Головна ⇒ 📌Довідник з екології ⇒ ЕЛЕМЕНТ СЕРЕДОВИЩА
ЕЛЕМЕНТ СЕРЕДОВИЩА
Екологія – охорона природи
ЕЛЕМЕНТ СЕРЕДОВИЩА – термін не визначеного змісту, збігається іноді за змістом з компонентами, що утворюють середовище, або з компонентами ландшафту, іноді відповідає їхнім кінцевим дискретам (напр., особина певного виду, окреме озерце або калюжа для водяного компонента), може визначати окремі частини прир. систем, які відрізняються морф, і (або) функц. особливостями (підсистеми типу консорцій у біогеоценозах, шари, яруси в угрупованнях або ін. утвори, напр. нори, гнізда), або ж будь-який екологічний фактор.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ – прир. функц.-морф, розчленування екосистеми на підсистеми (блоки). До структ. елементів входять популяції, консорції, синузїі, яруси рослинності тощо, тобто окремі структури біоценозу та біогеоценозу....
- ПІДТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ Екологія – охорона природи ПІДТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ – 1) терит. – збереження прир. екосистем на частині території з таким розрахунком, щоб спеціально виділені ділянки підтримували баланс, що існував раніше чи бажаний, між компонентами, які утворюють середовище; здійснюється за допомогою системи прир. (особливо) охоронних територій; 2) компонентне – штучне додавання якогось компонента, що утворює середовище, при […]...
- ІЄРАРХІЯ ПРИРОДНИХ СИСТЕМ Екологія – охорона природи ІЄРАРХІЯ ПРИРОДНИХ СИСТЕМ – супідрядність функц. систем Всесвіту, коли менші підсистеми складають більші системи, які, в свою чергу, є підсистемами ще більших систем....
- СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – форма ієрархії прир. систем, де як супідрядні за висотою організації системні одиниці виступають структури з участю живого організму. Напр., підсистеми відносно біоценозу: популяції, синузїї, консорцїї....
- ЗАКОН ЕКОЛОГІЧНОЇ КОРЕЛЯЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН ЕКОЛОГІЧНОЇ КОРЕЛЯЦІЇ – в екосистемі, як і в будь-якому ін. цілісному прир.-системному утворенні, особливо в біотичному угрупованні, всі види, що входять до неї, та абіотичні екол. компоненти функц. відповідають один одному. Випадання однієї частини (напр., знищення виду) неминуче призводить до зниження всіх ін. тісно пов’язаних з нею частин системи та […]...
- СИСТЕМА ПРИРОДНА Екологія – охорона природи СИСТЕМА ПРИРОДНА – система, що складається з прир. структур і утворів, які на вищих рівнях організації згруповуються у функц., екол. компоненти. Напр., прир. системи вищих рівнів організації – популяція, сину – зія, консорція, біоценоз, біом, біосфера....
- МІСЦЕВІСТЬ Екологія – охорона природи МІСЦЕВІСТЬ – 1) найбільша морф, частина ландшафту (1, 2)- група урочищ, що утворює окремі великі форми рельєфу (долини, вододіли, гір. цирки тощо) або ділянки ландшафту з різним співвідношенням площ однотипних урочищ (напр., борових та болотних у тайзі). М. у цьому розумінні – таксон прир.-терит. поділу: прир. комплекс, влаштований складніше, ніж урочище, […]...
- ІНГІБІТОРИ Екологія – охорона природи ІНГІБІТОРИ – прир. і синтетичні речовини, здатні пригнічувати активність ферментів у живому організмі та в безклітинних системах. І. відрізняються за характером дії, специф. та ін. властивостями. Прир. І. відіграють важливу роль у пристосуванні організмів до умов життя. І. використовують для вивчення дії ферментів, встановлення природи їхніх функц. груп і ролі в […]...
- ФАЦІЯ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ФАЦІЯ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА – елементарна, далі неподільна з погляду прир. комплексності ділянка поверхні землі, що характеризується упродовж усього існування однорідними літологією, рельєфом, клімат, особливостями, грунтами та біотичними компонентами, що складають на території Ф. ф.-г. один біоценоз. Напр., схил яру якоїсь однієї експозиції, русло струмка і т. д....
- ЗАКОН ВНУТРІШНЬОЇ РІВНОВАГИ – РЕСУРСНОМУ ПОТЕНЦІАЛУ Екологія – охорона природи ЗАКОН ВНУТРІШНЬОЇ РІВНОВАГИ – речовина, енергія, інформація і дин. показники окремих прир. систем та їх ієрархія взаємозв’язані настільки, що будь-яка зміна одного з них викликає супутні функц.-структ. кільк. та якісні зміни, що зберігають заг. суму речовинно-енергет., інформ. та дин. характеристик систем, де ці зміни відбуваються, або в їх ієрархії....
- ІМУНІТЕТ (РОСЛИН) Екологія – охорона природи ІМУНІТЕТ (РОСЛИН) – несприйнятливість рослин до збудників захворювань і шкідників та до продуктів їхньої життєдіяльності. Особливим виявом І. (р.) є стійкість і витривалість. Стійкість рослин полягає в тому, що рослини певного сорту (іноді виду) не ушкоджуються хворобами чи шкідниками або ушкоджуються меншою мірою, ніж ін. сорти (чи види). Витривалість рослин – […]...
- ОХОРОНА ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ОХОРОНА ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА – комплекс міжнар., держ. та регіональних адмін. – госп., соц. – політ. І громадських заходів, спрямованих на забезпечення фіз., хім. та біол. параметрів рац. функціонування прир. систем у межах, необхідних для збереження оптим. стану навколишнього середовища....
- НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ Екологія – охорона природи НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ – здатність прир. системи типу біогеоценозу практично безкінечно функціонувати (у межах неминучих прир. флуктуацій) без різких змін структури і функції. Напр., Н. п. с. ліс. типу забезпечує збереження і діяльне функціонування лісу, у разі втрати властивості надійності ліс змінюється на пн. тундрою, на пд. – луками, степом або […]...
- ПОТЕНЦІАЛ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ – 1) глобальний – максимально допустиме антроп. навантаження на всю сукупність прир. систем (“систему систем” у масштабах Землі), що не призводить до необоротного руйнування структури цієї сукупності (її ієрархії), до значних збоїв у виявлянні системних законів (правил, принципів) та різкого погіршення дин. якостей систем і, отже, зберігає робочу надійність […]...
- ЧИННИК ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕВОЛЮЦІЇ – будь-який чинник-1, що змушує живе спадково (спадкоємно для надорганізмених прир. систем) змінюватися або, навпаки, зберігати власні структуру та функції. Ч. е. діє у всій ієрархії прир. систем. Розглядаючи природу загалом, термін “Ч. е.” застосовують не лише до живого, а й до неживих прир. систем – Ч. е. Землі, […]...
- ЕЛЕМЕНТ РАДІОАКТИВНИЙ Екологія – охорона природи ЕЛЕМЕНТ РАДІОАКТИВНИЙ – хім. елемент, ядра атомів якого є нестійкими, радіоакт., що самочинно перетворюються на ядра атомів ін. елементів та елементарні частинки. Розрізняють прир. (близько 50) і штучні (понад 1000) Е. р. їх використовують у техніці, наук, дослідженнях, с. г., медицині....
- ЗАКОН (ПРАВИЛО) ПЕРЕХОДУ В ПІДСИСТЕМУ Екологія – охорона природи ЗАКОН (ПРАВИЛО) ПЕРЕХОДУ В ПІДСИСТЕМУ, принцип кооперативності – саморозвиток будь-якої взаємозв’язаної сукупності, її формування в систему забезпечує включення як підсистеми в утворювану або існуючу підсистему, тобто відносно однорідні системні одиниці здатні утворювати спільне ціле (напр., популяції та угруповання в природі, пром. об’єднання в економіці, різні форми кооперації. “Кооперативний ефект” виявляється на […]...
- ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА, раса географічна, підвид – кілька (можливо, множина) популяцій-1, що населяють територію (простір) з географічно однорідними умовами існування, в межах якої спостерігається єдиний ритм явищ життя та функц. особливості, що створюють морф, тип, який відрізняє дану П. г. від сусідніх, що знаходяться в ін. геогр. умовах....
- УПРАВЛІННЯ ЗАПОВІДНИМ РЕЖИМОМ Екологія – охорона природи УПРАВЛІННЯ ЗАПОВІДНИМ РЕЖИМОМ – допустиме лише в заповідниках спрямованого режиму здійснення заходів з метою зміни кількості чи якості певного компонента довкілля (напр., виловлювання надлишкової кількості копитних тварин) для збереження прир. рівноваги з макс. додержанням заповідного режиму....
- ЯКІСТЬ СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ЯКІСТЬ СЕРЕДОВИЩА – ступінь відповідності прир. умов потребам людини або ін. живих організмів....
- ДЕТЕРІОРАЦІЯ (СЕРЕДОВИЩА) Екологія – охорона природи ДЕТЕРІОРАЦІЯ (СЕРЕДОВИЩА)- погіршення прир. середовища, що оточує людину, звичайно внаслідок його антроп. забруднення....
- ІНФРАСТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНАА Екологія – охорона природи ІНФРАСТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНА – комплекс споруд, закладів, технол. систем тощо, які забезпечують умови збереження середовища життя людини (напр., очисні споруди, комунальне господарство, сфера обслуговування, дренаж, дамби, система моніторингу), а також прир. територій (заповідники, заказники, нац. і прир. парки, зелені зони, пам’ятники природи), які охороняються законом....
- ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ Екологія – охорона природи ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ – пам’ятка культури (іноді навіть місто, як напр., місто Котор у Югославії) або унікальна за властивостями прир. територія (прир. пам’ятка, яку слід відрізняти від пам’ятки природи), внесені до міжнар. Списку (пам’яток) всесвітньої спадщини (ЮНЕСКО). Як правило, є (особливо) охоронною прир. територією над. значення (Софія Київська, Києво-Печерська лавра, центральна […]...
- КОМФОРТНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи КОМФОРТНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА – суб’єктивне відчуття та об’єктивний стан повного здоров’я за даних умов середовища, що оточує людину, включаючи його прир. і соц.-екон. показники....
- ЗАКОН “ВСЕ АБО НІЧОГО” Екологія – охорона природи ЗАКОН “ВСЕ АБО НІЧОГО”(Х. БОУЛІЧА) – передпорогові подразнення не викликають нервового імпульсу (“нічого”) у збудливих тканинах, а порогові стимули або сума передпорогових впливів створюють умови для формування макс. відповіді (“все”). Фізіол. у своїй першооснові 3. “в. а. н.” в разі перенесення на широке коло систем (що відповідає емпіричним даним) у формулюванні […]...
- ПЕРЕРВА ПОСТУПОВОСТІ В ПРИРОДІ Екологія – охорона природи ПЕРЕРВА ПОСТУПОВОСТІ В ПРИРОДІ – більш або менш стрибкоподібна (хоча й не абсолютно лінійна) зміна властивостей природи в просторі. Напр., реєстрація стійкої (у багаторічній динаміці) присутності чи відсутності хоча б одного виду живого в екосистемі, як правило, означає, що паралельно в цій самій екосистемі присутні чи відсутні ін. форми живого і […]...
- СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Й ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ Екологія – охорона природи СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Й ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ – система держ. органів регулювання природокористування в Україні є багатогалузевою структурою. У кінці 1993 р. у Міністерстві охорони навколишнього середовища здійснено перехід від управління за ресурсним принципом до управління за функц. принципом. У грудні 1994 р. в Україні на його основі створено […]...
- ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА Екологія – охорона природи ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА – прир., прир.-антроп. або суто антроп. (у т. ч. екон., соц. тощо) явище, що стосується всього світу. Приклади: ядерна загроза, екол. криза, глобальне потепління, епідемія СНІДу та ін. До П. г. наближуються широковідомі регіональні проблеми, що охоплюють великі частини біосфери, напр., забруднення середовища, у т. ч. кислотні дощі....
- ЦЕНОТИП Екологія – охорона природи ЦЕНОТИП – член класифікації видових сукупностей за їх функц. положенням в угрупованнях. Напр., у бот. літературі розрізняють кондомінанти, домінанти, субдомінанти, езодомінанти, інгредієнти....
- ПІДСФЕРИ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи ПІДСФЕРИ БІОСФЕРИ – основні функц.-структ. підсистеми біосфери, що формуються життям у межах різниць фіз. фаз середовища життя: аеробіосфера, терабіосфера, літобіосфера, аквабіосфера та океанобіосфера. Останні чотири різниці попарно об’єднуються в меробіосфери. Подібний характер має й аеробіосфера....
- ОХОРОНА СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЯ Екологія – охорона природи ОХОРОНА СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЯ – сукупність заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, що відповідає еволюц. потребам сучасної біосфери та її живих організмів, включаючи людину, які не можуть існувати без відповідних параметрів прир. оточення....
- ТИП ЛАНДШАФТУ Екологія – охорона природи ТИП ЛАНДШАФТУ – вища таксономічна одиниця типологічної класифікації ландшафтів, яка об’єднує всі подібні за генезисом, морф, структурою, фіз.-геогр. процесами ландшафти (напр., пустинні ландшафти)....
- ЗАБРУДНИК Екологія – охорона природи ЗАБРУДНИК, полютант – 1) речовина, що забруднює. Будь-який (прир. чи антроп.) фіз. або інформ. агент, хім. речовина, біол. вид (в основному мікроорганізми), які потрапляють у навколишнє середовище чи виникають у ньому в кількостях, що перевищують звичайний їх вміст, граничні прир. коливання чи середній прир. фон у певний час; 2) ті самі […]...
- ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА ГОСПОДАРСЬКА Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА ГОСПОДАРСЬКА – межі фіз.-хім. можливостей середовища, вичерпання яких у процесі госп. діяльності людини призводить до небажаних змін у ньому (напр., порушення екол. рівноваги)....
- ЧИННИК НЕВИЗНАЧЕНОСТІ Екологія – охорона природи ЧИННИК НЕВИЗНАЧЕНОСТІ – виникнення в майбутньому принципово не передбачуваних подій. Неминучий супутник функціонування та розвитку великих складних систем, до яких належать усі системи живого та з його участю (у т. ч. соц.). Ч. н. може бути зумовлений недостатністю наявної інформації або принциповою непередбачуваністю поведінки великих систем (напр., неможливістю точного передбачення часу […]...
- ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНЕ Екологія – охорона природи ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНЕ – процес формування лісу прир. шляхом на обезлісених, напр. зруйнованих пром. розробками, територіях. З метою Л. п. часто залишають насіннєві дерева для прир. засівання вільних площ....
- ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ – вид будь-яких живих організмів може існувати доти та настільки, наскільки навколишнє прир. середовище відповідає ген. можливостям пристосування цього виду до його змін та коливань....
- ПРОЕКТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ПРОЕКТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – 1) визначення в натурі найрац. розмірів, функ. стану, темпів та напрямків розвитку великих екол. систем, а також співвідношення прир., прир.-ант – роп., антроп. та суто штучних терит. утворів (ділянок “дикої” природи, таких самих ділянок змінених людиною, перетворених нею на агросистеми і повністю змінених, напр., на урбокомплекси) для підтримання […]...
- ЕПІФІТИ Екологія – охорона природи ЕПІФІТИ – рослини, що живуть на ін. рослинах, використовуючи їх лише як місце прикріплення, а живляться самостійно. В угрупованнях є ланками консорцій. Мають пристосування для отримання поживних речовин і води з довкілля (губчасті покриви коренів, які легко вбирають воду, спец, утвори для утримування дощової води тощо). Поширені по всій земній кулі, […]...
- ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ Екологія – охорона природи ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ – зміни прир. умов і прир. ресурсів у процесі госп. діяльності людини. Розрізняють П. п. напрямлене (напр., створення антроп. ландшафтів, меліорація території) та не напрямлене (непередбачене). Напрямлене П. п. може бути спрямоване на госп. освоєння, поліпшення чи відновлення корисних властивостей прир.-терит. комплексів....
« Гетьман