ЕСТЕТИКА

Related posts:

1. ЛОГІКА Культурологічний словник ЛОГІКА (грец. наука про умовивід) – наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини в процесі міркування й пізнання....
2. ГНОСЕОЛОГІЯ Культурологічний словник ГНОСЕОЛОГІЯ (від грец. gnosis – пізнання і… логія) – вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання; розділ філософії, що вивчає проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, загальні умови пізнання та умови його достеменності та істинності....
3. СОЦІАЛЬНИЙ ДОСВІД Культурологічний словник СОЦІАЛЬНИЙ ДОСВІД – побудоване на практиці чуттєво-емпіричне пізнання соціальної дійсності. С. д. має подвійний смисл: 1) як процес практичного впливу людини на соціальне середовище і 2) як результат цього впливу у вигляді єдності здобутих знань, умінь, навичок. Психологія розглядає С. д. як об’єкт пізнання і освоєння підростаючими поколіннями в ході соціалізації, а також […]...
4. ПЕРЦЕПТИВНИЙ Культурологічний словник ПЕРЦЕПТИВНИЙ (від лат. perceptio – сприйняття, відображення об’єктивної дійсності органами чуттів) – такий, що стосується сприйняття....
5. СИМВОЛ Культурологічний словник СИМВОЛ (від грец. – знак, прикмета) – цілісна ідейно-образна структура, що узагальнено відбиває реальні предмети і явища. С. у нерозгорнутій формі містить у собі всі можливі конкретизації предмета, багатозначну смислову перспективу його розгортання в дійсності. С. відрізняють від алегорії, персоніфікації, метафори, емблеми, знака, формули. Сучасна наука використовує реально обгрунтовані С. як засіб формалізації […]...
6. КАТАРСИС Культурологічний словник КАТАРСИС (від грец. katharsis – очищення) – термін античної естетики, означає душевну розрядку, естетичну реакцію, що відчуває особистість на завершальній стадії процесу художнього сприйняття....
7. РАЦІОНАЛІЗМ Культурологічний словник РАЦІОНАЛІЗМ (від лат. ratw – розум) – 1) Філософський напрям, що протиставляє містиці, ірраціоналізмові переконання у здатності людського розуму пізнавати закони буття. 2) Напрям у теорії пізнання, що на противагу емпіризмові, вважає розум єдиним джерелом і критерієм пізнання....
8. МЕТОДОЛОГІЯ Культурологічний словник МЕТОДОЛОГІЯ (від грец. methodos – спосіб пізнання – …логія) – 1) Сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якійсь науці. 2) Вчення про методи пізнання та перетворення дійсності. Розрізняють а) часткову М. – сукупність методів у кожній конкретній науці; б) загальну М. – сукупність більш загальних методів; в) філософську М. – систему діалектичних методів, […]...
9. РОЗУМ Культурологічний словник РОЗУМ – вища форма теоретичного осягання дійсності, свідоме оперування поняттями, синтез знань на найвищому рівні теорій та ідей. Р. аналізує й оцінює як дані органів чуття, так і розсудкову діяльність, а також сам себе. З погляду діалектико-матеріалістичної філософії розсудок і Р. є необхідними моментами існування і розвитку теоретичного пізнання; грані між ними рухливі. […]...
10. СИНТЕЗ Культурологічний словник СИНТЕЗ (від грец. з’єднання, складання) – мислене або практичне сполучення розчленованих у ході аналізу частин предмета, встановлення їх взаємодії і зв’язків для пізнання чи виготовлення цього предмета як цілого. С. як прийом пізнання може здійснюватись на різних рівнях у діяльності людини, починаючи від простого механічного сполучення частин цілого до створення наукової теорії на […]...
11. НАУКА Культурологічний словник НАУКА – 1) Система знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення та про способи планомірного впливу на довколишній світ. 2) Навички, знання, набуті в процесі навчання, життєвого досвіду. 3) Напучення, повчальна вказівка....
12. АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ Культурологічний словник АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ – один з різновидів людського мислення. Сутність А. м. полягає у виробленні понять, суджень, умовиводів і здатності оперувати ними. Абстрактне (понятійне) мислення виростає на грунті узагальнення даних емпіричного пізнання. Якщо відчуття дають відображення одиничного і конкретного, то мислення й слово відображають загальне й абстрактне. Саме завдяки А. м. людина розкриває істотні […]...
13. КАТЕГОРІЯ Культурологічний словник КАТЕГОРІЯ (від грец. – обвинувачення, ознака) – 1) філософ. Загальне поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об’єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. 2) Родове поняття, що означає розряд предметів. 3) Група однорідних предметів, явищ, осіб....
14. ЗНАННЯ Культурологічний словник ЗНАННЯ – форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності. Сумнів щодо істинності пізнавального результату виключає можливість зведення його до знання і перетворює цей результат на гадку. Статус З. як права на істину здатна забезпечити лише практика....
15. МІФОЛОГІЯ Культурологічний словник МІФОЛОГІЯ (від міф і…логія) – 1) Історичний тип світогляду на ранніх стадіях розвитку суспільства, що існує у формі переказів та обрядів, які утверджують прийняту в даному суспільстві систему цінностей (див. цінностей система) та норми поведінки. 2) Сукупність міфів будь-якого народу. 3) Спосіб духовно-практичного освоєння світу, форма суспільної самосвідомості та світосприйняття людини первісного докласового […]...
16. АППЕРЦЕПЦІЯ Культурологічний словник АППЕРЦЕПЦІЯ (нім. Apperzeption) – поняття філософії та психології, що розкриває вплив змісту розумової діяльності людини на сприйняття нею предметів та явищ. Це діяльність суб’єкта, який за допомогою свого розсудку заново конструює предмет пізнання у свідомості. А. виступає як протилежність чуттєвого відображення – перцепції....
17. СТАДІАЛЬНИЙ Культурологічний словник СТАДІАЛЬНИЙ – такий, що виникає на певній стадії розвитку суспільства. Вважається, що суспільства, які перебували в однакових або схожих умовах розвитку, без взаємовпливів проходили однакові стадії культурної еволюції....
18. ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНЕ Культурологічний словник ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНЕ (від лат. transcendens – що виходить за межі) – ті аспекти буття, які виходять за межі чуттєвого досвіду емпіричного пізнання світу. Предмет релігійного та метафізичного пізнання....
19. ІРРАЦІОНАЛІЗМ Культурологічний словник ІРРАЦІОНАЛІЗМ (лат. irrationalis – несвідомий, нерозумний) – поняття, протилежне раціоналізмові, обстоює обмеженість можливості розуму в процесі пізнання, протиставить йому інтуїцію, віру, інстинкт, відчуття як основні види пізнання....
20. СПОГЛЯДАННЯ Культурологічний словник СПОГЛЯДАННЯ – безпосереднє відображення дійсності, чуттєвий рівень пізнання. Діалектико-матеріалістична гносеологія, з’ясувавши суспільно-історичну зумовленість індивідуального С. і активну роль суб’єкта у С., подолала суперечності споглядального матеріалізму, що зводив С. до пасивної чуттєвості абстрактно-природного індивіда, і ідеалізму, що розумів С. як інтуїцію, умоглядне проникнення в сутність явищ. С. є моментом активно-творчого і діяльного відображення дійсності, […]...
21. АКСЕСУАР Культурологічний словник АКСЕСУАР (франц. accessoire – допоміжний, другорядний) – другорядна деталь у композиції художнього твору....
22. ЕМПІРИЗМ Культурологічний словник ЕМПІРИЗМ (від грец. empeiria – досвід) – один із напрямів теорії пізнання, який на противагу раціоналізмові стверджує, що єдиним джерелом і критерієм пізнання є чуттєвий досвід, применшує значення логічного аналізу і теоретичних узагальнень (напр., емпірична Соціологія, що застосовується у соціологічних дослідженнях, обмежується спостереженням у суспільному житті лише окремих сторін, здебільшого нематеріальних)....
23. АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ Культурологічний словник АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ (від лат. abstractus – відокремлений, conkretus – згущений, ущільнений) – категорії діалектичної логіки, в яких відображено діалектику відокремленості й цілісності в системному функціонуванні і розвитку явищ дійсності та її відтворення в процесі пізнання. К. – це реально існуючий об’єкт (окрема річ чи система речей) як цілісне утворення у внутрішній суттєвій […]...
24. ХОЛІЗМ Культурологічний словник ХОЛІЗМ – філософія цілісності світу, людини та пізнання їх....
25. ЕТНОЛОГІЯ Культурологічний словник ЕТНОЛОГІЯ (грец. ethnos – народ і logos – слово, наука) – наука про народ. У науці вживається для означення поняття “теоретична етнографія”....
26. ПЕДАГОГІКА Культурологічний словник ПЕДАГОГІКА (грец. майстерність виховання) – наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості....
27. МІФ Культурологічний словник МІФ (від грец. mithos – слово, сказання) – оповідання про богів, героїв, спосіб усвідомлення природних та суспільних явищ, уявлення про природу та історію як наслідок діяльності надприродних сил. М. – історично перша світоглядна форма відображення дійсності, в якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-перетворююче освоєння світу дані в синкретичній, взаємоопосередкованій єдності. Як елемент світоглядної […]...
28. ЕТНІЧНІ ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ Культурологічний словник ЕТНІЧНІ ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ – рушійні сили розвитку економіки суспільства, пов’язані з впливом на економічне життя особливостей етнічної свідомості, типової економічної культури і поведінки нації....
29. ІНТЕЛЕКТ Культурологічний словник ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus – розуміння, розсудок, пізнання) – розум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів....
30. ФАЛЬСИФІКАЦІЯ Культурологічний словник ФАЛЬСИФІКАЦІЯ (лат. falsificatio – підробка) – умисне викривлення або неправильне тлумачення фактів, явищ дійсності з корисливих міркувань. Ф. можуть піддаватися речі (підроблена, фальшива річ, фальшиві гроші або цінні папери), продукти (підроблений продукт, фальсифікат), наукові або літературні твори, культурні цінності. Ф. підточує підвалини людської цивілізації. Людство змушене затрачати чималі зусилля і кошти для викриття […]...