Індивідуальні особливості пам’яті – ПАМ’ЯТЬ
ПСИХОЛОГІЯ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
ПАМ’ЯТЬ
Індивідуальні особливості пам’яті
У пам’яті людей є значні індивідуальні відмінності. Вони виявляються у відмінностях продуктивності процесів пам’яті; у переважанні пам’яті тієї чи іншої модальності; у відмінностях у рівні розвитку різних типів пам’яті.
Загальними характеристиками продуктивності процесів пам’яті є обсяг матеріалу, який може запам’ятати людина за певний проміжок часу, швидкість і точність запам’ятання матеріалу, тривалість збереження матеріалу
Крім індивідуальних відмінностей, пам’ять різних людей може розрізнятися за рівнем розвитку різних типів пам’яті: рухової, емоційної, образної та словесно-логічної. Переважання певного типу пам’яті в людини залежить від особливостей діяльностей, з якими пов’язаний її життєвий шлях. Найпоширенішими типами пам’яті є образний, словесно-логічний і проміжний.
Людині з образним типом пам’яті простіше запам’ятовувати і відтворювати образний матеріал.
Людям зі словесно-логічним типом пам’яті просто запам’ятати словесний, абстрактний
Якщо в людини не переважає певний тип оперування матеріалом, то вона представляє проміжного типу пам’яті.
Є люди, які мають феноменальну пам’ять, ознаки якої – незвичайно великий обсяг інформації, тривалість зберігання слідів і надзвичайно сильна образність.
Індивідуальні особливості пам’яті:
– швидкість запам’ятовування визначається кількістю повторень (або часом), що потрібні людині для запам’ятовування нового матеріалу;
– точність запам’ятовування визначають відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовували, та кількістю допущених помилок;
– міцність запам’ятовування виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу (або в повільності його забування);
– готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.
Індивідуальні відмінності пам’яті можуть бути зумовлені типом вищої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасових нервових зв’язків пов’язана з силою процесів забування та гальмування, що зумовлює точність і міцність запам’ятовування.
Індивідуальні відмінності пам’яті виявляються також у тому, який матеріал краще запам’ятовується, – образний, словесний чи однаковою мірою продуктивно той та інший.
У цьому контексті у психології розрізняють наочно-образний, словесно-абстрактний, змішаний або проміжний типи пам’яті. Ці типи зумовлені частково співвідношенням першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини, але головним чином – умовами життя та вимогами професійної діяльності.
Розвиток пам’яті. Доведено, що розвиток пам’яті залежить від того, як забезпечено управління цим процесом. Педагоги мають створювати умови, що пришвидшують навчання, дають змогу краще засвоїти і зберегти в пам’яті знання. Особистість тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде достатньо наполегливо докладати зусиль до запам’ятовування необхідного якнайбільше, загалом і в деталях. Пам’ять погіршується від неповного її використання.
Розвиток пам’яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Що вагоміші мотиви супроводжують діяльність суб’єкта, то успішніші результати запам’ятовування. При цьому запам’ятовування є результативним незалежно від того, чи було поставлено мету запам’ятати.
Розвиток пам’яті нерозривно пов’язаний з вихованням самої особистості. Зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам’ятовуванню.
Важливим для запам’ятовування є перше враження, його якість і глибина. Легко й надійно запам’ятовується новий матеріал, пов’язаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особи. Ефект запам’ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб’єкта необхідною, пов’язана з метою його діяльності, становить певний інтерес.
Розвитку пам’яті сприяють постійні тренування. Регулярна й напружена робота пам’яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті.
Необхідною умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил. Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на “свіжу голову”, коли ще не настала втома. Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Потрібно опрацьовувати інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні відомості, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виокремлюючи опорні сигнали (“вузлики на пам’ять”). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті.
Головний сенс мнемотехнічних прийомів у тому, що матеріал запам’ятовування глибше аналізують, структурують і більше осмислюють.
Способом поліпшити пам’ять людини є формування вміння запам’ятовувати й відтворювати. Пам’ять розвивається тренуванням і наполегливою працею, спрямованою на запам’ятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.
Контрольні питання:
– У чому виявляється сутність пам’яті?
– Розкрийте сутність асоціативної теорії пам’яті.
– Розкрийте шляхи розвитку пам’яті.
– Що є фізіологічним підгрунтям пам’яті?
– Охарактеризуйте запам’ятовування як процес пам’яті.
– У чому виявляються процеси зберігання та забування?
– Яким чином відбувається процес відтворення?
– Які різновиди пам’яті ви знаєте? Охарактеризуйте їх.
– У чому виявляється образна пам’ять?
– У чому виявляється рухова пам’ять?
– У чому виявляється емоційна пам’ять?
– У чому виявляється словесна пам’ять?
– У чому відмінності миттєвої, короткотривалої та довготривалої пам’яті?
– У чому виявляються індивідуальні відмінності пам’яті?
Література:
Бузан Т. Скоростная память / Пер. с англ. – М.: Эйдос, 1996.
Варій М. Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог, спеціальностей. – Львів: Край, 2005.
Веккер Л. М. Психические процессы: ВЗ т.-Т. 1.-Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. Гарибян С. А. Школа памяти (суперактивация памяти через возрождение эмоций). – М.: Цицеро, 1992.
Громова Е. А. Эмоциональная память и ее механизмы. – М.: Наука, 1980. Иванов-Муромский К. А. Мозк и память. – К.: Наук, думка, 1987. Клацки Р. Память человека: Структуры и процессы / Пер. с англ. – М.: Мир, 1978. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: У 2 т. – К.: Форум, 2002. Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред В. Н. Дружинина. – М.: ПЕР СЭ, 2003. Психология памяти / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер и В. Я. Романова. – 3-е изд. – М,: ЧеРо, 2002.
Хофман И. Активная память: Експеримент и теория человеческой памяти / Пер. с нем. – М.: Прогрес, 1986.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...