Фінансово-промислові групи (ФПГ) – організаційно-економічна форма формування та розвитку фінансово-монополістичного капіталу, тобто зрощення банківських монополій та інших великих фінансово-кредитних інститутів з не фінансовими монополіями (промисловими, торговельними, транспортними та ін.). Основними ознаками ФПГ є їх багатогалузевий характер, об’єднання юридично незалежних компаній, що є здебільшого філіями материнської компанії, але спеціалізуються на випуску окремих товарів і послуг в межах здебільшого цілісного виробничого
процесу. Зі зміцненням зв’язків між ФПГ формуються фінансові комплекси. ФПГ у розвинених країнах світу створюються шляхом поступового зростання ролі могутніх банків у процесі надання кредитів не фінансовим монополіям і посилення їх контролю над такими монополіями, з одного боку, та створення гігантськими монополіями власних великих банків, – з іншого; у процесі придбання монополістичними банками акцій промислових монополій, спільного будівництва нових виробничих об’єктів, а також придбання промисловими монополіями акцій банківських монополій, отримання керівних посад в управлінні і директоратах
банківських монополій, вироблення спільної політики тощо (тобто особистої унії). В межах світового господарства налічується бл. 100 ФПГ, а домінують в економіці найрозвиненіших країн світу від 10 до 20 таких ФПГ, а в середніх за розміром країнах – 2-3. Новітніми властивостями розвитку ФПГ є їх транснаціональний характер, зрощення їх капіталу з державним і формування особистої унії ФПГ з вищими чиновниками державного апарату. В Україні діяльність ФПГ лише розпочинається і регламентується Законом України “Про промислово-фінансові групи в Україні” (1995); перша така група зареєстрована лише 2001. Найпоширенішим способом утворення ФПГ у розвинених країнах є здебільшого добровільне об’єднання капіталів на акціонерній основі та створення холдингової форми управління. Крім того, використовується довірче управління головною компанією акціями з боку учасників групи, система участі (взаємне володіння акціями, яка зводиться до багатоступеневої системи залежності і контролю), спільне створення акціонерної компанії. ФПГ за умов трансформаційних процесів може бути провідником інвестиційних потоків безпосередньо до виробника, а також забезпечити якісну взаємодію між інтересами підприємств-виробників, комерційних банків, інвесторів і держави. Створені в пріоритетних галузях економіки ФПГ (незалежно від типів і форм власності) можуть за відносно короткий час змінити економічну ситуацію в країні, про що свідчить світовий досвід економічно розвинених країн. Основними формами ФПГ є такі: 1. ФПГ, яку очолює могутній комерційний банк. 2. ФПГ, яку очолює промисловий холдинг, а головна компанія володіє контрольним пакетом акцій і займається виробничою діяльністю. 3. ФПГ, в якій головна компанія володіє контрольним пакетом акцій інших підприємств, але не займається виробничою діяльністю. 4. ФПГ, в якій учасники об’єднуються на основі взаємного володіння акціями, тобто комерційні банки та інші фінансово-кредитні інститути володіють акціями промислових, транспортних компаній і навпаки. Так, якщо йдеться про об’єднання промислового і банківського монополістичних капіталів і могутні комерційні банки, для досягнення спільної мети надають довготермінові кредити, привласнюючи при цьому таку кількість акцій, яка не лише компенсує обсяги таких кредитів, а й високу плату за них, а також дає можливість вводити своїх представників у керівні органи і навпаки (що отримало назву особистої унії). Центральне місце у ФПГ відводиться головному підприємству, яке виготовляє кінцеву продукцію, здійснює її збут й сплачує податки. До складу такої структури, окрім головного підприємства, входять учасники, якими є комерційні банки, наукові проектні установи та інші організації різних форм власності, які виготовляють проміжну продукцію або надають банківські послуги головному підприємству, але кожен учасник такої групи може проводити свою фінансово-господарську діяльність поза межами самої групи (використовуючи при цьому власні грошові, матеріальні ресурси в таких обсягах, які не зможуть обмежувати завдань пріоритетної програми, для реалізації якої було створено ФПГ. Об’єднання банківських, промислових та інших компаній має як переваги, так і недоліки. До переваг слід віднести: 1) можливість масштабного цільового фінансування пріоритетних сфер і галузей національної економіки, які визначають науково-технічний прогрес, а отже, створення нової техніки і технології, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції; 2) підвищення рівня усуспільнення виробництва і праці і посилення на цій основі планомірності та організованості виробництва, функціонування традиційних і створення нових робочих місць; 3) ширші можливості для залучення іноземного капіталу і відстоювання при цьому національних інтересів та ін. До недоліків створення ФПГ можна віднести: 1) посилення монополістичних тенденцій в економіці, що спричиняє інші недоліки; 2) більші можливості для тіньового вивезення капіталу за межі України; 3) зростання частки фіктивного капіталу; 4) збільшення впливу на владу в своїх інтересах та ін.
Loading...