Політологічний словник Освітня політика – система заходів, здійснюваних державою в сфері освіти і спрямованих на забезпечення її розвитку як одного з ключових ресурсів модернізації суспільства. Таке значення освіти зумовлено тим, що на відміну від
Політологічний словник Зрілість влади (maturiti of power) – стан високого і прогресивного рівня розвитку влади, що дає їй змогу твердо, надійно і впевнено функціонувати, самореалізовуватися, впевнено керувати усім суспільством, долати труднощі і практично уникати
Політологічний словник Голова уряду (Head of Government) – вища посадова особа в уряді (прем’єр-міністр, голова ради міністрів, голова кабінету міністрів тощо), керівник вищого органу виконавчої влади у державі або її самоврядній частині. М. Головатий
Політологічний словник Рікардо Девід (1772 – 1823) – англійський економіст. Народився в Лондоні у заможній родині торгівця товарами й цінними паперами. З 16 років працював у конторі батька. За освітою економіст, соціолог, публіцист. У
Політологічний словник Політика і людина – взаємопов’язані категорії: політика породжена людиною, “людина політична”- об’єкт і суб’єкт політики. Сьогодні можна визначити кілька основних трактувань політики: 1) як відносини між класами з приводу влади (марксизм); 2)
Політологія ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОРІВНЯЛЬНА ПОЛІТОЛОГІЯ: ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТОК, КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ Короткі висновки Порівняльна політологія як відокремлена частина політичної науки сформувалась у 30-40-х роках XX століття. Виникнення порівняльної політології як самостійного напряму політичної науки зумовлюється суттєвими
50 Яку людину можна вважати політичним лідером? Які є типи політичного лідерства? Узагалі поняття “лідерство” (від англ. leader – керівник, ведучий) характеризує певний механізм регулювання відносин між людьми, соціальними групами, суспільними інститутами. Лідерство відображує
Політологічний словник Католицизм (від грецьк. katholikos – загальний, вселенський) – один з основних (поряд із православ’ям і протестантизмом) напрямів у християнстві. Як самостійне віровчення і церковна організація сформувався у 1054 р., після розколу християнства.
Політологічний словник Імплементація (від лат. Impleo – виконувати, наповняти) – виконання, здійснення державами міжнародних правових норм. Передбачає втілення зобов’язань, узятих державами в міжнародних договорах, у норми внутрішнього національного законодавства; сприяє зближенню міжнародного і внутрідержавного
Політологічний словник Етнополітнчні конфлікти (динаміка і типологія) – для будь-якого Е. к. характерна стадіальна динаміка розвитку. Перша, передконфліктна стадія (виникнення гострих суперечностей) є латентною (прихованою) і має дві фази. Початкова фаза супроводжується нагромадженням невдоволення