Головна ⇒ 📌Культурологічний словник ⇒ ГУС
ГУС
Культурологічний словник
ГУС (Hus) Ян (1371 – 06.VII.1415) – чеський мислитель, ідейний натхненник національно-визвольного руху в Чехії, діяч Реформації, національний герой чеського народу. Громадсько-політичну боротьбу поєднував з педагогічною діяльністю в Празькому університеті, ректором якого він був у 1402-1403 і 1409-1410 рр. У проповідях і творах значну увагу приділяв питанням виховання. Г. був реформатором чеського правопису й фактично творцем чеської літературної мови, в основу якої поклав празьке наріччя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- ПЕДАГОГІКА Культурологічний словник ПЕДАГОГІКА (грец. майстерність виховання) – наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості....
- АСИСТЕНТ Культурологічний словник АСИСТЕНТ (від лат. Assistentis – присутній, помічник) – 1) Перше наукове звання в Україні, яке присвоюється ректором вузу за постановою вченої ради особам, які закінчили ВНЗ, і мають достатню кваліфікацію для ведення викладацької або науково-дослідної роботи під керівництвом професора або доцента. 2) Помічник професора в читанні лекцій, проведенні лабораторних і практичних занять у […]...
- ВИХОВАННЯ Культурологічний словник ВИХОВАННЯ – це слово в українців, очевидно, пішло від “ховати”, тобто заховати (уберегти) від небезпеки, смерті, хвороби, “лихих очей”, поганих впливів. Згодом воно набуло узагальненого змісту, виражаючи процес систематичного впливу на культурний розвиток, формування світогляду, духовного світу й моральної поведінки дітей та молоді. Виховання виникло ще на початку існування людського суспільства як засіб […]...
- ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ – галузь психології, яка вивчає психологічні проблеми навчання і виховання....
- АНДРАГОГІКА Культурологічний словник АНДРАГОГІКА (від грец. – доросла людина і керівництво, виховання) – педагогіка дорослих, одна з педагогічних наук, яка займається дослідженням проблем освіти, самоосвіти й виховання дорослих. Завданням А. є опрацювання змісту, організаційних форм, методів, засобів навчання дорослих, використання для цієї мети засобів масової інформації, радіо й телебачення; визначення оптимальних інтервалів між періодами інтенсивного навчання, […]...
- ДИСЦИПЛІНА Культурологічний словник ДИСЦИПЛІНА (від лат. disciplina – учення, виховання, розпорядок) – певний обов’язковий порядок поведінки членів трудового колективу, громадян....
- ЕГОЇЗМ Культурологічний словник ЕГОЇЗМ (франц. egoisme, від лат. ego – я) – 1) Морально-етичний принцип, який означає таку поведінку людини, коли вона віддає перевагу власним інтересам, нехтуючи інтересами суспільства та інших людей. Е. не “закладений” у людській природі. Як правило, він – наслідок неправильного виховання. У ході виховання прояви Е. у дітей можуть бути зведені до […]...
- АРІСТОТЕЛЬ Культурологічний словник АРІСТОТЕЛЬ (384 до н. е., Стагір у Фракії – 322 до н. е., Халкіда, острів Евсея) – давньогрецький філософ, один з найвидатніших мислителів усіх часів, учень Платона. В 367-347 рр. до н. е. брав участь в Академії платонівській. 343 р. став учителем Олександра Македонського. В 335 р. повернувся до Афін, де заснував власну […]...
- ДЕФЕКТОЛОГІЯ Культурологічний словник ДЕФЕКТОЛОГІЯ (від лат. defectus – вада і…логія) – наука про розвиток, навчання і виховання дітей з різними фізичними й психологічними вадами (глухота, сліпота, розумова відсталість тощо)....
- ДИДАКТИКА Культурологічний словник ДИДАКТИКА (від грец. didaktikos – повчальний) – частина педагогіки, яка розробляє теорію освіти й навчання, виховання в процесі навчання....
- РЕАЛІЗМ Культурологічний словник РЕАЛІЗМ (від пізньолат. realis – суттєвий, дійсний) – напрям у літературі та мистецтві, творчий принцип, на основі якого характери і обставини в художніх творах пояснюються із соціально-історичного погляду, під впливом типізації фактів дійсності, тобто відповідно до первинної реальності....
- НІГІЛІЗМ Культурологічний словник НІГІЛІЗМ (від лат. nihil – ніщо, нічого) – соціально-моральне явище, яке виражається в запереченні загальноприйнятих моральних цінностей: ідеалів, моральних норм, культури, традицій. Н. – психологічна риса важких щодо виховання дітей....
- А КАПЕЛА Культурологічний словник А КАПЕЛА (італ. а сарреііа) – хоровий багатоголосий спів без супроводу музичних інструментів; притаманний народному музичному мистецтву (українському, грузинському) і церковній музиці; використовували у своїх творах Палестріна (1525-94, композитор, най – відоміший представник ренесансної вокальної поліфонії а капелла, визнаної за взірець музики Римо-Католицької Церкви); композитори нідерландської школи....
- ФУТУРИЗМ Культурологічний словник ФУТУРИЗМ (італ., дослівно – “мистецтво майбутнього” від лат. futurum – майбутнє) – художній напрям у культурі ХХ ст. Футуристи переоцінювали роль техніки у творенні культури; у своїх творах прагнули передати пришвидшені темпи життя, викликані індустріалізацією. Обстоювали крайній формалізм, розвивали культ індивідуалізму, відкидали загальноприйняті мовні й поетично-мистецькі норми....
- КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА Культурологічний словник КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА – організована 1615 р. київським богоявленським братством. Статут К. б. ш. був затверджений 1620 р. за зразком статуту Львівської братської школи. Першими ректорами її були І. Борецький (колишній ректор Львівської братської школи), М. Смотрицький, а в 1620-1624 рр. – К. Сакович. Школа мала кваліфікованих світських і духовних учителів. Учні вивчали […]...
- ВСЕБІЧНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ Культурологічний словник ВСЕБІЧНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ – гуманістичний ідеал виховання. Як відносно цілісна система поглядів склався в епоху Відродження в руслі культурного руху гуманізму. Ідея В. р. о. дістала різні інтерпретації в пізніших філософських і педагогічних системах залежно від особливостей історико-культурної ситуації. Уявлення про всебічно розвинутого індивіда неоднозначні. В побутовій свідомості це талановита людина, здатна до […]...
- Запитання. Завдання – Закономірності і принципи виховання ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА Основи педагогіки 3. Теорія і методика виховного процесу 3.2. Закономірності і принципи виховання Запитання. Завдання Доведіть, що в основу принципів виховання покладено основні ідеї закономірностей виховання. Розкрийте зміст принципів виховання, обгрунтуйте їх взаємозв’язок. Чи втілювались у виховній роботі школи, в якій ви навчалися, принципи виховання, які пропагує Концепція національного виховання? Доведіть, що […]...
- ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ Культурологічний словник ВІДОКРЕМЛЕННЯ ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ – конституційно-правовий принцип, що стверджує світський характер державної системи освіти та виховання, незалежність її від релігійних організацій. У державних навчально-виховних закладах не дозволяється викладання будь-яких релігійних віровчень, активна участь священнослужителів у навчально-виховному процесі. У державних навчальних закладах може здійснюватися лише релігієзнавча освіта без цільового формування певного ставлення до релігії. […]...
- БУТЛЕРОВ Олександр Михайлович БУТЛЕРОВ Олександр Михайлович (1828-1886) – знаменитий учений-хімік, активний діяч російського бджільництва в 1870-1880-х рр. Величезну увагу вчений приділяв вивченню порід бджіл і першим звернув увагу на кавказьких бджіл. Будучи президентом Вільного економічного товариства, домігся відкриття двох шкіл з бджільництва (у Пензі й Тверській губернії), які незабаром стали широко відомими. Б. сконструював вулик власної системи, видав […]...
- МИЛОСЕРДЯ Культурологічний словник МИЛОСЕРДЯ – жаліслива й діяльна любов, яка виражається в готовності допомогти тим, що потрапили в біду, один з істотних виразів гуманності. У понятті М. поєдналися духовно-емоційний і конкретно-практичний (прагнення до реальної допомоги) аспекти. Без першого аспекту М. перетворюється в філантропію, без другого – обмежується сентиментальністю. Основний метод виховання здатності до М. – особистий […]...
- КУЛЬТУРА ДУХОВНА Культурологічний словник КУЛЬТУРА ДУХОВНА – сфера людської діяльності, що охоплює різні сторони духовного життя людини і суспільства. К. д. включає форми суспільної свідомості (політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, науку й філософію) та втілення їх у літературні, архітектурні та інші пам’ятки людської діяльності. До К. д. належать освіта, виховання, мова і писемність, фольклор, народне мистецтво та […]...
- ДИСГАРМОНІЯ ОСОБИСТОСТІ Культурологічний словник ДИСГАРМОНІЯ ОСОБИСТОСТІ – часткове або цілковите порушення принципу гармонійності у розвитку особистості. Часткова Д. о. спостерігається часто: наприклад, в період швидкої технізації, інтелектуалізації людини і виниклого на цій основі дефіциту емоційності. Повна Д. о. може наставати внаслідок нервових і психічних захворювань. Запобігання часткової Д. о. відбувається під час правильного виховання, гармонійного і всебічного […]...
- КУЛЬТУРНА, ОСВІТНЯ РОБОТА, ЛІКВІДАЦІЯ НЕПИСЬМЕННОСТІ ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ Розділ VII Культура України в період становлення Радянської влади КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ РОБОТА. ЛІКВІДАЦІЯ НЕПИСЬМЕННОСТІ Уряд України величезну увагу приділяв розгортанню масової культурно-освітньої роботи. Вона мала стати засобом здійснення культурної революції, виховання нової людини, сприяти вирішенню завдань українізації. Основними осередками культурно-освітньої роботи стали робітничі клуби, селянські будинки та хати-читальні. Це були громадські заклади, створювані […]...
- СІМ’Я Культурологічний словник СІМ’Я – з давніх-давен українці розглядали С. і рід як святиню, а виховання дітей – як святий обов’язок батьків. Найхарактернішою рисою української родини з перших кроків її історичного становлення і розвитку стало високе, космічне одухотворення, де шлюбний союз чоловіка і жінки підноситься до поєднання двох небесних світил Сонця й Місяця та ясних зірочок […]...
- Як визначає У. Петті земельну ренту і ціну землі? Історія економічних вчень КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ Як визначає У. Петті земельну ренту і ціну землі? Петті значну увагу приділяв розгляду проблем земельної ренти і ціни землі. Ренту він розглядав з двох боків: як загальну форму привласнення додаткового продукту, під яким розумів надлишок над витратами виробництва, і як власне диференціальну земельну ренту, що виникає у […]...
- РОДИННЕ ВИХОВАННЯ Культурологічний словник РОДИННЕ ВИХОВАННЯ дітей від найдавніших часів відбувалося в контексті життя і потреб сім’ї. На цьому грунті й постала народна педагогіка, провідними виховними засобами якої стали поведінка і вчинки батьків, рідна (материнська) мова, праця, фольклор, родинно-побутова культура, народні звичаї і традиції, мистецтво, ремесла й промисли, вірування, свята, обряди, символи, дитячі ігри та іграшки....
- ГОМІЛЕТИКА Культурологічний словник ГОМІЛЕТИКА (від грец. homUeo – спілкуюся з людьми) – розділ богослов’я, присвячений питанням теорії і практики церковного проповідництва. Викладається в духовних навчальних закладах як окрема дисципліна, призначена для підготовки священиків до проповідницької діяльності. У православній Г. вирізняють 2 основні напрями: риторичний, в якому головним для успіху проповіді вважаються красномовність та ораторські здібності, і […]...
- ГАРМОНІЯ Культурологічний словник ГАРМОНІЯ, гармонійність (від грец. appova – злагодженість, зв’язок, стрункість) – внутрішня і зовнішня упорядкованість, узгодженість, цілісність явищ і процесів. 1) В музиці закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні, підпорядкування нормам ладової побудови музики. 2) В широкому “первісному” розумінні – зв’язок, стрункість, домірність. 3) У психології – поєднання індивідуальних чи особистісних позитивних рис. Г. […]...
- Чеське королівство СЛОВ’ЯНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ § 17. Центральна та Східна Європа 2. Чеське королівство На межі ІХ-Х ст. в Чеському князівстві помітно підноситься князівський рід Пршемисловичів. Саме Пршемисловичі, які очолювали племінний союз чехів, заклали основи самостійної Чеської держави з центром у Празі. їхня влада особливо зміцніла за роки князювання Вацлава (921-935). Головною зовнішньою небезпекою для молодої […]...
- АБУЛІЯ Культурологічний словник АБУЛІЯ (від грец. – нерішучість) – термін патопсихології, вживається на означення хворобливого ослаблення або втрати волі. А. виступає як безвольність, незібраність, невміння спрямовувати свої психологічні зусилля в напрямі досягнення мети, нездатність приймати рішення і діяти. Незначні прояви А. можуть переборюватися шляхом тренування, виховання у людини вольових якостей. Сильні прояви А. є симптомом хвороби, […]...
- ДЕЛІКАТНІСТЬ Культурологічний словник ДЕЛІКАТНІСТЬ (від лат. delicatus – ввічливий) – морально-психологічна риса особистості, яка виявляється в її тонкому розумінні внутрішнього світу і психіки інших людей. Д. не природжена якість, вона формується в процесі цілеспрямованого виховання. Д. є свідченням високої внутрішньої культури людини, її вміння поводитися серед людей; пов’язана з такими поняттями, як тактовність, повага до людської […]...
- Патронат Патронат – форма виховання дітей, що втратили батьків і передаються на виховання в сім’ї громадян за договором, укладеним, як правило, органом освіти і особою, яка має взяти дитину на виховання. За договором патронажному вихователю виплачується відповідна винагорода, а він, у свою чергу, зобов’язується виховувати й утримувати дитину як члена своєї сім’ї. Патронажний вихователь є опікуном […]...
- КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ Культурологічний словник КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ (від лат. cognitus – пізнавальний, розвідувальний) – пізнавальні процеси людини, включаючи її відчуття, сприйняття, увагу, уяву, пам’ять, мислення, мову....
- РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ Культурологічний словник РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ – процес формування особистості як соціальної якості індивіда завдяки навчанню, вихованню та соціалізації. Маючи природні анатомо-фізіологічні передумови до становлення особистості, дитина в процесі соціалізації вступає у взаємодію з навколишнім світом, оволодіваючи досягненнями людства. Оволодіння дійсністю у дитини реалізується в її діяльності за допомогою дорослих, тим самим процес виховання є провідним у […]...
- ВОЛЯ Культурологічний словник ВОЛЯ – здатність людини мобілізовувати і цілеспрямовувати свої психічні та фізичні сили на розв’язання завдань, що постають перед її діяльністю і вимагають свідомого подолання суб’єктивних і об’єктивних труднощів та перешкод; одна із сутнісних сил людини. Формується насамперед як здатність переборювати свої особисті суб’єктивні жадання і підпорядковувати свою діяльність суспільно заданим, контрольованим розумом цілям. […]...
- ІЛЮЗІОНІЗМ Культурологічний словник ІЛЮЗІОНІЗМ (франц. illusionnisme, від лат. Ulusio – обман, насмішка) – 1) Імітація видимого світу у творах образотворчого мистецтва, створення уявлення реально існуючих предметів і простору. І. з’явився в античному живописі, відігравав помітну роль у мистецтві Відродження; став одним із провідних принципів монументально-декоративного мистецтва бароко (коли в інтер’єрах будівель реальний архітектурний простір зливається з […]...
- ЕГОЦЕНТРИЗМ Культурологічний словник ЕГОЦЕНТРИЗМ (від лат. ego – я і centrum – осердя, центр) – 1) Філософський і етичний принцип, за яким індивідуум, особистість вважається центром Всесвіту. В етиці цей принцип лежить в основі вчення про особистий інтерес, особисту користь і вигоду як основу моралі. 2) Негативна, хвороблива риса характеру, яка проявляється в крайньому індивідуалізмі, егоїзмі. […]...
- ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ Культурологічний словник ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ – один із найважливіших видів виховання, полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології. М. в. починається в родині, продовжується в дошкільних закладах, загальноосвітніх школах, пізніше – у вищих закладах освіти та інших навчальних закладах. Основними методами М. […]...
- ЦІННОСТЕЙ СИСТЕМА Культурологічний словник ЦІННОСТЕЙ СИСТЕМА – певна ієрархічна система ідеалів, фундаментальних понять і цілей, яким ми живе суспільство і в здійсненні яких вбачає сенс свого існування. Цінності можуть трактуватися як в контексті життя всього суспільства, так і через призму життя окремої людини, проте саме в першому випадку вони слугують певним загальним еталоном, на який орієнтується виховання. […]...
- Передумови об’єднання Великого князівства Литовськогой Польського королівства Історія України Історія України від прадавніх часів до середини XVI ст. Українські землі за доби розвиненого Середньовіччя (друга половина XI-середина XVI ст.) Передумови об’єднання Великого князівства Литовськогой Польського королівства Із кінця XIV ст. низка зовнішніх і внутрішніх обставин спонукали Литовську і Польську держави до об’єднання, яке відбувалося нерівномірно. Небезпека з боку Тевтонського ордена, Кримського ханства […]...