Глобальні проблеми людства – комплекс найважливіших проблем, які вийшли за межі окремих держав, стосуються інтересів усього людства і можуть бути вирішені їх спільними зусиллями. їх перетворення з національних на глобальні зумовлено посиленням взаємозалежності, цілісності та єдності людства, основою якого є глобальні закономірності розвитку науки, техніки, інформації, планетарний характер людської діяльності тощо. Г. п. л. – відвернення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру; необхідність подолання екологічної кризи
та ефективна й комплексна охорона довкілля; продовольча, сировинна, енергетична криза; проблема розвитку самої людини, боротьби з небезпечними інфекційними хворобами (СНІД та ін.), перспективи забезпечення її гідного майбутнього та ін. Загострення Г. п. л. спричинене недосконалим технологічним способом виробництва і системою суспільних відносин (у т. ч. соціальних, правових, відносин економічної власності тощо). Щодо технологічного способу виробництва – це насамперед загострення суперечностей між людиною і природою, спричинене все більшими масштабами нераціональної господарської діяльності, зокрема, кількістю
світового видобування сировини, використанням прісної води, вирубуванням лісів, збільшенням навантаження на природний потенціал сільського господарства, зростанням кількості населення у слаборозвинених країнах світу тощо. Щодо суспільних відносин – це виснажлива гонка озброєнь, відстала соціально-економічна структура суспільства в більшості країн світу, відсутність цивілізаційної культури (технологічної, екологічної, правової тощо), раціональних потреб та ін. Щодо відносин економічної власності – це передусім панування у розвинених країнах світу відносин капіталістичної власності (зокрема хижацьке ставлення монополій, у т. ч. групових, і ТНК до природних ресурсів). Стрижнем, який об’єднує всі Г. п. л., є проблема розвитку самої людини, найважливіші шляхи забезпечення її гідного майбутнього. Навколо неї безпосередньо об’єднуються проблеми продовольчої, екологічної та демографічної кризи. Так, демографічний вибух, що супроводжується нерівномірністю зростання населення у слаборозвинених країнах (4/5 приросту населення планети), породжує злидні, масовий голод (90% голодуючих планети), внаслідок чого нині щорічно помирає понад 17 млн. осіб, а у 70-х XX ст. – близько 40 млн.. Загалом у світі, за оцінками експертів ООН, голодують 350 млн. дітей, на планеті змушені працювати майже 250 млн. дітей у віці від 5 до 17 років (в Україні – до 500 тис. дітей). Другою за масштабністю загрозою для людини є швидке поширення СНІДу та інших інфекційних хвороб. Так, у світі нині налічується понад 40 млн. осіб з діагнозом “віл – інфекція”, а її жертвами щомісячно стають 440 осіб. В Україні кількість таких хворих перевищує 500 тис., а наркозалежних – до 1 млн.. Масові хвороби на нашій планеті також зумовлені вживанням неякісної води – таку воду вживає 70% населення планети, внаслідок чого щорічно помирає близько 3,5 млн. осіб. В Україні якісна вода, яка міститься у водоймах І класу, становить лише близько 1%, а понад 20% – перебуває за межами III, найгіршого класу. Крім того, упродовж 90-х XX ст. чотири з п’яти стихійних лих були пов’язані з метеорологічними та гідрологічними явищами, а упродовж останніх 30 років XX ст. внаслідок природних катастроф постраждало понад 3 млрд. осіб, загинуло близько 4 млн., а економічні збитки перевищили 350 млрд. дол. Найважливішою причиною цих катастроф є підвищення глобального потепління внаслідок зростання масштабів виробництва, появи озонових дір та ін. За прогнозами ООН, 2300 чисельність населення на Землі за відсутності контролю за народжуваністю становитиме 36 млрд. осіб. У будь-якому разі Г. п. л. будуть ускладнюватись.
Loading...