Імідж політичний
Політологічний словник
Імідж політичний (від лат. imago – образ, вид) – образ суб’єкта політичної діяльності, який здійснює когнітивний та емоційно-психологічний вплив на інших політичних суб’єктів та громадян. Головний товар, що пропонується на політичному ринку. Становить комплекс символів, значущих для політичної свідомості. Уособлює в собі потреби індивідів.
І. п. формується як організованими політичними силами (у тому числі державою, окремими органами державної влади, політичними партіями), так і окремими державними і
В сучасній політиці конкуренція значною мірою відбувається у сфері формування І. п. Збільшення залежності політичного впливу від І. п. пов’язане з демократизацією політичної діяльністю, зокрема поширенням політичної інформації серед широких кіл суспільства, що зумовлюється прогресом технологій політичної комунікації. Метою формування І. п. є поліпшення позицій у сфері боротьби за владні ресурси, консолідація громадян та політичних сил навколо носія того чи іншого І. п. На думку деяких політтехнологів, І. п. повинен бути зрозумілим для громадян (з метою ідентифікації політичної сили /
Отже, метою формування І. п. є встановлення комунікації між суб’єктами політичної діяльності, зокрема між певною політичною силою та громадянами України. І. п. цілеспрямовано формується суб’єктами політичної діяльності. Водночас слід зазначити, що І. п. політсуб’єкта, який склався реально, не завжди відповідає тим намірам, які має за мету цей суб’єкт. Тому ефективність іміджевої політики політичних сил зумовлюється, зокрема, такими чинниками: а) наявністю ресурсів донесення до інших політсуб’єктів та громадян того І. п., формування якого відповідний суб’єкт домагається; б) настроями, очікуваннями громадян, загальним станом політичної свідомості, які можуть бути сприятливими/ несприятливими для сприйняття відповідного І. п.; в) існуванням попередньої комунікації між суб’єктом політичної діяльності та цільовою аудиторією; г) діями політичних конкурентів, які можуть перешкоджати формуванню позитивного І. п. цього політичного суб’єкта.
Джерелами формування І. п. виступають: діяльність політичної сили (окремого політика), заяви, документи, рішення, позиція стосовно актуальних проблем суспільного розвитку, висвітлення цієї діяльності у засобах масової комунікації, інтерпретація її політичними опонентами.
Враховуючи це, істотною є дихотомія так званих штучного і змістового формування І. п. Ситуація, коли існує розрив між реальною діяльністю політичних суб’єктів та рівнем уявлень громадян про них, веде до створення загроз як для окремих політичних сил (коли ці уявлення відрізняються у позитивний бік від реальної діяльності, можливою стає перспектива різкого розчарування результатами цієї діяльності і стрімкого падіння авторитету політсуб’єкта), так і для демократичного розвитку суспільства в цілому, оскільки, зокрема, процес формування ідеологій переміщується до сфери іміджмейкінгу, що створює перешкоди на шляху консолідації суспільства. Подолання такої ситуації відбувається завдяки зміні “правил гри”, наприклад, виборчого законодавства, що відбувається нині в Україні.
Дернер А. Политика как развлекательный жанр // Государственная информационная политика. Реферативный бюллетень. – 2001. – № 3(39); Пищева Т. Н. Затрудненное общение (Барьеры в восприятии образов политиков)// Полис. – 2002. – № 5; Почепцов Г. Имиджелогия: теория и практика. – К., 1998; Його ж. Имиджмейкер. Паблик рилейшнз для политиков и бизнесменов. – К., 1995; Його ж. Символы в политической рекламе. – К., 1997; Його ж. Имидж: от фараона до президента. – К., 1997; Його ж. Имидж и выборы. – К., 1997.
Є. Перегуда
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...