Головна ⇒ 📌Довідник з екології ⇒ ГОРИЗОНТ БІОГЕОЦЕНОТИЧ
ГОРИЗОНТ БІОГЕОЦЕНОТИЧ
Екологія – охорона природи
ГОРИЗОНТ БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ – частина покриву, горизонтально відокремлена і вертикально далі неподільна структурна зона біогеоценозі/, яка характеризується різним відношенням до сонячної енергії, що проникає в цю зону, та різною функц. роллю в біоценозі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- ПРОЦЕС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ПРОЦЕС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ – проходження потоку енергії, коло – обіг речовин, встановлення будь-яких суттєвих зв’язків у біогеоценозі і взагалі всякі функц. зміни в ньому....
- ЗОНА ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ГЕОГРАФІЧНА, зона ландшафтна – велика територія, частина фіз.-геогр. поясу з особливим характером фіз.-морфол. процесів, особливими типами клімату, рослинності, грунту та тваринного світу. В Україні розрізняють зону лісів, лісостепову зону, зону степів, зону Кримських гір та ін....
- ЗОНА ДИСФОТНА Екологія – охорона природи ЗОНА ДИСФОТНА, зона афотна, зона афотична – глибини океану, куди проникає незначна частка (до 1 %) сонячної радіації. Звичайно це глибини від 200 м до 1,5-2 км. У структурі біосфери 3. д. – те ж саме, що й дисфотосфера. 3. д. освоєна рибним промислом лише останнім часом. Тут живуть деякі важливі […]...
- ГОРИЗОНТ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ ГРУНТУ – відносно однорідний шар грунту, розміщений паралельно до поверхні, який сформувався в процесі грунтоутворення. Характеризується певним забарвленням, специф. структурою, складом та ін. ознаками, які загалом утворюють профіль грунту....
- ЗОНА БІОГЕОХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА БІОГЕОХІМІЧНА – велика територія землі, що характеризується єдністю грунтотворного процесу, клім. чинників, процесів біогенної міграції хім. елементів. Це зумовлює певну тотожність характеру обміну речовин, єдність процесу транзиту сонячної енергії, синтезу активних сполук та морфол. мінливості організмів....
- ЗОНА КУРОРТНА Екологія – охорона природи ЗОНА КУРОРТНА – частина земельного чи водного простору, яка включає як зону відпочинку (курортну), так і навколишню зону, обмежену в установленому законом порядку та наділену режимом особливої охорони з метою створення необхідних курорту санітарно-оздоровчих та рекреаційних умов....
- ГОРИЗОНТ ГУМУСНИЙ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ ГУМУСНИЙ – найродючіший горизонт грунту, верхня частина грунтового профілю, де нагромаджується гумус....
- ГОРИЗОНТ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ БІОСФЕРИ – горизонтально відокремлена частина біосфери з різко відмінними умовами довкілля....
- ГЕЛІОТЕХНІКА Екологія – охорона природи ГЕЛІОТЕХНІКА – галузь техніки, яка вивчає перетворення енергії сонячної радіації на ін. види енергії....
- ЗОНА АРИДНА Екологія – охорона природи ЗОНА АРИДНА – 1) на суходолі – зона з сухим теплим або спекотним континентальним кліматом (спекотні пустелі, напівпустелі, сухі степи), що з погляду с. г. характеризується неможливістю ведення не зрошуваного землеробства та пригніченістю розвитку кормових рослин для худоби; 2) над океаном – кліматична зона, в межах якої випаровування з водної поверхні […]...
- ГОРИЗОНТ ВОДОНОСНИЙ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ ВОДОНОСНИЙ – товща геол. породи, насиченої водою. Може залягати між водотривкими породами або лише підстилатися ними. У першому випадку такий Г. в. називають міжпластовим, у другому – горизонтом грунтових вод....
- БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ ГОРИЗОНТ Екологія – охорона природи БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ ГОРИЗОНТ – див. Горизонт біогеоценотичний....
- ДУБЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ДУБЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – відносно функц. взаємозамінність популяцій видів однієї трофічної групи у проведенні потоку енергії в екосистемі. Один з основних механізмів забезпечення екол. надійності. Принцип Д. е. широко застосовують у техн. пристроях для забезпечення їхньої надійності. У разі Д. е. вид, що зник чи знищений, як правило, змінюється на функц. близький […]...
- БАТІАЛЬ Екологія – охорона природи БАТІАЛЬ, зона батіальна – екол. зона мор. дна між літораллю та абісаллю, яка відповідає материковому схилу (від 200 до 2000 м завглибшки). Характеризується швидким наростанням глибини. Фотосинтезуючі організми відсутні. Тваринний світ існує за рахунок орг. речовин, що надходять з поверхні моря....
- ГОРИЗОНТ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ – 1) лінія позірного перетину небесної півсфери і земної поверхні (видимий Г.); 2) велике коло небесної півсфери, площина якого перпендикулярна до вертикальної лінії на Місці спостереження (справжній Г.); 3) Г. води – рівень води в річках, озерах, морях; 4) (геол.) сукупність відкладів, що включає одновікові породи різного складу, іноді з […]...
- СТІЙКІСТЬ ФІТОЦЕНОЗІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ФІТОЦЕНОЗІВ – 1) стабільність структури фітоценозів, їхньої замкненості, відновлюваності особин, балансу енергії та колообігу речовин; 2) здатність фітоценозів зберігати власну структуру та функц. особливості під дією зовн. чинників....
- ЛІТОРАЛЬ Екологія – охорона природи ЛІТОРАЛЬ, зона літоральна – 1) прибережна частина мор. дна, розміщена між рівнем води в найнижчий відплив і рівнем води в найвищий приплив. Характеризується постійним, більшим чи меншим, рухом води, мінливою т-рою, добрим освітленням, буянням водоростей; 2) берегова зона водойми (озера), де можуть рости вищі водяні рослини....
- СВІТЛОВИЙ РЕЖИМ РОСЛИН Екологія – охорона природи СВІТЛОВИЙ РЕЖИМ РОСЛИН – умови освітлювання рослин. Джерелом освітлення є природна радіація сонячна або штучні електросвітильники. С. р. р. характеризується: інтенсивністю випромінювання, спектральним складом світла, тривалістю денного освітлення, співвідношенням тривалості дня і ночі, а в умовах штучного освітлення співвідношенням періодів освітлення і затемнення. При оцінці С. р. р. враховують фізіологічне значення […]...
- ЗОНА ОКЕАНУ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ОКЕАНУ ГЕОГРАФІЧНА – частина Світового океану, що відрізняється за кількістю сонячної енергії, яка надходить, т-рою води, формуванням поверхневих і глибинних течій, балансом випаровування та опадів, силою й постійністю вітрів, солоністю води, характером рослинності, тваринного світу тощо. Конфігурація геогр. зон дна океану відрізняється від таких зон на поверхні. Поняття 3. о. […]...
- ЦИКЛ БІОГЕОХІМІЧНИЙ Екологія – охорона природи ЦИКЛ БІОГЕОХІМІЧНИЙ – колообіг хім. речовин, який бере початок з неорг. природи через рослинний і тваринний організми і переходить знову в неорг. Здійснюється з використанням сонячної енергії та енергії хім. реакцій....
- ГЕЛІОСТАНЦІЯ Екологія – охорона природи ГЕЛІОСТАНЦІЯ – екологічно чиста електр. силова станція, функціонування якої пов’язане з використанням сонячної енергії....
- ГЕЛІОЕНЕРГЕТИКА Екологія – охорона природи ГЕЛІОЕНЕРГЕТИКА – галузь енергетики, що вивчає методи використання сонячної енергії для пром. і побутових потреб та застосовує їх на практиці....
- ЗОНА НЕРИТОВА Екологія – охорона природи ЗОНА НЕРИТОВА, зона неритична – мілководна частина Світового океану, яка в основному відповідає материковій мілині. Характеризується значними швидкостями переміщування течій води, великими коливаннями т-ри, добрим освітленням сонцем, різноманітністю рослинного й тваринного світу. На властивостях води, складі донних відкладів, флорі і фауні 3. н. позначається сильний вплив суходолу, в т. ч. поверхневого […]...
- ЗОНА АРКТИЧНИХ ТА АНТАРКТИЧНИХ ПУСТЕЛЬ Екологія – охорона природи ЗОНА АРКТИЧНИХ ТА АНТАРКТИЧНИХ ПУСТЕЛЬ – те саме, що й Зона географічна льодова....
- МІКРОФЛОРА Екологія – охорона природи МІКРОФЛОРА – 1) сукупність мікроорганізмів в угрупованні (біогеоценозі, кишках тощо); 2) бактерії, деякі гриби (актиноміцети) та водорості....
- ЗОНА ПОСУШЛИВА Екологія – охорона природи ЗОНА ПОСУШЛИВА, зона напіваридна, зона семіаридна – 1) територія, на якій періодично наступають посухи; включає геогр. зони степу та лісостепу; 2) територія, для якої характерний семіаридний (напівсухий, напіваридний) клімат, властивий пустелям помірних широт....
- ЗАКОН ЕКОЛОГІЧНОЇ КОРЕЛЯЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН ЕКОЛОГІЧНОЇ КОРЕЛЯЦІЇ – в екосистемі, як і в будь-якому ін. цілісному прир.-системному утворенні, особливо в біотичному угрупованні, всі види, що входять до неї, та абіотичні екол. компоненти функц. відповідають один одному. Випадання однієї частини (напр., знищення виду) неминуче призводить до зниження всіх ін. тісно пов’язаних з нею частин системи та […]...
- ІЄРАРХІЯ ЕКОСИСТЕМ Екологія – охорона природи ІЄРАРХІЯ ЕКОСИСТЕМ – функц. підпорядкованість екосистем різного рівня організації в ряду: біогеоценоз – біогеоценотичний комплекс – біом, або ландшафтна провінція, прир. пояс – біогеогр. зона – під сфери біосфери, або екосистеми суходолу, океану, атмосфери, глибин Землі (тобто терабіосфера, гідробіосфера, аеробіосфера, літобіосфера) – біосфера. Екосистеми різних рівнів організації мають власний колообіг речовин. […]...
- ЗОНА ЗАГАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ЗАГАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНА – територія чи акваторія, в межах якої прир. і соц. явища (окремо чи в сукупності) якісно та кількісно однорідні або варіюють у межах певного (умовного) інтервалу. За інтенсивністю явища у межах 3. з. виділяють підзони. Приклади 3. з. – зона геогр., зона океану геогр., зона екон., прибережна, приміська та […]...
- ОБОЛОНКА ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ОБОЛОНКА ГЕОГРАФІЧНА – прир. комплекс, який сформувався в зоні взаємодії і взаємопроникнення літосфери, гідросфери та атмосфери під впливом сонячної енергії та орг. життя....
- ПРАВИЛО КОНКУРЕНТНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО КОНКУРЕНТНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ – популяції двох видів з однаковими екол. потребами не можуть тривалий час існувати в одному біогеоценозі....
- ЗОНА ГУМІДНА (НАД ОКЕАНОМ) Екологія – охорона природи ЗОНА ГУМІДНА (НАД ОКЕАНОМ) – клімат, зона, в межах якої атм. опади, що випадають за рік, переважають над випаровуванням з водної поверхні....
- ЗОНА Екологія – охорона природи ЗОНА – територіально-класифікаційна категорія, класифікаційна одиниця ландшафтно-географічного підрозділу земної поверхні, що характеризується певними якісними ознаками....
- ЗОНА КЛІМАТИЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА КЛІМАТИЧНА – 1) найбільша одиниця клімат, районування: великий регіон земної кулі, що має більш-менш широтне розташування, характеризується особливими умовами формування клімату. 3. к. може мати також вигляд поясу навколо земної кулі або окремих контурів, що не мають широтного розташування. 3. к. поділяється на дрібніші територіальні одиниці; 2) вертикальний пояс (зона) […]...
- ПОКРИВ БІОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ПОКРИВ БІОЦЕНОТИЧНИЙ – сукупність біогеоценозів певної ділянки земної поверхні або усієї Землі (в останньому разі – найбільша типологічна одиниця в біогеоценозі)....
- ФАЗА СУКЦЕСІЇ Екологія – охорона природи ФАЗА СУКЦЕСІЇ – фаза розвитку екосистеми, яка характеризується особливим станом усіх компонентів, що утворюють середовище, і, як правило, зміною підсистем (популяцій, синузій тощо), що входять до екосистеми, та їх основних структур (ярусності рослинності, її зімкнутості і т. д.). Кожна Ф. с. готує комплекс умов для проходження наступних за нею фаз. Це […]...
- ЗОНА ОКЕАНІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ОКЕАНІЧНА – глибоководна зона за межами материкової мілини, віддалена від суходолу на 200-250 км. Зазнає найменшого впливу прибережних екосистем....
- СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – здатність екосистеми зберігати свою структуру і функц. особливості під час дії зовн. чинників....
- УЧАСТЬ ВИДУ Екологія – охорона природи УЧАСТЬ ВИДУ – ступінь кільк. участі та функц. значення виду у складі або продуктивності угруповання....
- ЗАКОН МІНІМУМУ Екологія – охорона природи ЗАКОН МІНІМУМУ (Ю. ЛІБІХА) – основний закон: витривалість організму визначається найслабкішою ланкою в ланцюгу його екол. потреб, тобто життєві можливості організму лімітуються екол. чинниками, кількість і якість яких близькі до необхідного для організму або екосистеми мінімуму; подальше їх зниження призводить до загибелі організму або деструкції екосистеми. Додаткове правило взаємодії чинників: організм […]...