ЕВРИБІОНТИ

Related posts:

1. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
2. ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.) Екологія – охорона природи ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.) – нестійкість організму щодо змін зовн. і внутр. середовища....
3. ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну і більш значний теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи)....
4. ПОЙКІЛОТЕРМІЯ Екологія – охорона природи ПОЙКІЛОТЕРМІЯ – властивість організму змінювати т-ру свого тіла залежно від т-ри зовн. середовища (нездатність до сталої внутр. терморегуляції)....
5. Системні механізми гомеостазу в людини на рівні організму МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ Розділ 1 БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 1.3. Онтогенетичний рівень організації життя 1.3.3. Біологія індивідуального розвитку 1.3.3.12. Системні механізми гомеостазу в людини на рівні організму Організм людини – це складна відкрита фізико-хімічна система, яка перебуває у постійному взаємозв’язку з довкіллям і зберігає при цьому стаціонарний (відносно сталий) стан. Сталість внутрішнього середовища забезпечується структурними, фізіологічними, […]...
6. МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА Екологія – охорона природи МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА – зміни ознак організму, що відбуваються під впливом чинників зовн. середовища, не порушують генотип і не зберігаються в разі статевого розмноження. При М. ф. в організмах з однаковою спадковою основою виникають зміни (модифікації), що не передаються наступним поколінням і виявляються в різноманітності особин....
7. ПРИСТОСУВАННЯ Екологія – охорона природи ПРИСТОСУВАННЯ, адаптація – морфофізіол. та/або поведінкова (для тварин) зміна організму або угруповання відповідно до змін умов середовища (для окремої особини – в межах еволюційно досягнутої норми реакції, для популяцій та їхніх груп – у процесі зміни частоти прояву окремих генотипів або складових форм у біогеоценозі). Див. також Адаптація....
8. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
9. ШКАЛА ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ Екологія – охорона природи ШКАЛА ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ – індекс якості навколишнього середовища – умовний показник, що грунтується на реакції людського організму на зовн. впливи, але визначається техн. методами....
10. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ – зміни екосистеми (біогеоценозу) під впливом зовн. і внутр. сил. 1) Відносно зворотні або не зворотні зміни угруповань, що викликаються різними (як Правило) не зовсім періодичними чинниками і відбуваються протягом досить тривалого (багато віків) проміжку часу (вікова Д. е.); 2) одна з форм цикл, (періодичних) змін в угрупованнях добові, […]...
11. ЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи ЧУТЛИВІСТЬ – 1) властивість організмів усіх рівнів організації сприймати подразнення із зовн. та власного внутр. середовища. У вищих тварин рецептори набули особливо високої Ч. до адекватних подразнень. Тварини з простішим типом будови реагують на подразнення здійсненням різного типу таксисів; 2) ступінь реакції біоіндикатора на речовину або фіз. чи біол. чинник, що […]...
12. Значення ендокринної системи в підтриманні гомеостазу і адаптації організму РОЗДІЛ IX. ЛЮДИНА Тема 9. ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ УРОК 58. Значення ендокринної системи в підтриманні гомеостазу і адаптації організму Освітня мета: узагальнити і поглибити знання про ендокринну систему та її значення у підтриманні гомеостазу і адаптації організму. Основні поняття та терміни: гомеостаз, адаптація. Обладнання: таблиці “Кровоносна система”, “Залози внутрішньої секреції”. Структура уроку, основний […]...
13. ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА Екологія – охорона природи ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА – саморегулювання системи, що базується на різноякісності її численних складових підсистем, які відбираються в результаті зовн. впливів середовища та внутр. взаємодій у самій системі (напр., прир. добір)....
14. Обмін речовин і енергії – Організм як жива система Природознавство Природні та штучні системи в середовищі існування людини Організм як жива система Обмін речовин і енергії Обмін речовин забезпечує гомео-стаз – сталість хімічного складу будови всіх частин організму, внаслідок чого зберігається сталість їх функціонування в умовах середовища, які змінюються....
15. ДИГРЕСІЯ Екологія – охорона природи ДИГРЕСІЯ – погіршання стану біотичних угруповань (екосистем) під впливом зовн. чи внутр. причин. Розрізняють екзодинамічну Д. (напр., у разі тривалого затоплення), вторинного засолення – антроподинамічну Д. (у т. ч. сінокосу, пасовища – у разі перевипасання) та ендодинамічну Д. (напр., у разі біогенного засолення грунтів). Д. може тривати до стадії катаценозу, після […]...
16. БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ Екологія – охорона природи БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ – здатність живої тканини та організмів тварин і людини за допомогою спец, фізіол. пристосувань (т. з. бар’єрів) забезпечувати вибіркове проникнення із зовн. середовища у внутр. одних речовин і видалення з останнього ін....
17. ФЕНОТИП Екологія – охорона природи ФЕНОТИП – сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипу з умовами зовн. середовища. Ф. ніколи не відображує генотип цілком, а лише ту його частину, що реалізується за даних умов онтогенезу. Звідси Ф. змінюється в процесі розвитку організму....
18. ЕВРИГАЛИ Екологія – охорона природи ЕВРИГАЛИ, евригалінні організми – водяні чи грунт, тварини, пристосовані до значних коливань солоності середовища. До Е. належать мешканці мор. літоралі (солоність близько 35 %п), естуаріїв річок, солонуватоводних (5-35 %о) та ультрасолоних (ультрагалінних, 50-250 %о) водойм, а також прохідні риби, які нерестяться у прісній воді (солоність менша 5 %о). Здатність існувати у […]...
19. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ВІКОВА Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ВІКОВА – відносно оборотні або необоротні зміни біотичних угруповань, зумовлені, як правило, не зовсім цикл, (періодичними) зовн. або внутр. чинниками, які відбуваються протягом тривалого часу (багатьох віків)....
20. НОМОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи НОМОГЕНЕЗ – еволюція організмів на основі внутр., первинно їм притаманних, доцільних реакцій на зовн. впливи, спрямованих у бік ускладнення морфофізіол. організації живої природи. У своїй основі віталістична гіпотеза Н. була висунута акад. Л. С. Бергом на противагу дарвінізму, що грунтується на теорії прир. добору відхилень, які виникають випадково (шляхом мутації) і […]...
21. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ – вузькі морфофізіол. пристосування, адаптація окремих видів рослин і тварин до порівняно сталих специф. умов навколишнього середовища. Напр., спеціалізація кишкових паразитів, повна біол. відповідність гриба-паразита і рослини-живителя. С. о. виникла в процесі еволюц. розвитку....
22. ЛАМАРКІЗМ Екологія – охорона природи ЛАМАРКІЗМ – перша цілісна концепція еволюції живої природи, сформульована Ж. Б. Ламарком, згідно з якою види рослин і тварин постійно змінюються, ускладнюються під впливом зовн. середовища і деякого внутр. прагнення всіх організмів до вдосконалення....
23. СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ – здатність організмів протистояти екстремальним і стресовим впливам зовн. середовища. Основними засобами подолання цих впливів є мобілізація внутр. резервів (ферментативного, гормонального та нервового регулювання) і відповідної поведінки, в т. ч. перехід у стан спокою, або анабіозу....
24. СПОКІЙ У РОСЛИН Екологія – охорона природи СПОКІЙ У РОСЛИН – стан майже повного припинення життєдіяльності рослинних організмів, що дає змогу рослинам витримувати несприятливі умови існування (зимовий холод, літні посухи тощо). Характеризується різким зниженням інтенсивності обміну речовин і глибокими змінами вмісту клітин (втратою вологи, нагромадженням речовин, що гальмують ріст). Розрізняють вимушений спокій, зумовлений несприятливими умовами зовн. середовища (низькою […]...
25. ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ Екологія – охорона природи ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ – 1) тривале існування будь-чого, незважаючи на внутр. та зовн. впливи; збереження в незмінному стані; 2) існування будь-чого протягом більш тривалого періоду, ніж звичайно (П. опадання листя, П. зябер у неотенічних форм земноводних); 3) прир. сповільнення деградації прир. середовища під впливом забрудників чи антроп. чинників, спричинене буферністю цього середовища. За […]...
26. ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН Екологія – охорона природи ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН – процес надходження в організм тварини поживних речовин, необхідних для його норм, життєдіяльності. Є важливою ланкою зв’язку організму з зовн. середовищем. Прир. Ж. т. буває ендогенним, коли поживні речовини надходять в органи та системи за рахунок запасів ін. тканин і органів, та екзогенним, коли поживні речовини надходять в організм […]...
27. СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ – здатність біосфери протистояти зовн. косм. і внутр. впливам, включаючи будь-яку антроп. діяльність....
28. САМООРГАНІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи САМООРГАНІЗАЦІЯ – чітко визначена послідовність фіз.-хім. та біол. явищ у прир. системах, яка зумовлена внутр. та зовн. обмеженнями і веде до формування функціонально єдиного цілого....
29. ВИД СТЕНОТЕРМНИЙ Екологія – охорона природи ВИД СТЕНОТЕРМНИЙ – вид, який пристосований до відносно постійних температурних умов довкілля і не виносить їх коливань. До В. с. належать усі організми, що мешкають у підземних та глибоководних умовах, гарячих джерелах, високих широтах....
30. ВИД ВРАЗЛИВИЙ Екологія – охорона природи ВИД ВРАЗЛИВИЙ – вид, морфофізіол. та (чи) поведінкові особливості якого роблять його представників легкими жертвами людини або незначних змін довкілля (напр., далекосхідний рябчик – дикуша)....
31. ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ -1) відхилення від звичайного стану (норми) екосистеми будь-якого ієрархічного рівня організації (від біогеоценозу до біосфери). П. е. може відбутися в одному з екол. компонентів або в екосистемі загалом, мати зовн. чи внутр. причини, антроп. або прир. характер, бути локальним, регіональним чи глобальним. Мається на увазі, що інтенсивність П. е. […]...
32. ПРИСТОСОВАНІСТЬ Екологія – охорона природи ПРИСТОСОВАНІСТЬ – здатність організму до змін відповідно до змін умов існування (для особин – шляхом морфофізіол. та поведінкових реакцій, для груп особин – шляхом виникнення в процесі еволюції нових пристосувань (адаптацій))....
33. ПОЙКІЛОТЕРМНІ ТВАРИНИ Екологія – охорона природи ПОЙКІЛОТЕРМНІ ТВАРИНИ, холоднокровні тварини – з нестійким рівнем обміну речовин, непостійною температурою тіла і майже повною відсутністю механізмів теплорегуляції. Життєдіяльність і температура тіла їх залежать від температури довкілля....
34. НОРМА РЕАКЦІЇ Екологія – охорона природи НОРМА РЕАКЦІЇ – спосіб реагування організму на зміну зовн. умов. Визначається генотипом, спадкується і виявляється у вигляді модифікацій. Напр., Н. р. генотипу стрілолиста виявляється У зміні форми листка залежно від умов навколишнього середовища: підводні листки стрічкоподібні, плаваючі – видовжено-яйцеподібні, надводні – стрілоподібні. Колір квіток льону змінюється залежно від т-ри повітря. Різні […]...
35. ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ – процес еволюц. зміни організмів закономірно переривається фазами бурхливого розвитку та вимирання практично без перехідних (палеонтологічних) форм. Перерви виникають з огляду на принцип катастрофічного поштовху, зумовлений впливом зовн. надсистемних сил та внутр. чинників розвитку. Цей принцип слід враховувати під час аналізу можливих антроп. впливів на природу […]...
36. ЛИНЯННЯ Екологія – охорона природи ЛИНЯННЯ – періодична зміна зовн. шкіряних покривів та різних шкіряних утворів (луска, шерсть, пір’я, роги тощо) у тварин. Л. буває вікове (відбувається в перші місяці життя), сезонне (у певні пори року), перманентне, або постійне (впродовж цілого року). Тип Л. є спадковою ознакою і залежить від історії виду. Настання Л. залежить від […]...
37. РИТМИ ЦИРКАННІ Екологія – охорона природи РИТМИ ЦИРКАННІ, ритми циркануальні – повторювані зміни інтенсивності й характеру біол. процесів та явищ з періодом приблизно від 10 до 13 міс. Р. ц. в чистому вигляді спостерігаються лише за сталих лабораторних умов. Розходження Р. ц. з періодичністю дії чинників зовн. середовища, очевидно, свідчить про їхню ендогенну природу....
38. АВТОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи АВТОГЕНЕЗ – учення, за яким істор. розвиток організмів відбувається нібито незалежно від умов існування, лише під впливом особливих внутр. сил або тенденцій організму до вдосконалення....
39. ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ – вид будь-яких живих організмів може існувати доти та настільки, наскільки навколишнє прир. середовище відповідає ген. можливостям пристосування цього виду до його змін та коливань....
40. ГАБІТУС Екологія – охорона природи ГАБІТУС – зовн. вигляд кристала, мінералу, тваринного або рослинного організму. Г. живого організму – це сукупність його морфострукт. ознак, що характеризують заг. тип будови тіла....