Фразеологізми
УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
ЛЕКСИКОЛОГІЯ
Фразеологізми
Фразеологізмом або фразеологічною одиницею Називають єдність двох або кількох слів, організованих як словосполучення або речення, яка має цілісне значення й відтворюється в мові автоматично, за традицією. До фразеологізмів відносять приказки, крилаті вислови, сталі сполучення різного походження.
Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов’янські, спільносхіднослов’янські та
До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу. До складу української фразеології ввійшли висловлювання відомих історичних осіб, звороти спортивних та державних документів.
Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження – старогрецькі, староримські, усталені звороти із західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської, італійської та ін. Але найбільше українська мова засвоїла фразеологічних зворотів з російської мови – вислови російських
Основним, невичерпним джерелом української фразеології є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження.
Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: Не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі.
У фразеологізмах відображено спостереження людини за своїм оточенням – суспільством, природою: Жувати жуйку; розправляти крила; скреготати зубами; задирати носа.
В українській фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу: його історія, культура, суспільні відносини, виробнича діяльність, морально-етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова нерівність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво.
Етимологія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу, і кажуть про неї: “Війна цьому ділі собаку з’їв”. А трапиться незугарний працівник, який не вміє зробити того, за що взявся, так говорять: “Зробив із лемеша швайку”. І за кожним висловом стоїть своя цікава історія, тепер уже забута, хоча зворот активно вживається в різних сферах сучасної людської діяльності.
Існує кілька класифікацій фразеологічних одиниць за різними ознаками. Семантична класифікація фразеологізмів включає три групи:
1. Фразеологічні зрощення – неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення не вмотивоване й не випливає зі значень окремих їхніх компонентів (бити байдики, пекти раків, дуба врізати).
2. Фразеологічні єдності – так само неподільні за значенням фразеологічні одиниці, але їхнє цілісне значення мотивується значеннями окремих компонентів (прикусити язика, кінці в воду, тримати язика за зубами, як кіт у маслі, як коза на капусту).
3. Фразеологічні сполучення – відносно подільні сполучення, що характеризуються певною самостійністю складових частин: Мертва точка, вовчий апетит.
За походженням серед фразеологізмів виокремлюють:
А) прислів’я та приказки (хоча прислів’я не всі схильні відносити до фразеологічних одиниць);
Б) крилаті вислови письменників;
В) усталені фрази з анекдотів, жартів, фільмів тощо;
Г) біблійні цитати;
Г) фразеологічні одиниці античного походження;
Д) влучні вислови відомих людей.
За структурою фразеологізми поділяють на такі, що побудовані за типом речення і за типом словосполучення. До першого типу належать такі сполуки, як: Комар носа не підточить; коли рак свисне; до другого – дволикий Янус; носити воду в решеті; нечистий на руку І подібні.
Фразеологічні одиниці широко використовуються для увиразнення, урізноманітнення мовлення в розмовному, художньому, публіцистичному стилях.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...