Капітал державно-монополістичний – поєднання і зрощування державного капіталу з монополістичним, у процесі якого на державно-монополістичному ступені вищої стадії капіталізму відбувається їх діалектична взаємодія (взаємозумовленість, взаємопроникнення, взаємозаперечення) і на основі експлуатації найманої праці формується та розвивається якісно нова форма капіталу в інтересах насамперед державно-фінансової олігархії. Персоніфікаторами його є вищі чиновники державного апарату й вищі менеджери державних підприємств, установ та організацій,
з одного боку, представники фінансової олігархії – з іншого. К. д.-м. – найважливіша підсистема суспільно-економічної форми розвитку державно-корпоративного капіталізму (ДКК). Іншими підпорядкованими підсистемами ДКК є індивідуальна (приватна) та акціонерна капіталістична власність немонополістичного типу. Ці підпорядковані К. д.-м. форми капіталістичної власності (отже, форми капіталу) формують разом з найважливішою підсистемою (К. д.-м.) суспільно-економічну форму розвитку могутньої сили капіталізму, з якою поєднується і зрощується могутня сила (передусім економічна) держави. К. д.-м. відкриває ширший
простір для розвитку всієї системи продуктивних сил. К. д.-м. розвивається і функціонує в усіх сферах суспільного відтворення, внаслідок чого він перетворюється на домінантну систему виробничих відносин капіталізму на вищій стадії його еволюції. К. д.-м. водночас сприяє повнішому задоволенню потреб основної продуктивної сили – людини (за капіталізму – найманих працівників) лише опосередковано, тією мірою, якою це потрібно для реалізації основної мети панівного класу. Теоретичне вираження цих процесів – наповнення якісно новим змістом економічних понять і категорій, які б виражали розвиток продуктивних сил у межах індивідуального та монополістичного капіталів. Зокрема, всі категорії “Капіталу” К. Маркса (товар, споживна вартість, вартість, гроші та ін.) повинні розглядатись у процесі їх наповнення державно-монополістичним змістом. З урахуванням цього доцільно вживати категорії “К. д.-м. постійний”, “К. д.-м. змінний”, “державно-монополістичний товар” та ін. Водночас для адекватного теоретичного вираження К. д.-м. у сфері безпосереднього виробництва необхідно запроваджувати в науковий обіг принципово нові категорії: державно-монополістичне регулювання економіки, державно-монополістична планомірність та ін. Новими економічними законами, що відображають найглибшу сутність цих процесів, є закон зрощування монополістичного і державного капіталів, закон заперечення державним капіталом монополістичного капіталу. Реалізації основної мети К. д.-м. – виробництву більшої додаткової вартості та привласненню державно-монополістичного прибутку – сприяють й інші елементи економічних відносин – техніко – економічні та організаційно-економічні, а також відповідний господарський механізм. У сфері розподілу зрощування монополістичного та державного капіталів відбувається насамперед у процесі одержавлення національного доходу. Новими економічними категоріями, які відображають цей процес, є податок на прибуток (наприклад, у США на початку XX ст. такого податку не існувало), бюджетна і податкова системи, трансфертні платежі, соціальні витрати держави, одержавлення національного доходу, держава – кредитор та ін. У межах К. д.-м. відбувається процес поступового діалектичного заперечення державним капіталом монополістичного (державний капітал, з одного боку, успадковує позитивні ознаки монополій загалом і монополістичного капіталу зокрема). Водночас державний капітал розширює, доповнює ці ознаки, що втілюється у виконуваних державою соціально-економічних функціях і означає часткове заперечення монополістичного капіталу. Однак посилення ролі державного капіталу і державної власності має певні об’єктивні межі, в основі яких – потреби розвитку продуктивних сил, необхідність для цього плюралізму форм власності, наявність контртенденцій у дії закону одержавлення економіки, дія законів інтернаціоналізації технологічного способу виробництва (зумовлюють посилення ролі інтернаціональних форм капіталу, передусім інтегрованої капіталістичної власності) та інші чинники.