЗАМОР, придуха (У ВОДОЙМАХ) – масова загибель водяних організмів, спричинена нестачею розчиненого у воді кисню (гіпоксія) або надходженням у воду токс. речовин. Зимові 3., як наслідок гіпоксії, трапляються, коли водойма
Екологія – охорона природи ТИП ЛАНДШАФТУ – вища таксономічна одиниця типологічної класифікації ландшафтів, яка об’єднує всі подібні за генезисом, морф, структурою, фіз.-геогр. процесами ландшафти (напр., пустинні ландшафти).
Екологія – охорона природи АГЛОМЕРАЦІЯ МІСЬКА – просторово і функціонально єдина група міст чи інших населених пунктів, що є спільною соц.-екон. та екол. системою.
Екологія – охорона природи ЗАКОН НЕОБХІДНОГО РІЗНОМАНІТТЯ – будь-яка система не може бути сформована з абсолютно однакових елементів. З цього закону випливає закон нерівномірності розвитку систем, оскільки це один зі способів збільшення різноманіття, а
Екологія – охорона природи АРЕАЛ РЕЛІКТОВИЙ – ареал виду, чужорідного сучасним геогр. умовам місцевості. Як правило, має невеликі розміри.
Екологія – охорона природи АВТОГАМІЯ – біол. процес самозапилення і самозапліднення вищих рослин, а також деяких одноклітинних організмів.
Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВНУТРІШНЬОГО НЕ ПРОТИРІЧЧЯ – у прир. екосистемах діяльність видів, що входять до її складу, спрямована на підтримання цих екосистем як середовища (свого власного). Види в прир. середовищі не можуть
Екологія – охорона природи ОЦІНКА ЛАНДШАФТУ РЕКРЕАЦІЙНА – визначення заг. переваги певного ландшафту для відпочинку виходячи з його естетичної привабливості, оптимальності для здоров’я людини, прир. комфортності та доступності для різних груп населення.
Екологія – охорона природи УРОЧИЩЕ ЗАПОВІДНЕ – природоохоронний об’єкт (гай, озеро, ділянка долини чи узбережжя та ін.), що займає проміжне становище між заповідниками та пам’ятками природи.