ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.)

Related posts:

1. ГЕНОСТАЗ Екологія – охорона природи ГЕНОСТАЗ – здатність ген. системи біосфери зберігати і відтворювати свої структуру і функції в процесі істор. розвитку планетарної біол. системи та її пристосування до нових біотичних і абіотичних умов довкілля. Г. є результатом взаємодії біол. механізмів, які діють на рівні макромолекул, клітин, організмів, популяцій, біоценозів. Г. відображає дію заг. законів збереження […]...
2. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
3. ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – виникнення бар’єрів, які перешкоджають вільному схрещуванню організмів. 1) Процес роз’єднання двох або кількох особин одного виду. Стосується внутрішньовидових відносин, зменшуючи можливість схрещування особин даного виду; 2) роз’єднання флори і фауни суміжних геогр. зон, регіонів і обл., впливає на відносини між великою кількістю видів. І. відіграє важливу роль […]...
4. ЕКОБІОМОРФА Екологія – охорона природи ЕКОБІОМОРФА – сукупність видів з подібними формами росту, біол. ритмами, екол.-фізіол. особливостями, які мають однакові зв’язки з середовищем та вплив на нього. Кожну Е. розглядають як непорушну єдність біоморфи, що визначається ген. природою, формою росту й біол. ритмом організмів, та екоморфи, що визначається ставленням до умов середовища....
5. ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА – розділ екології, що вивчає взаємодію організмів угруповань з геохім. середовищем у біосфері, а також організмів між собою в умовах популяцій, біоценозів, біогеохім. провінцій і зон як структ. одиниць єдиної цілісної екосистеми – біосфери. Завданнями Е. г. є: виявлення впливу геохім. чинників середовища на живі організми, їх хім. і […]...
6. ГЕНОСФЕРА Екологія – охорона природи ГЕНОСФЕРА – коеволюційно взаємозв’язана ген. система біосфери, яка забезпечує її існування, відтворення та істор. розвиток як цілісного утворення. У Г. зафіксовані основні істор. етапи еволюц. розвитку життя, дивергенція і конвергенція її форм, адаптивні комбінації ген. елементів, які забезпечують стійкість біол. угруповань, прискорення колообігу речовини та потоку енергії в рамках біогеоценозів. Г. […]...
7. ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА – розділ екології, що вивчає екол. механізми еволюц. процесу, шляхи і форми еволюц. становлення індивід, і видових адаптацій та еволюції біоценотичних систем. Е. е. вивчає, як саме в процесі еволюції виникали і розвивались екол. зв’язки і відносини в межах окремої популяції та угруповань загалом....
8. ХРОНОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ХРОНОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає умови виникнення, природу, закономірності і значення різних біол. ритмів. Як галузь біології, X. опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних біол. процесів і поведінки різних біол. систем у часі. Біол. ритми, які дуже поширені в живій природі, їх взаємодія один з одним та з умовами середовища, що […]...
9. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
10. РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ Екологія – охорона природи РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ – ординація біол. систем за ступенем їх організації: молекула – клітина – організм – популяція – біоценоз – біогеоценоз (екосистема) – біосфера. Відповідно основними Р. о. живих систем є молекулярний, клітинний, тканинний, органний, організменний, біоценотичний, екосистемний, біосферний....
11. АРОМОРФОЗ Екологія – охорона природи АРОМОРФОЗ, арогенез – один з головних напрямків біол. прогресу живих істот, за якого в ході еволюції ускладнюється, підіймається на вищий рівень еволюц. розвитку їхня морфо-фізіол. організація. Термін “А.” запровадив О. М. Сєвєрцов для позначення найзагальніших пристосувальних змін організації і функцій, що звичайно супроводжуються зростанням інтенсивності життєдіяльності тварин і різноманітності її виявів […]...
12. ДИНАМІКА ПОПУЛЯЦІЙ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ПОПУЛЯЦІЙ – зміни чисельності, статевого та вікового складу популяцій, що визначаються внутрішньо-популяційними процесами і взаємодіями популяцій різних видів. Іноді під час аналізу Д. п. не враховуються абіотичні, ценотичні та антроп. чинники....
13. АНТАГОНІЗМ Екологія – охорона природи АНТАГОНІЗМ – суперечність між живими організмами, що виявляється у боротьбі за існування, в якій один або обидва організми зазнають шкоди. Найчіткіше антагоністичні взаємовідносини виявляються між хижаком і його здобиччю, між паразитом і хазяїном. У фізіології трапляється А. фізіол. функцій органів, їх частин і регуляторних впливів нервової системи. А. фізіол. функцій є […]...
14. АВТОРЕГУЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи АВТОРЕГУЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – цикл, процес авт. підтримування сталого стану біогеоценозів. Грунтується на впорядкованості потоків біомаси різної якості, призначених для різних споживачів, та на фізіол. і біохім. особливостях популяцій....
15. АГРОБІОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи АГРОБІОЦЕНОЗ – штучно створювані угруповання організмів у вигляді посівів або насаджень культурних рослин. А., крім вирощуваних рослин, – це бур’яни, мікроорганізми, травоїдні тварини, а також комахи та хижаки. Він є найпоширенішою формою вторинних біоценозів. Від первинних біоценозів А. відрізняється нездатністю до тривалого самостійного існування. Рослинний компонент А. утворюється і регулюється людиною, […]...
16. АСОЦІЙОВАНІСТЬ Екологія – охорона природи АСОЦІЙОВАНІСТЬ – певний біол. та екол. зв’язок різних популяцій, завдяки якому формуються рослинні угруповання....
17. АГРЕГАЦІЯ Екологія – охорона природи АГРЕГАЦІЯ – утворення більш-менш стійких, різних за величиною і біол. значенням груп організмів у межах ареалів їх популяцій. В основі виникнення А. лежить взаємодія організму і середовища, що забезпечує виживання виду. У хребетних тварин (риб, птахів, окремих видів ссавців – копитних, мавп) та деяких комах (бджіл, мурашок, термітів) вона є наслідком […]...
18. Динаміка екологічної ніші – ЕКОЛОГІЧНА НІША ПОПУЛЯЦІЙ ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЧНА НІША ПОПУЛЯЦІЙ 3.3. Динаміка екологічної ніші Характеризуючи екологічну нішу популяції, потрібно враховувати той факт, що вона складається з різновікових особин, екологічні ніші яких у багатьох випадках змінюються або не співпадають зовсім (гусінь метеликів живиться листям рослин, а метелики – пилком та нектаром). Рис. 3.3. Розподіл екологічних ніш між птахами […]...
19. АБРЕВІАЦІЯ Екологія – охорона природи АБРЕВІАЦІЯ – недорозвинення або повна втрата потомством органів, які були в їхніх предків. Виникає в ході регр. еволюції внаслідок послаблення індивід, розвитку на кінцевих стадіях онтогенезу в ряді поколінь. Виявом А. є, напр., поступова редукція кінцівок у різних видів ящірок аж до безногих форм, що відбувається шляхом негативної анаболії....
20. ПЕРЕПРОМИСЕЛ Екологія – охорона природи ПЕРЕПРОМИСЕЛ – вилучення з прир. популяцій тварин і рослин заг. кількості особин або окремих їх сезонних чи статевовікових груп у кількості, що перевищує відновні здатності цих популяцій з урахуванням можливих песимальних умов їх відтворення. До П. слід також відносити способи добування, що змінюють умови відтворення живих ресурсів (зміни середовища існування видів […]...
21. АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...
22. ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН – наука про взаємозв’язки рослинних організмів та їхніх угруповань з навколишнім середовищем. Е. р. включає екологію окремих організмів (особин) – аутекологію, яка вивчає пристосування рослин до умов зростання, встановлює і досліджує їхні життєві форми, відношення до окремих чинників середовища, та синекологію, яка вивчає взаємозв’язки популяцій та ін. угруповань рослин […]...
23. СТІЙКІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність надорганізмених систем різного рівня (популяцій, видів, біогеоценозів, біосфери) протидіяти натиску сукупності впливів людства на прир. Середовище, різні компоненти якого перебувають у дин. рівновазі....
24. СМУГА ЗАХИСНА Екологія – охорона природи СМУГА ЗАХИСНА – ліс. й неліс. площі, виділені для захисту шляхів від снігових, піщаних, пилових заносів, для використання сан.-гіг. та естетичних Функцій. Різняться екол. умовами та особливостями популяцій і угруповань, що тут формуються....
25. КОСМІЧНА БІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи КОСМІЧНА БІОЛОГІЯ – комплекс біол. наук, що вивчають особливості життєдіяльності земних організмів в умовах космічного простору й в умовах польоту на космічних апаратах, принципи побудови біол. систем забезпечення життєдіяльності членів екіпажу космічних кораблів, а також досліджують позаземні форми життя....
26. ЧИННИК ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕВОЛЮЦІЇ – будь-який чинник-1, що змушує живе спадково (спадкоємно для надорганізмених прир. систем) змінюватися або, навпаки, зберігати власні структуру та функції. Ч. е. діє у всій ієрархії прир. систем. Розглядаючи природу загалом, термін “Ч. е.” застосовують не лише до живого, а й до неживих прир. систем – Ч. е. Землі, […]...
27. ПРЕДМЕТ ЕКОЛОГІЇ Екологія – охорона природи ПРЕДМЕТ ЕКОЛОГІЇ – різноманітність і структура зв’язків між організмами, їхніми угрупованнями та середовищем існування, а також склад і закономірності функціонування угруповань організмів – популяцій, біогеоценозів, біосфери в цілому....
28. ІНТЕГРАЦІЯ СОЦІАЛЬНА Соціологія короткий енциклопедичний словник ІНТЕГРАЦІЯ СОЦІАЛЬНА – процес і стан поєднання складових частин соціуму, передусім індивідів і груп, в єдину соціальну цілісність або систему. Поняття I. e. широко застосовували Г. Спенсер, Г. Зіммель, Е. Дюркгейм. У сучасній соціології воно використовується в функціоналізмі, систємологічних теоріях, діалектичній конфліктології, мікросоціології. В своїй абстрактній узаг. термін “I. с.” має […]...
29. СТРУКТУРА БІОЦЕНОЗІВ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА БІОЦЕНОЗІВ – основні елементи будови біоценозів: видовий склад, у т. ч. ценотипи, популяції; розміщення особин, у т. ч. парцели, мікроценози, шари, яруси, біогоризонти; заг. розподіл біомаси; характерні ознаки біоценотичного середовища. Зумовлює Особливості біоценотичних та трансабіотичних взаємозв’язків організмів і усього біоценозу....
30. ПРИНЦИП Р. МАК АРТУРА Екологія – охорона природи ПРИНЦИП Р. МАК АРТУРА, принцип “щільного пакування” – види, об’єднані в угруповання (екосистему), використовують усі можливості для існування, які надає середовище з мін. конкуренцією між собою та макс. біол. продуктивністю в умовах конкретного місця помешкання (біотопу)-, при цьому простір заповнюється з найбільшою повнотою. З П. М. випливає, що при культивуванні біол. […]...
31. ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ – наука про взаємовідносини мікроорганізмів і середовища їх існування. Е. м. вивчає розвиток і функціонування окремих видів мікроорганізмів та їхніх угруповань (мікробоценозів) у прир. середовищі, де вони є структ. одиницею кожного прир. біоценозу, в основному як редуцентний ланцюг. У дорослих мікробоценозах існують різні типи взаємовідносин: від симбіозу і метабіозу […]...
32. АЛЕЛОПАТІЯ Екологія – охорона природи АЛЕЛОПАТІЯ – взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними у довкілля фізіол. активних речовин. Кількість і склад таких речовин (алкалоїди, глікозиди, орг. кислоти, сапоніни, кумарини, флавоноїди, терпени, що входять до складу ефірних олій, дубильні речовини тощо), які виділяються у повітря, грунт, воду і залежать від виду органа, […]...
33. УНІФІКАЦІЯ РОСЛИННОСТІ АНТРОПОГЕННА Екологія – охорона природи УНІФІКАЦІЯ РОСЛИННОСТІ АНТРОПОГЕННА – процес поступового стирання, згладжування бот.- геогр. і типологічних відмінностей між фітоценозами різних регіонів унаслідок антроп. впливу, що призводить до одноманітності рослинності. Виявляється у збідненні флористичного складу, спрощенні структури угруповань, зменшенні кількості угруповань на одиниці площі. Напр., уніфікація степової рослинності, рослинності техногенних екосистем....
34. Інтеграція економічна Інтеграція економічна (від лат. integratio – відновлення, integer (цілий) – процес зближення і поступового об’єднання національних систем, сучасна найбільш розвинена форма процесу інтернаціоналізації господарського життя. За своєю структурою I. e. – це інтернаціоналізація продуктивних сил, техніко – економічних відносин (а в їх єдності – технологічного способу виробництва), виробничих відносин (економічної власності) і національних господарських механізмів […]...
35. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ (ПОЛЮВАННЯ) Екологія – охорона природи РЕГЛАМЕНТАЦІЯ (ПОЛЮВАННЯ) – система заходів і прийомів, спрямованих на отримання макс. (для даних умов) продукції при збереженні оптим. біол. продуктивності експлуатованих популяцій тварин, тобто Р. покликана забезпечити ощадливе використання ресурсів тваринного світу....
36. ІНТЕГРАЦІЯ Культурологічний словник ІНТЕГРАЦІЯ (від лат. integratio – поповнення, відновлення) – 1) Об’єднання в ціле будь-яких окремих частин. Протилежне – дезінтеграція. 2) I. економічна – процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення, об’єднання економік низки країн. 3) Погоджений розвиток і взаємне доповнення підприємств галузей економіки, регіонів і держав задля ефективнішого використання ресурсів і повнішого задоволення потреб учасників цього […]...
37. КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОЛОГІЧНИЙ – послідовна безперервна циркуляція хім. елементів, яка відбувається за рахунок поглиненої рослинами сонячної енергії і підтримується сукупністю організмів, об’єднаних ланцюгами живлення. К. р. б. виявляється в процесах живлення, дихання, розмноження, загибелі, розкладання, у складній взаємодії живих істот, що перебувають на різних ступенях організації. К. р. б. включає процеси […]...
38. МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН АГРОТЕХНІЧНИЙ Екологія – охорона природи МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН АГРОТЕХНІЧНИЙ – пригнічення або запобігання зростанню чисельності небажаних у с. г. видів за допомогою особливої агротехніки (напр., утворення полівидових угруповань, оптимізація розмірів окремих ланів)....
39. ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....
40. ЖИТТЄВА ФОРМА Екологія – охорона природи ЖИТТЄВА ФОРМА – 1) у тварин – група систематично споріднених організмів, здебільшого з близьких рядів або родин, що мають подібні екол.-морф, пристосування для життя в однаковому середовищі; 2) у рослин (біоморфа) – сукупність видів рослин, подібних за зовн. виглядом (габітусом), зумовленим анатомо-морф. будовою й еколого-фізіол. ознаками, які виробилися в процесі еволюції […]...