Фізико-географічні та історико-політичні особливості – ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД КРАЇН АМЕРИКИ
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
Розділ 5
РЕГІОНИ СВІТУ
5.2. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД КРАЇН АМЕРИКИ 5.2.1. Фізико-географічні та історико-політичні особливості
Америка – частина світу, утворена двома материками. Цей континент колись ще назвали Новим Світом, на відміну від уже обжитого європейцями Старого Світу.
Згідно з історичними даними люди прибули до Америки з Азії ще 30 тис. років тому, оскільки там, де нині Берингова протока, колись був суходіл. Ним і скористалися вихідці з Азії, щоб переселитися до Америки.
За 8 тис. років до н. е. вони вже
Ця частина світу складається з двох континентів – Північної Америки і Південної Америки. До Північної Америки належать Центральна Америка і Вест-Індія. Разом з островами площа Північної Америки становить понад 24 млн. кв. км, а кількість населення – понад 450 млн. чол..
Клімат Північної Америки змінюється від арктичного на Крайній Півночі до тропічного в Центральній Америці і Вест-Індії, у прибережних районах – океанічний, у внутрішніх – континентальний.
Середні температури січня змінюються від -36° С на півночі Канадського Арктичного архіпелагу до +20° С на півдні Флориди і Мексиканського нагір’я, а липня – від +4° С на півночі зазначеного архіпелагу до +32° С на південному заході США.
Найбільша кількість опадів спостерігається на тихоокеанському узбережжі Аляски і Канади та північному заході США (щорічно до 3000 мм), у південно-східних районах – 10001500 мм, на центральних рівнинах – від 600 до 1200 мм, у міжгірських долинах субтропічних і тропічних районів Кордильєр – 100-200 мм. Стійкий сніговий покрив формується взимку на північ від 40-44° північної широти.
Грунтово-рослинний покрив представлений серією зон від арктичних пустель до тропічних вічнозелених лісів. Загалом ліси різних типів охоплюють третину площі материка: типова тайга, високостовбурні хвойні ліси, змішані, широколисті і вічнозелені.
Степи і напівпустелі переважають у внутрішніх регіонах материка. У внутрішніх районах Кордильєр подекуди розвинуті пустелі.
Гірська система Кордильєри розташована на заході Північноамериканського материка (найвища точка – гора Мак-Кінлі – має 6193 м.), на сході континенту – неосяжні рівнини, плато та середньовисотні гори. На північному сході материка – Лаврентійська височина, на півночі – низовина Маккензі. Внутрішні райони зайняті Великими (високими) та Центральними (низькими) рівнинами. Вздовж південно-східного узбережжя розташувалися Приатлантична і Примексиканська низовини.
На Північноамериканському континенті є поклади корисних копалин світового значення:
– залізна руда, нікель, кобальт, золото, уран (Лаврентійська височина);
– кам’яне вугілля, нафта, горючі гази, калійні солі (в Канаді);
– нафта і газ (Примексиканська низовина, північна частина Канадського Арктичного архіпелагу);
– азбест (Північні Аппалачі);
– кольорові і рідкісноземельні метали (Кордильєри).
Природа Північної Америки зазнала значного впливу людської діяльності.
Центральною Америкою вважається південна частина материка Північна Америка, розташована у тропічних широтах між Тихим і Атлантичним океанами, на стику з Південною Америкою, між впадиною Бальсас біля південного краю Мексиканського нагір’я до Дар’енського перешийка. Інколи південною межею Центральної Америки вважають перешийки Теуантепек і Панамський.
У Центральній Америці переважають середньовисотні гори та вулканічні хребти. Існують діючі вулкани, найвищий – Тахумулько – досягає 4217 м. Це регіон з високою сейсмічністю. Землетрус у Сальвадорі в січні 2001 р. забрав тисячу людських життів. Клімат тропічний, щорічна кількість опадів 3000 – 5000 мм. Вологі тропічні ліси розташовані на північному сході, широколисті ліси та чагарникова рослинність – на південному заході та півночі.
Південна частина Північноамериканського континенту була колонізована іспанцями ще у XVI ст. Східне узбережжя материка відкрили британці і французи у XVII ст. Згодом Семилітня війна (1756-1763 pp.) між Францією та Англією була спричинена загостренням боротьби за колонії. Англійці перемогли. У 1775 – 1783 pp. англійські колонії зі зброєю у руках вибороли свою незалежність від метрополії і утворили державу США.
До речі, нинішній переклад українською мовою офіційної назви країни – Сполучені Штати Америки (United States of America) – невдалий. При перекладі першого слова не враховано корінь слова union (союз). Слово state перекладено як “штат”, хоч англійською мовою це означає “держава”. Правильнішим був би переклад “Об’єднані Держави Америки”.
У XVI ст. почалась колонізація Канади французами. Після поразки Франції у Семилітній війні Канада стала колонією Англії. Після тривалої боротьби у 1867 р. країна стала домініоном.
Упродовж XIX ст. освоювалася західна частина материка, здобула незалежність Мексика, на державу світового значення почали перетворюватися США. Економічний і політичний вплив їх поширився на весь континент. У 1823 р. президент США Дж. Монро сформулював доктрину: “Америка – для американців!”, що фактично означало: “Америка – для США!”
Південна Америка сполучена Панамським перешийком з Північною Америкою. Латинська Америка – загальна назва країн, розташованих у південній частині Північної Америки на південь від р. Ріо-Грандедель-Норте (включаючи Вест-Індію) і в Південній Америці. Загальна площа становить близько 21 млн. км2.
На час відкриття європейцями Латинської Америки кількість місцевого індіанського населення становила щонайменше 15 млн. чол. Найщільніше були заселені Центральна Америка та Центральні Анди. Найменш заселеними були Чако, Патагонія, ліси Бразилії. Найвідомішими індіанськими цивілізаціями є майя, ацтеки та інки.
Майя розташовувались на півострові Юкатан, у Південній Мексиці, Гватемалі та частині Гондурасу. Кількість майя становила 4 млн. чол. Витоки цивілізації майя простежуються за 1000 років до н. е. Розквіт її припадає на IV – VIII ст., занепад – на IX ст., відродження – на X ст. Цивілізацію підкорили іспанці у XVI ст. Про багату культуру майя свідчать залишки кам’яних храмів, збудованих на пірамідах і прикрашених скульптурами. У майя високого розвитку досягла поезія. Була створена система ієрогліфічної писемності і розроблена математична система, на основі якої складено досить точний календар. Цивілізація відома високорозвиненими містами – державами, які очолювали аристократія і духовенства.
Ацтеки (інша назва – наука) прибули з півночі до центральної долини Мексики після розпаду там у XII ст. цивілізації тольтеків. Голод і посуха спричинилися до її загибелі. Ацтеки, зазнавши впливу цивілізацій ольмеків і тольтеків, на початку XV ст. стали домінуючим етносом у зазначеному регіоні, а ще за століття контролювали всю центральну та південну частину сучасної Мексики, створивши імперію кількістю 12 млн. чол.
Ацтеки створили жорстке військово-політичне об’єднання. Вони вважали, що для підтримання руху Сонця потрібно щоденно живити його людською кров’ю і розглядали жертвопринесення священним обов’язком. Своєму головному богу Уїцилопочтлі вони приносили у жертву полонених воїнів, щороку убиваючи так понад 20 тис. чол.
Іспанські завойовники на чолі з X. Кортесом застали багату кастову цивілізацію з центром у місті Теночтитлан. Високого рівня розвитку досягли освіта і мистецтво, було створено сонячний календар, збудовані величні піраміди, храми, палаци. Ацтеки мали піктографічну (з елементами ієрогліфіки) писемність. Невелика армія конкістадорів у 1519 р. захопила столицю ацтеків і скинула імператора Монтесуму II (пізніше його вбили свої ж індіанці).
У 1521 p. X. Кортес повністю знищив Теночтитлан і заснував місто Мехіко як столицю колонії, яка мала назву Нова Іспанія.
Цивілізація інків існувала протягом XIII-XVI ст. Найбільшу площу вона займала у XV ст., простягаючись на 3200 км. від Еквадору до Північного Чилі. Цивілізації не були відомі колесо та писемність, але вона створила великі кам’яні будинки й розвинуту систему доріг. Естафетні посланці могли за один день подолати відстань 240 км. Інки вміло вели терасове сільське господарство за допомогою іригаційних споруд, видобували мінерали, виготовляли тканину, речі з металу й посуд. Абсолютистська монархія інків спиралася на ритуальну релігію. Імперію інків обезкровила громадянська війна 1525-1532 pp., що виникла у зв’язку з престолонаслідуванням. У 1533 р. іспанці на чолі з Ф. Пісарро розгромили імперію інків, але спорадичні повстання інків проти іспанців тривали аж до XIX ст.
На найнижчому рівні розвитку перебували індіанці тупі у лісах Бразилії. За колоніальних часів кількість індіанського населення різко зменшилося у результаті занесених європейцями хвороб, а також примусової праці. Найвища частка індіанського населення у Болівії, Еквадорі, Перу та Гватемалі. Американські індіанці говорять 1700 мовами.
Південну Америку колонізували переважно іспанці починаючи з XVI ст. Британці, нідерландці та португальці брали участь у колонізації південно-східної частини материка. Переважна частина континенту належала до заморської іспанської імперії і здобула незалежність від Іспанії під час визвольної війни 20-х років XIX ст. Лідерами визвольного руху були С. Болівар та Х. Сан-Мартін.
Бразилія відійшла до Португалії згідно з Тордесільяським договором 1494 р. На 1800 р. колонія стала заможнішою, ніж Португалія. Португальський імператорський двір втік від Наполеона до Бразилії, яка стала центром португальської імперії. Коли імператор Джон VI повернувся до Лісабона у 1821 р., то залишив у Бразилії свого сина Педро як регента. Наступного року син підняв проти батька заколот (практично безкровний) і став імператором Бразилії під іменем Педро І. Його син Педро II зрікся престолу у 1889 p., і Бразилія існує як федеративна республіка з 1891 р.
Отже, абсолютна більшість латиноамериканських країн вибороли свою незалежність завдяки тому, що війни Наполеона знесилили імперську владу метрополій. Донедавна історія Латинської Америки – це історія політичної нестабільності, військових переворотів, громадянських воєн, соціальних революцій і повільного суспільно-економічного розвитку.
Площа Південної Америки з островами (архіпелаг Вогняна Земля, Чилійський, Фолклендські (Мальвінські) острови, Галапагос та ін.) становить 18,28 млн. км2.
У рельєфі вирізняється потужний гірський пояс Анд (найвища гора – Аконкагуа, 6960 м) на півночі й заході та платформний рівнинно-плоскогірний схід.
Уся північна рівнинна частина Південної Америки до південного тропіку має середньомісячну температуру 20-28 °С. Влітку (у січні) вона знижується на півдні до 10 °С, взимку на Бразильському плоскогір’ї температура досягає 12 °С, у Пампі – 6 °С, на плато у Патагонії – 1 °С і нижче.
Найбільша річна кількість опадів спостерігається на навітряних схилах Анд у Колумбії і Південному Чилі – 5-10 тис. мм. У вологих лісах Амазонії дощів випадає 2-3 тис. мм. У районах на захід від Пампи, у Патагонії, Південних і Центральних Андах випадає лише 150 – 200 мм.
Природні ресурси Південної Америки багаті й різноманітні. Існують обшир ні райони з родючими грунтами (наприклад, Пампа Лаплатської низовини). Більшість рік належить до басейну Атлантичного океану, найбільші – Амазонка, Оріноко, Парана і Парагвай. Ріки плоскогір’їв порожисті, як і в Андах, багаті на гідроенергію, мають чималі резерви прісних вод, використовуються для внутрішнього судноплавства. У Південній Америці є великі масиви екваторіальних і тропічних лісів.
Багаті й надра континенту. Тут зосереджена п’ята частина світових запасів нафти, четверта – кольорових металів, майже третина – руд чорних металів. У Південній Америці є також значні родовища ніобію (Бразилія), берилію (Бразилія), літію (Болівія, Чилі), фосфатів (Перу, Бразилія), сірки (Мексика, Чилі), а також урану, хрому, вольфраму, графіту, ртуті, азбесту, бору та ін.
Всі країни регіону, за винятком Болівії та Парагваю, мають вихід до моря або є острівними державами. За цією ознакою країни Латинської Америки вигідно відрізняються від азіатських та африканських держав.
У межах Латинської Америки розташовуються 46 країн і територій, серед них понад три десятки – суверенні держави. Усі вони республіки – федеративні (наприклад, Бразилія) або унітарні.
У Північній Америці збереглися володіння США, Великобританії, Франції (Віргінські острови, Гваделупа, Мартініка). Найбільший у світі острів – Гренландія – належить Данії і е самоврядною територією. За устроєм вирізняються держави унітарні (наприклад, Коста-Ріка) і федеративні (приміром, Мексика). Куба є соціалістичною країною, всі інші – капіталістичні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...