ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ)

Related posts:

1. ВИД (БІОЛОГІЧНИЙ) Екологія – охорона природи ВИД (БІОЛОГІЧНИЙ) – сукупність близькоспоріднених організмів, що характеризуються морфофізіол. та екол.-геогр. особливостями. Для всіх особин одного В. характерні єдність філогенетичного походження, однаковий тип обміну речовин, плодючість потомства, що походить від схрещування особин цього виду, поширення в межах певної території (суходолу, акваторії), яку називають ареалом виду. В. є однією з основних одиниць […]...
2. ВИДИ ВІКАРУЮЧІ Екологія – охорона природи ВИДИ ВІКАРУЮЧІ – систематично близькі, біол. подібні види, що заміщують один одного геогр. і мають суміжні ареали (геогр. вікаріат) або існують у межах одного ареалу, але в різних екол. умовах – на різних субстратах, у різних угрупованнях тощо (екол. вікаріат)....
3. НАРОДЖУВАНІСТЬ Екологія – охорона природи НАРОДЖУВАНІСТЬ – одна з ознак популяції, що характеризує її як ціле, як здатність популяції до кільк. збільшення за фактичних умов середовища (т. з. екол. Н.) за одиницю часу (в осн. за рік). Виділяють також макс. Н. (абсолютну, або фізіол.) – утворення теоретично максимально можливої кількості нових особин за ідеальних умов (коли […]...
4. ЕКОБІОМОРФА Екологія – охорона природи ЕКОБІОМОРФА – сукупність видів з подібними формами росту, біол. ритмами, екол.-фізіол. особливостями, які мають однакові зв’язки з середовищем та вплив на нього. Кожну Е. розглядають як непорушну єдність біоморфи, що визначається ген. природою, формою росту й біол. ритмом організмів, та екоморфи, що визначається ставленням до умов середовища....
5. АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...
6. ПІДВИД Екологія – охорона природи ПІДВИД – 1) організмів – геогр. раса, геогр. популяція – частина виду, що в процесі еволюції набула під впливом клімат, або інших чинників середовища стійких особливостей, які відрізняють їх від сусідніх частин виду (особини різних П. можуть схрещуватися в природі); 2) грунтів – таксономічна відмінність у грунт, покриві. П. грунтів розрізняють […]...
7. ЗОНА АДАПТИВНА Екологія – охорона природи ЗОНА АДАПТИВНА – 1) частина біосфери з певним комплексом фіз.- геогр. та біол. характеристик, що визначають вироблення спец, адаптацій та формування екол. ніш (напр., зона літоральна, зона пустельна); 2) назва умовного багатовимірного простору, що визначається заг. екол. характеристиками окремих великих груп тварин та ін. організмів (напр., 3. а. акул, гризунів, птахів)....
8. РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) – невід’ємна риса еволюц. процесу, його особлива спрямованість. Залежно від рівня організації організмів, що зазнають Р., цей процес має різне значення для еволюції. Р. біол. – зменшення чисельності особин у межах виду або будь-якої ін. групи, скорочення її ареалу, кількості місць проживання і підгруп. Цей вид Р. […]...
9. ЕЛІМІНАЦІЯ Екологія – охорона природи ЕЛІМІНАЦІЯ – загибель організмів унаслідок впливу різних абіотичних і біотичних чинників довкілля. Е. подають величиною, оберненою до виживання. Розрізняють Е. заг. (не вибіркову) і вибіркову. Заг. Е. – це вплив на популяцію чинників довкілля граничної інтенсивності, що переважає над екол. пластичністю виду, внаслідок чого відбувається масова загибель особин незалежно від їхніх […]...
10. БАР’ЄР БІОГЕОГРАФІЧНИЙ Екологія – охорона природи БАР’ЄР БІОГЕОГРАФІЧНИЙ – геогр., фіз. або біол. перепона на шляху поширення виду чи угруповання. Б. б. можуть бути русла великих річок, гірські хребти, мор. глибини тощо....
11. АРЕАЛ ВИДУ Екологія – охорона природи АРЕАЛ ВИДУ – зона геогр. поширення особин певного виду незалежно від ступеня постійності їх існування....
12. АВТОРЕГУЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи АВТОРЕГУЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – цикл, процес авт. підтримування сталого стану біогеоценозів. Грунтується на впорядкованості потоків біомаси різної якості, призначених для різних споживачів, та на фізіол. і біохім. особливостях популяцій....
13. ВІКАРИЗМ Екологія – охорона природи ВІКАРИЗМ – явище заміщення одного виду або іншої таксономічної одиниці близькими до них видами чи одиницями у просторі (просторовий, геогр. В.), що живуть у різних умовах (екол. В.) або в різний час (сезонний В.)....
14. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
15. РАДІОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи РАДІОЧУТЛИВІСТЬ – чутливість біол. об’єктів до дії йонізуючого випромінювання., яке спричинює в клітинах організмів зміни, ступінь прояву яких різний. Мірою Р. є доза опромінення, що викликає загибель 50 % клітин або організмів (ЛД50). Для різних біол. об’єктів Р. може відрізнятись у сотні і тисячі разів: ЛД50 для клітин ссавців становить 2-5 […]...
16. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми протистояти коливанням абіотичних і біотичних чинників середовища, включаючи антроп. впливи. С. е. можна розглядати як екол. рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельність, продуктивність, розподіл у просторі, а також сезонних змін, біол. колообігу речовин та ін. біол. процесів у будь-яких прир. угрупованнях....
17. НАРОДОНАСЕЛЕННЯ Екологія – охорона природи НАРОДОНАСЕЛЕННЯ – сукупність людей, що живуть на Землі (людство) або в межах певної території, континенту, країни, району, міста. Процеси формування чисельності (народжуваність, смертність, міграція населення) і складу Н. (статевовікового, соц.-екон., етнічного тощо), а також процеси розміщення Н. – розселення, урбанізація – відбуваються під впливом біол., геогр., соц. – екон. та екол. […]...
18. ФЕРОМОНИ Екологія – охорона природи ФЕРОМОНИ – біологічно активні речовини, що виділяються тваринами в навколишнє середовище і специфічно впливають на поведінку, фізіол. та емоційний стан або метаболізм ін. особин того самого виду. Продукуються спеціалізованими залозами – анальними, статевими, шкірними тощо. Ф., як правило, діють через органи нюху. Статеві Ф. комах приваблюють або збуджують особин протилежної статі; […]...
19. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
20. НАТУРАЛІЗАЦІЯ (біол.) Екологія – охорона природи НАТУРАЛІЗАЦІЯ (біол.) – повне закріплення акліматизованого виду в новому для нього регіоні, остаточне входження інтродуцента в екол. нішу раніше чужої йому екосистеми, пов’язане з набуттям цим видом спец. адаптацій. Найкраще Н. піддаються рослини з високими темпами росту і здатністю до швидкого розмноження (карантинні бур’яни) та тварини, які успішно витримують конкуренцію з […]...
21. ГІБРИДИЗАЦІЯ Екологія – охорона природи ГІБРИДИЗАЦІЯ (б і о л.) – схрещування різних за спадковістю організмів. Г. – один з найважливіших чинників еволюції біол. форм у природі. Г. застосовують у селекції для виведення нових сортів рослин і порід тварин, у насінництві та в разі розведення тварин з метою створення високопродуктивних гетерозисних форм, а також як метод […]...
22. ЕКОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНА, геоекологія, ландшафтна екологія – розділ екології, що грунтується на застосуванні екол. законів до геогр. процесів....
23. ГІБРИД Екологія – охорона природи ГІБРИД – статеве потомство від схрещування двох організмів з різною спадковістю (генотипами); організм, що народжується внаслідок схрещування генетично відмінних батьківських форм....
24. ЗОНА ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ГЕОГРАФІЧНА, зона ландшафтна – велика територія, частина фіз.-геогр. поясу з особливим характером фіз.-морфол. процесів, особливими типами клімату, рослинності, грунту та тваринного світу. В Україні розрізняють зону лісів, лісостепову зону, зону степів, зону Кримських гір та ін....
25. ЕНДЕМІК(И) Екологія – охорона природи ЕНДЕМІК(И), ендем (и), вид ендемічний – види, роди, родини або ін. таксони тварин і рослин, поширення яких часто обмежене відносно невеликою геогр. ділянкою. Е. – специф. складова частина флори чи фауни. Розвитку ендемізму сприяли геогр. ізоляція, клімат та едафічні умови, біотичні чинники (паразитизм, конкуренція тощо). Найчастіше Е. трапляються на о-вах океанічного […]...
26. РАСА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи РАСА ЕКОЛОГІЧНА – група особин одного виду, що відрізняється своїми життєвими ритмами від ін. групи, яка існує в цій самій екол. ніші....
27. ХРОНОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ХРОНОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає умови виникнення, природу, закономірності і значення різних біол. ритмів. Як галузь біології, X. опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних біол. процесів і поведінки різних біол. систем у часі. Біол. ритми, які дуже поширені в живій природі, їх взаємодія один з одним та з умовами середовища, що […]...
28. АСОЦІЙОВАНІСТЬ Екологія – охорона природи АСОЦІЙОВАНІСТЬ – певний біол. та екол. зв’язок різних популяцій, завдяки якому формуються рослинні угруповання....
29. ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....
30. АГРОЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АГРОЕКОЛОГІЯ – наука, що вивчає складні динамічні системи земної поверхні, створені людиною (агроекосистеми, агробіоценози), та агроландшафти, в які об’єднуються ці системи. Вивчення агроекосистем (агробіогеоценозів) має провадитись на різних рівнях організації живої матерії (на рівні організму, популяційному, екосистемному) із застосуванням методів системного аналізу та математичного моделювання. На рівні організму А. (с.-г. екологія) […]...
31. КОАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи КОАДАПТАЦІЯ – 1) взаємне пристосування різних форм живих організмів, що існують разом (напр., комах – до запилення рослин, а рослин – до запилення комахами); 2) взаємне морфол. та функц. пристосування різних органів особини, що виробились у процесі її розвитку....
32. ГЕОГРАФІЯ Екологія – охорона природи ГЕОГРАФІЯ – система природничих (фіз.-геогр.) і сусп. (екон. і соц.-геогр.) наук, що вивчають геогр. оболонку Землі, і соц. виробничо-територіальні комплекси та їхні компоненти. Розрізняють природничі, або фіз.-геогр. науки (фіз. географія, геоморфологія, кліматологія, гляціологія, гідрологія, геокріологія, географія грунтів, біогеографія), та сусп.-геогр. науки (екон. географія, географія окремих галузей нар. госп-ва, географія населення, політ, […]...
33. БІОТИП Екологія – охорона природи БІОТИП – група особин у межах місцевої популяції, які мають однаковий генотип і практично подібні за всіма ознаками. Біол. типом, або життєвою формою, часто називають великі групи організмів різних систематичних категорій, які мають подібне пристосування до певних умов існування....
34. ТЕРИТОРІАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІАЛЬНІСТЬ – 1) механізм самороз’єднування в просторі особин і груп організмів; 2) властивість більшості тварин триматися певної території чи акваторії впродовж життя й охороняти цей простір від проникнення ін. особин того самого виду....
35. ПРАВИЛО БЕРГМАНА Екологія – охорона природи ПРАВИЛО БЕРГМАНА – у теплокровних тварин, що виявляють геогр. мінливість, розміри тіла особин статистично (в середньому) більші у популяцій, що мешкають у холодніших частинах ареалу виду. П. Б. широко застосовується в екології тварин, хоча має й ряд винятків....
36. ЧИСЕЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи ЧИСЕЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗМІВ -1) кількість особин певного виду на одиницю площі; 2) заг. кількість екземплярів у популяції виду або на певній території....
37. ІЗОЛЯЦІЯ Культурологічний словник ІЗОЛЯЦІЯ (франц. відособлення) – у психології почуття соціального спустошення і безнадії, яке виникає внаслідок нездатності досягти соціальних, інтимних контактів....
38. УМОВИ ЕКСТРЕМАЛЬНІ Екологія – охорона природи УМОВИ ЕКСТРЕМАЛЬНІ – граничні (мінім, чи макс.) умови, явно жорсткі для існування організмів. У. е. визначають межі толерантності виду до екол. чинників, напр. до крайніх значень т-ри, вологості, солоності тощо....
39. ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) Екологія – охорона природи ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) – несприйнятливість живих організмів до збудників інфекц. хвороб та впливу деяких чужорідних речовин (отрут). Зумовлюється сукупністю успадкованих і набутих біол. особливостей та механізмів організму, які здатні протистояти шкідливому впливу мікробів і токсинів. Розрізняють прир. і набутий І. (т. і л.). Прир. І. (т. і л.) є стійкою […]...
40. ДЕПРИВАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕПРИВАЦІЯ (е к о л.) – втрата екол. стабільності внаслідок спрощення біол. угруповання....