Головна ⇒ 📌Довідник з соціології ⇒ Функції соціології та її зв’язок з іншими науками

Функції соціології та її зв’язок з іншими науками

Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України

ЧАСТИНА ПЕРША.

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Розділ 1.

ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ

1 .3. Функції соціології та її зв’язок з іншими науками

Різноманітність зв’язків соціології із життям суспільства, її суспільне призначення визначаються насамперед тими функціями, які вона виконує. Функції (від лат. functio – виконання) соціологічної науки з першого погляду такі самі, як і в інших суспільних науках, проте мають свій конкретний

зміст. Основні функції соціології – теоретична, описова, інформаційна, прогностична.

Теоретична функція – це концентрація, пояснення, поповнення та збагачення існуючого соціологічного знання, розробка концепцій, теорій і категорій даної науки на основі дослідження соціальної дійсності. Збагачення наукового соціологічного знання відбувається як на основі вдосконалення теоретичної соціології, так і на базі розвитку спеціальних і галузевих соціологічних теорій, а також зв’язаних з ними досліджень емпіричної соціології.

Описова функція – систематизація, опис, нагромадження дослідницького

матеріалу у вигляді аналітичних записок, різних наукових звітів, статей, книг. У них відтворюється ідеальна картина соціального об’єкту, що вивчається. На підставі одержаного матеріалу робляться практичні висновки та приймаються управлінські рішення. Ці матеріали є джерелом заміру, відліку, порівняння для майбутніх поколінь.

Інформаційна функція – збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації, одержаної у результаті проведення досліджень. Соціологічна інформація – найперспективніший вид соціальної інформації. У великих соціологічних центрах вона нагромаджується у пам’яті ЕОМ. Її використовують не лише соціологи, а й органи управління та засоби масової комунікації.

Прогностична функція полягає у соціальному прогнозуванні. Соціологічні дослідження завершуються обгрунтуванням коротко або довгострокового прогнозів досліджуваного об’єкта. У соціологічній практиці всі функції “працюють” в єдності, пронизуючи будь-яку її ланку.

Особливе місце соціології в системі суспільних і гуманітарних наук обумовлюється рядом факторів:

– вона є перш за все наукою про громадянське суспільство, його явища та процеси;

– включає загальну соціологічну теорію (або теорію суспільства), яка виступає як теорія і методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук;

– всі суспільні і гуманітарні науки, які вивчають різні сторони життєдіяльності суспільства і людини, завжди включають соціальний аспект, тобто ті закони і закономірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері суспільного життя, реалізуються у діяльності людській;

– техніка і методика вивчення людини та її діяльності, методи соціального виміру тощо, які розробляються соціологією, використовуються всіма іншими суспільними і гуманітарними науками;

– склалась певна система досліджень, що проводяться на стику соціології та інших наук, які одержали назву соціальних досліджень (соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-психологічні, соціально-демографічні та ін.).

Будучи наукою про суспільство, соціологія водночас структурно включає як загальну теорію соціальної багатоманітності явищ і процесів суспільного життя, що є об’єктами дослідження суспільних і гуманітарних наук, так і соціальні теорії різних специфічних об’єктів, а саме соціальні теорії праці (соціологія праці), освіти (соціологія освіти), релігії (соціологія релігії) тощо. Те, що соціологія займає загальне, а не приватне місце серед суспільних і гуманітарних наук, ще не означає її перетворення у філософську науку.

Проте слід зауважити, що у своїй теоретичній частині соціологія переплітається з філософією. Мова, зокрема, йде про такий розділ філософії, як соціальна філософія, яка має чимале соціологічне забарвлення. Водночас теоретична соціологія має елементи соціальної філософії. Деякі спеціалісти цілком слушно вважають соціальну філософію вищим теоретичним рівнем соціологічного знання. Соціальна філософія конструює загальні принципи соціального буття, закони його функціонування і розвитку, які становлять логічну основу соціології. Крім того, через соціальну філософію в соціологію переходять і загальні принципи буття (онтологія) і загальні принципи пізнання (гносеологія, логіка, методологія). Отже, кордони між філософією і соціологією є нечіткими. Філософія через соціальну філософію глибоко проникає в соціологію і стає, по суті, частиною її теоретичної системи. В той же час соціологія, здійснюючи конкретний аналіз суспільного життя у всій його багатоманітності, сприяє збагаченню понятійного апарату і предметного змісту соціальної філософії, а також конкретизації її положень і висновків на основі розширення і поглиблення їх зв’язку з реальним життям, практикою.

Значення соціології для інших наук полягає в тому, що вона дає науково обгрунтовану теорію про суспільство та його структуру, забезпечує розуміння законів і закономірностей взаємодії його різних сфер.

Соціологія має безпосередній вихід на ряд суспільних і гуманітарних наук. Насамперед спостерігається її тісний зв’язок із соціальною психологією. Соціологи, які розробляють проблеми соціальної поведінки індивідів та спільностей, чимало запозичають знань з досліджень у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. В свою чергу соціальні психологи поряд з психологічними методами спостереження, лабораторного і природного експерименту, тестування широко застосовують соціологічні методи – анкетні опитування та інтерв’ю, контентаналіз, соціальний експеримент. Спільними проблемами дослідження для соціології і соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні установки і ціннісні орієнтації, думки та настрої людей тощо. Однак для кожної з них характерним є специфічний підхід до вивчення цих явищ. Наприклад, при вивченні громадської думки соціолога цікавлять передусім закономірності формування громадської думки людей, які належать до певних соціальних груп, тоді як соціально-психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних механізмів формування і виразу громадської думки.

Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою – галуззю статистики, предмет якої – соціальна сфера суспільства, галузь соціальних відносин і процесів. Соціальна статистика забезпечує соціологію інформаційною базою для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтаціях і поведінці верств і груп для підготовки науково обгрунтованих загальнодержавних і регіональних соціальних програм, поточної соціальної політики, розробки надійних прогнозів і проектів соціального розвитку. Однак сучасний стан соціальної статистики в Україні не може задовольнити потреби соціології щодо повноти і надійності інформації, її доступності. Щоб змінити цей стан, необхідним є розвиток теорії суспільства, його структури, різних галузей соціологічної науки, покликаний методологічно забезпечити вдосконалення соціальної статистики.

Тісний зв’язок існує між соціологією і правознавством. Відійшло в минуле зневажливе ставлення до права частини соціологів, які схильні були пояснювати соціологію лише як науку про процеси, що спонтанно виникають, і про сили, що спонтанно розвиваються, і водночас зменшилась кількість правознавців, які тривалий час схильні були нехтувати дослідженнями соціологів. Нині ці дві науки зближаються: і соціологи, і правознавці дійшли висновку, що повний опис і пояснення сучасних соціальних процесів, вимагають об’єднання зусиль спеціалістів обох наук. Виникла спеціальна соціологічна теорія – “соціологія права”.

Соціологія, особливо прикладна, грунтується на математичних знаннях і методах. Завдяки розвиткові математичного знання, у тому числі й закону великих чисел, на підставі відкриття певних константних залежностей і закономірностей між соціальними явищами, виникають принципово нові ідеї, аргументи і способи пояснення останніх, що змінює старі парадигми, зумовлює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про. суспільство. Саме в процесі зближення емпіричної соціології і математики утворилась “математична соціологія” – спеціальна соціологічна теорія, в межах якої розробляються основні компоненти соціального аналізу, стратегія побудови соціальних моделей.

Проте у системі суспільних і гуманітарних наук існує дисципліна, з якою зв’язок соціології найтісніший і взаємонеобхідний. Йдеться про історію. Об’єктом і предметом досліджень і історії і соціології є суспільство та закономірності його розвитку в їх конкретних проявах. І та і інша наука відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного і випадкового. Якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, що мали місце в минулому, то соціологія – ті, що спостерігаються в даний час. Як історія, так і соціологія мають справу, з одного боку, з наявними у суспільстві об’єктивними, незалежними від волі і свідомості людей закономірностями, які детермінують зміст, характер і напрям його розвитку, а з другого боку, з існуючими індивідуальними, неповторними явищами і процесами, які не можуть бути причинно-поясненими, але мають закономірний характер, суттєво впливають на “зигзаги” суспільства та його історії. Саме цей, другий вид закономірностей, і є предметом вивчення як історії, так і соціології. Як і соціологія, історія опирається на філософію, зокрема, на соціальну філософію (іноді її називають філософією історії). Разом з соціальною філософією соціологія виступає як загальнотеоретична і методологічна основа історичної науки. Одним із проявів поглиблення взаємозв’язку соціології і історії може бути виникнення соціології історії, покликаної дати соціологічний аналіз історичного процесу.

Дуже тісний зв’язок соціології з політологією. Він визначається тим, що:

– соціальні спільності, соціальні інститути і організації є важливими суб’єктами і об’єктами політики;

– політична діяльність є однією з основних форм життєдіяльності особистості і її спільностей, які безпосередньо впливають на соціальні зміни в суспільстві.

Політика як дуже широке, складне і багатоманітне явище проявляється у всіх сферах суспільного життя (економічна політика, соціальна політика, культурна політика і т. д.) і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому. Особливо тісний зв’язок і взаємовплив соціології і політології відображається у появі таких спеціальних соціологічних теорій, як соціологія політики, соціологія влади, соціологія міжнародних відносин та ін.

Отже, соціологія не може успішно розвиватися, не спираючись на результати досліджень соціальної філософії, економічної теорії, політології, етнографії, етнології, культурології тощо. Не випадково творці соціології були людьми з широкою гуманітарною і соціальною освітою, широко окреслювали межі соціологічних досліджень.

Історичний розвиток наук (не лише суспільних), свідчить, про те, що в точках, де вони стикаються і взаємодоповнюють одна одну, виникають досить цікаві і плідні теорії.

Зв’язок соціології з іншими науками потрібно розглядати швидше через призму тенденції до їх інтеграції, зближення і об’єднання, а ніж до їх розмежування. На сьогоднішній день переважає тенденція до комплексного, всебічного дослідження явищ і процесів суспільного життя, до спільного дослідження кількома науками, до комбінування (поєднання) їх пізнавальних можливостей.