Етапи антропогенезу – Походження людини
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 2
ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
2.3. Закономірності і проблеми макроеволюції та антропогенезу
2.3.7. Походження людини
2.3.7.2. Етапи антропогенезу
В еволюції людини можна виділити декілька основних етапів.
І етап – найдавніші люди, або архантропи. Є багато різноманітних знахідок скелетів найдавніших людей. Зокрема, в Африці знайдено рештки олдувайського пітекантропа, в Азії – яванського пітекантропа і синантропа, в Європі – гейдельберзької людини.
Рис. 2.111. Еволюційне дерево людини.
II етап – давні люди, або палеоантропи. Широко розповсюджені на території Європи, Азії і Африки. На цих континентах з’явилися місцеві різновиди Н. sapiens. Найбільш ранні з них датуються більше 200000 років тому, останні зникли близько 40000 років тому. Давні люди мали зріст 150-160 см, об’єм головного мозку – близько 1300-1600 см3 (приблизно об’єм мозку сучасної людини). Проте череп давніх людей характеризувався масивним розвитком зубів, надбрівних дуг, значно розвиненою нижньою щелепою, виступаючою потиличною ділянкою (рис. 2.112). Рештки цих людей були знайдені в долині Неандерталь поблизу Дюссельдорфа в Німеччині, звідки походить їхня назва – неандертальці (Н. sapiens neanderthalensis). На цій стадії розвитку давні люди постійно користувалися вогнем, причому вже вміли добувати його, використовуючи каміння. Ретельно оброблялося кам’яне знаряддя; крім кам’яного, застосовувалося знаряддя, зроблене з кісток. Знахідки костяних голок свідчать про наявність одягу із шкір тварин. їх досить розвинута культура виготовлення знарядь отримала назву мустьєрської, оскільки вперше такі знаряддя були знайдені в печері Ле-Мустьє на південному заході Франції. Характерно, що на цій стадії у давніх людей відбувалося поховання померлих, яке, ймовірно, супроводжувалося певними ритуалами. Близько 120 000 років назад під час міжльодовикового періоду неандертальці освоїли Близький Схід і Середню Азію.
Рис. 2.112. Порівняльна анатомія черепів гомінід та знаряддя праці.
Фізична своєрідність цих людей зумовлена їх пристосуванням до суворого клімату льодовикового періоду. Вимерли неандертальці близько 3035 тис. років тому.
III етап еволюції людини – перші сучасні люди, або неоантропи. Архаїчні Н. sapiens з Африки вже виготовляли ашельське знаряддя. Їх, більшість антропологів вважає предками нашого виду Н. sapiens. Спочатку (близько 100 тисяч років тому) вони мешкали тільки в Африці і Середній Азії, а потім розселилися по всій ойкумені (рис. 2.113). Один з вагомих доказів африканського походження сучасної за анатомією людини отримано під час порівняльного виявлення мітохондріальної ДНК (мтДНК) представників різних рас. Методом рестрикційного аналізу доведено, що всі виявлені типи мтДНК людини походять від однієї предкової молекули, а звідси – і однієї праматері, яка жила до розділення людства на основні раси. Об’єм головного мозку в них був таким же, як і в наших сучасників – 1500-1800 см3, зріст – 170-180 см (рис. 2.114). Знахідки неоантропів були зроблені в різних місцях земної кулі, в тому числі і на території колишнього Радянського Союзу. Найбільш відомі з них – ті, які зроблені у Франції поблизу містечка Кро-Маньйон (кроманьйонці). Цей етап характеризується трьома основними особливостями: припиненням біологічної і початком соціальної еволюції; формуванням основних рас; високим рівнем розвитку культури, який характеризується обробкою не лише кам’яних знарядь праці, а й прикрас, кам’яних фігур, малюнків. Все це свідчить про появу на цій стадії абстрактного мислення.
Рис. 2.113. Хронологія еволюційної історії людини.
Генеалогія мітохондріальних ДНК 182 осіб, що належать до різних рас (за даними, отриманими групою Уілсона).
Рис. 2.114. Реконструкція окремих черепів гомінід.
В еволюції людини було багато бічних гілок, які закінчувалися повним вимиранням. В один і той же час могли жити різні групи архантропів, причому більш сильні і розвинені форми могли знищувати відсталих у своєму розвитку.
Велику роль в еволюції предків людини відіграло живлення м’ясом, оскільки полювання на дичину стимулювало добір, а висока калорійність м’яса давала можливість рідше їсти. З розвитком соціальних відносин почала розвиватися турбота про старих людей як носіїв соціально корисної інформації. У неоантропів уже почали проявлятися альтруїстичні схильності, які визначали переваги їхнього володаря в умовах життя в суспільстві. Значним досягненням людини розумної було приручення (одомашнення) тварин і початок культивування рослин. Це був найважливіший крок на шляху звільнення людини від впливу навколишнього середовища.
У результаті розвитку мислення людина досягає високого розуміння природи, починає впливати на неї. Саме людина розумна може бути визначена як “матерія, яка пізнає саму себе”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...