Капітал державно-монополістичний

Related posts:

1. Державно-монополістичний капіталізм Державно-монополістичний капіталізм – економічна система на найвищому ступені розвитку капіталістичного способу виробництва, що виникає внаслідок взаємодії монополістичного і державного капіталізму і підпорядкування попередніх форм капіталізму, цілісність якої забезпечується відповідним господарським механізмом. Суспільною формою Д.-м. к. є державно-монополістична власність (головні суб’єкти власності – держава і наймогутніші корпорації), яка виступає якісно новою формою розвитку продуктивних сил, а […]...
2. Державно-монополістичний /корпоративний/ капіталізм Державно-монополістичний /корпоративний/ капіталізм – зростання економічної ролі держави, її об’єднання з економічною силою монополій в один механізм з метою пристосування до потреб продуктивних сил, збагачення монополій і утримання в залежності широких верств населення. Виникнення ДМК зумовлене посиленням монополізації економіки, ускладненням господарського життя, погіршенням соціально-економічної ситуації, особливо в періоди світових війн та економічних криз. Розвиток ДМК […]...
3. Капіталізм державно-монополістичний Політологічний словник Капіталізм державно-монополістичний – посилення економічної ролі держави, її об’єднання з економічною силою монополій в один механізм з метою пристосування до потреб продуктивних сих, збагачення монополій і утримання в залежності широких верств населення. К. д.-м. виникає в результаті посилення монополізації економіки, суттєвого ускладнення господарського життя, соціально-економічної ситуації. Особливо помітний цей процес у періоди світових […]...
4. Капітал монополістичний Капітал монополістичний – сукупність відносин економічної власності між монополістичною буржуазією і найманими працівниками, з одного боку, та власниками монополізованих і немонополізованих підприємств (які прямо або опосередковано підпорядковані монополіям) – з іншого, в усіх сферах суспільного відтворення, спрямованих на привласнення монопольно високих прибутків. Найважливіша підсистема відносин К. м. – відносини економічної власності між монополістичною буржуазією та […]...
5. Державний капітал Державний капітал – специфічна підсистема заснованих на привласненні чужої праці відносин економічної власності, що розвивається в усіх сферах суспільного виробництва між вищими чиновниками державного апарату та вищими менеджерами державних підприємств і установ, з одного боку, і найманими працівниками державного сектора економіки – з іншого. Д. к. можна також розглядати як суспільну форму розвитку державного капіталізму, […]...
6. Капітал промисловий Капітал промисловий – сукупність економічних відносин між капіталістами-підприємцями і найманими працівниками у сфері безпосереднього виробництва та частково обігу щодо виробництва, реалізації та привласнення вартості товарів і послуг, передусім втіленої в них додаткової вартості. Категорію “К. п.” вперше обгрунтував К. Маркс. Оскільки складовими економічних відносин є техніко – економічні, організаційно-економічні та відносини економічної власності, то розвиток […]...
7. Реальне нагромадження капіталу Реальне нагромадження капіталу – нарощування матеріально-речових еолементів продуктивного, торговельного та інших форм капіталу, які у процесі розвитку відносин економічної власності слугують знаряддям привласнення додаткової і частково необхідної праці. Нагромадження капіталу підпорядковується дії законів концентрації і централізації капіталу і в процесі еволюції економічної системи капіталізму набуває форм індивідуального, акціонерного, монополістичного (у т. ч. олігополістичного), державного, транснаціонального […]...
8. Капітал індивідуальний Капітал індивідуальний (приватний) – сукупність відносин економічної власності між найманими працівниками та власниками малих, частини середніх і окремих великих капіталістичних підприємств у всіх сферах суспільного виробництва, реалізацією яких (відносин) є виробництво і привласнення додаткової вартості у формі середнього прибутку. К. і. виникає із зародженням капіталістичного способу виробництва (на початку XVI ст.) і є найважливішою суспільною […]...
9. Основний капітал Основний капітал – частина продуктивного капіталу, що цілком бере участь у виробництві товарів і послуг, слугує знаряддям привласнення чужої праці, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, залежно від ступеня зношуваності. Речовим змістом O. K. є засоби праці. В його межах розрізняють активну частину – засоби, за допомогою яких виробники впливають на предмети праці […]...
10. Централізація капіталу Централізація капіталу – збільшення розмірів капіталу внаслідок добровільного об’єднання чи примусового злиття (поглинання) декількох самостійних капіталів. Набула поширення наприкінці XIX ст. завдяки переростанню продуктивними силами масштабів індивідуальної капіталістичної власності (капіталу), що виявилося у її неспроможності нагромадити достатньо капіталу для будівництва залізниць, великих металургійних підприємств та ін. Методом Ц. к. в цей період була організація акціонерних […]...
11. Промисловий капітал Промисловий капітал – капітал, який функціонує у сфері виробництва (матеріального й нематеріального) і перебуває водночас на всіх трьох стадіях кругообороту у відповідних функціональних формах (грошовій, продуктивній, торговій). Ці форми поступово відгалужуються від П. к. і розвиваються за притаманними їм законами, а П. к. ототожнюється з продуктивним. Повний цикл руху цих функціональних форм капіталу становить кругооборот […]...
12. Суспільний капітал Суспільний капітал – сукупність індивідуальних, акціонерних, монополістичних (у т. ч. олігополістичних), державних, інтернаціональних і змішаних форм капіталу (наприклад, фінансового) у їх взаємодії та взаємозалежності. В С. к. (як і в капіталі взагалі, будь-якій конкретній його формі) виділяють речовий зміст і суспільну (соціально-економічну) форму. Речовий зміст С. к. формується у процесі взаємодії речового змісту відповідних форм […]...
13. Основні напрями державно-управлінської діяльності Державне управління Основні напрями державно-управлінської діяльності. Визначені основні шляхи розвитку державно-управлінської діяльності. Серед таких напрямів можна виокремити: 1) державне будівництво (державотворення), яке охоплює: визначення і правове закріплення форми державного правління; політичного режиму; державно-територіального устрою; основних цілей і функцій держави, їх пріоритетності; розподілу повноважень між гілками та вищими органами державної влади; стратегії розвитку держави; структури органів […]...
14. Фінансовий капітал Фінансовий капітал – зрощування банківських монополій та інших великих фінансово-кредитних інституцій з не фінансовими монополіями (промисловими, торговельними, транспортними тощо), у процесі якого посилюється контроль наймогутніших банків за промисловістю, торгівлею, сільським господарством, іншими сферами економіки. Виникнення Ф. к. зумовлене дією законів монополізації економіки, концентрації і централізації капіталу, адекватності відносин економічної власності рівню і характеру розвитку продуктивних […]...
15. Інтернаціоналізація господарського життя Інтернаціоналізація господарського життя – об’єктивний економічний процес виникнення й розвитку економічних зв’язків і відносин між національними господарствами різних країн, що охоплює всі сфери суспільного відтворення і призводить до виникнення та розвитку інтернаціонального господарства. Основними формами І. г. ж. є світова торгівля, міжнародний рух капіталу, робочої сили і міжнародні валютні відносини, тобто форми міжнародних економічних відносин. […]...
16. Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил (далі Закон адекватності – З. а.) – всезагальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією відносин економічної власності, а також зворотний вплив цих відносин на розвиток продуктивних сил. Діє в усіх суспільно-економічних формаціях, найінтенсивніше – з часу […]...
17. Як Д. Рікардо характеризував капітал? Історія економічних вчень КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ Як Д. Рікардо характеризував капітал? Рікардо характеризував капітал як “частину багатства країни, яка використовується у виробництві й складається з їжі, одягу, інструментів, сировини, машин тощо, необхідних, щоб привести в рух працю”. Тут його позиція в цілому співзвучна з позицією інших представників класичної політичної економії, які звертались до теорії […]...
18. Продуктивний капітал Продуктивний капітал – форма капіталу, що функціонує у сфері безпосереднього виробництва і базується на антагонізмі особистісних і речових факторів виробництва. За матеріально-речовим змістом П. к. складається із засобів і предметів праці, робочої сили, об’єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ноу-хау), форм і методів організації виробництва, інформації. Засоби виробництва і робоча сила, куплені діючим капіталістом, є основними […]...
19. Система економічних відносин Система економічних відносин – сукупність техніко-економічних, організаційно-економічних і відносин економічної власності у процесі діалектичної взаємодії між підсистемами, з одного боку, та системою продуктивних сил – з іншого. Домінантною підсистемою С. е. в. є відносини економічної власності, розвиток яких, передусім властивих їм економічних законів і закономірностей, надає цілісності всій системі, детермінує еволюцію техніко-економічних та організаційно-економічних відносин […]...
20. Типи економічних систем Типи економічних систем – класифікація економічних систем залежно від панівних типів і характеру власності, управління нею, наявності товарного виробництва і ступеня його розвитку. Залежно від типів і характеру економічної власності виділяють експлуататорські (рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм) і не експлуататорські (первіснообщинний лад, соціалізм, комунізм) економічні системи. Однак ця схема характеризує здебільшого держави Західної Європи і не […]...
21. Позичковий капітал Позичковий капітал – грошовий капітал, власник якого (кредитор) надає його іншім особам на певний термін у користування за заздалегідь обумовлену плату у вигляді процента. П. к. є відокремленою формою промислового капіталу, він формується із тимчасово вільних коштів, які утворюються в процесі обороту продуктивного та торгового капіталу, із трудових заощаджень населення та інших джерел. Коли функціонуючий […]...
22. Капіталістичний спосіб виробництва Капіталістичний спосіб виробництва – єдність продуктивних сил (а отже, властивих їм законів і суперечностей) і економічних відносин капіталістичної власності з властивими їм законами і суперечностями в їх діалектичній взаємодії, в результаті якої в процесі тривалої еволюції він переходить від однієї стадії (в т. ч. ступені) до іншої, розвиненішої, і формується прогресивніший спосіб виробництва. Суспільною формою […]...
23. Державно-управлінські впливи Державне управління Державно-управлінські впливи. Суспільна потреба, інтерес і мета в управлінні, які усвідомлені суб’єктом державного управління, юридично і нормативно визначені та практично здійснюються в його рішеннях і діях. Ці впливи дуже різноманітні за своєю природою, направленістю, термінами та ступенем впливу на суспільство, наприклад, ідеї, концепції, технологічні послідовності Дій, інші засоби реалізації управлінських рішень. Д.-у. в. […]...
24. Закон заперечення заперечення в економіці Закон заперечення заперечення в економіці – один з основних законів діалектики, який характеризує напрям розвитку економічної системи, її підсистем та елементів (окремих явищ і процесів), починаючи з їх виникнення та становлення, наступного розвитку, функціонування й переходу у досконаліші, розвиненіші системи. Таким чином З. з. з. в е. синтезує найважливіші ознаки інших законів діалектики (законів кількісно-якісних […]...
25. Акціонерний капітал Акціонерний капітал – засоби акціонерного товариства, утворені шляхом об’єднання багатьох індивідуальних капіталів, розширення масштабів акціонерної компанії завдяки капіталізації частини прибутку, а також залучення частини коштів вкладників через механізм продажу акцій та облігацій, фактичним власником А, к. є вузьке коло осіб або фінансових інститутів (комерційних банків, страхових компаній тощо), які зосередили в себе контрольний пакет акцій. […]...
26. Торговий капітал Торговий капітал – відокремлена частина промислового капіталу, який застосовується у сфері обігу (торговельних операціях). Т. к. виник задовго до капіталізму й існував у формі купецького капіталу. З розширенням масштабів капіталістичного виробництва і ринків збуту, ускладненням механізму реалізації товарної продукції, збільшенням строків обертання капіталу Т. к. відокремлюються від промислового. За цих умов поєднання функцій управління промисловими […]...
27. Фіктивний капітал Фіктивний капітал – сума грошей, цінних паперів, які зростають (приносять процент) у процесі особливого обігу, тобто поза сферою реального капіталу. Ф. к. існує на основі позичкового капіталу та проценту і уречевлюється у різних титулах власності, вільного продажу прав на дохід. Він набуває розвитку, коли купівельні та платіжні засоби перевищують власний капітал банку, а також обсяги […]...
28. Форми державно-управлінської діяльності Державне управління Форми державно-управлінської діяльності. Зовнішні, постійні й типізовані вияви практичної активності державних органів щодо формування й реалізації управлінських цілей і функцій та забезпечення їх власної життєдіяльності. Основними Ф. д.-у. д. є: правова, за допомогою якої Управлінські рішення і дії набувають характеру встановлення та застосування правових норм, і організаційна, яка охоплює різноманітні дії, спрямовані на […]...
29. Закон одержавлення економіки Закон одержавлення економіки – особливий економічний закон, який діє лише на одній зі стадій, виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між зміцненням суспільної природи продуктивних сил, техніко – економічних відносин і господарського механізму та об’єктивно неминучим процесом їх одержавлення, зростанням державної власності. З. о. е. починає діяти з часу переростання продуктивними силами меж монополістичної […]...
30. Історична тенденція капіталістичного нагромадження Історична тенденція капіталістичного нагромадження – об’єктивно неминучий процес загибелі капіталістичного способу виробництва, спричинений перетворенням капіталу на гальмо розвитку продуктивних сил внаслідок зростання концентрації та централізації засобів виробництва й усуспільнення виробництва і праці, що супроводжується посиленням могутності та організованості осіб найманої праці. Вперше сутність цієї тенденції обгрунтував К. Маркс. Правильно обгрунтовані К. Марксом та його послідовниками […]...
31. Система господарського механізму Система господарського механізму – система управління народним господарством, що здійснюється за допомогою основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв’язання суперечностей економічного способу виробництва, реалізації власності, а також розвитку основної продуктивної сили, формування потреб людини, створення стимулів і узгодження соціально-економічних інтересів основних класів та соціальних груп. Своєю чергою, система управління – це свідомо організований, […]...
32. Чистий імперіалізм Чистий імперіалізм – концепція російського економіста М. Бухаріна, згідно з якою на вищій стадії капіталізму монополії витісняють дрібнотоварне і дрібно – та середньо-капіталістичне виробництво, а повністю монополізоване виробництво передбачає планомірний розвиток капіталізму. Основними недоліками цієї концепції є ігнорування діалектичного характеру закону заперечення заперечення, конкуренції між самими монополіями (що породжує тенденцію до анархії), її відрив від […]...
33. Стихійний характер економічного розвитку Стихійний характер економічного розвитку – розвиток економічної системи, що базується на переважанні індивідуального типу (а отже, відповідних форм приватної власності) невеликих за масштабами підприємств, механізму вільної ринкової конкуренції (а отже, стихійного коливання попиту і пропозиції, стихійного переливання капіталу між галузями тощо), відсутності широкомасштабного державного регулювання, внаслідок чого економічні закони набувають стихійного характеру функціонування. Оскільки такі […]...
34. Закон переходу кількості в якість в економіці Закон переходу кількості в якість в економіці – один із основних законів діалектики, який виражає, що кількісні зміни на певному етапі переходять в якісні, а їх нова якість, своєю чергою, визначає характер, напрям, можливості й темпи перебігу кількісних змін, формує кількісно нову силу розвитку. Водночас встановлюється взаємозалежність кількісних та якісних характеристик у розвитку економічних явищ […]...
35. Державно-управлінська інформація Державне управління Державно-управлінська інформація. Частина соціальної інформації, яка виділяють з її загального масиву за критерієм використання в державно-управлінських відносинах. Містить дані щодо розвитку політичної, економічної, соціальної, гуманітарної та екологічної ситуації в країні, динаміки державно-управлінських процесів. Джерелами, що породжують Д.-у. і., є: норми законодавчих й інших актів; керівні настанови та доручення вищестоящих державних органів; факти, що […]...
36. Кредит Кредит (лат. creditum – позика, борг) – позика в грошовій або товарній формах на умовах повернення у певний термін з виплатою відсотка. В категоріальному контексті К. – це система економічних відносин між різними економічними суб’єктами у процесі організації механізму кредитування, проведення необхідних маркетингових досліджень і, передусім, відносин економічної власності з приводу надання коштів у позику […]...
37. Капітал оборотний Капітал оборотний – частина продуктивного капіталу, вартість якого повністю переноситься на новостворений продукт (зараховується до витрат виробництва) і повертається підприємцю у грошовій формі після реалізації товару. Щодо матеріально-речового змісту К. о. складається з витрат на робочу силу (суспільною формою яких є змінний капітал), що спричиняє синергічний ефект, й на сировину, матеріали, паливо, незавершене будівництво, куплені […]...
38. “Ультраімперіалізму” теорія “Ультраімперіалізму” теорія (лат. ultra – понад) – теорія, згідно з якою імперіалізм як вищу стадію капіталізму у процесі історичного розвитку буде замінено ультраімперіалізмом, що розвивається на основі інтернаціонального характеру монополістичного капіталу, зумовлює виникнення єдиного всесвітнього картелю й означає політику провідних капіталістичних країн щодо спільної експлуатації світу інтернаціонально об’єднаним фінансовим капіталом. Теоретико-методологічна основа “У”.т. – концепція […]...
39. Транснаціональний фінансовий капітал Транснаціональний фінансовий капітал – процес зрощення транснаціональних фінансово-кредитних монополій із транснаціональними монополіями інших сфер і галузей (промисловими, транспортними та ін.), організаційною формою якого є транснаціональні фінансові групи, очолювані транснаціональною фінансовою олігархією. До транснаціональних фінансово-кредитних монополій відносять ТНБ, страхові компанії, інвестиційні компанії, різноманітні фонди та ін. Причинами виникнення Т. ф. к. є переростання національним фінансовим капіталом […]...
40. Власність приватна Власність приватна – власність, отримана в процесі привласнення окремою особою, максимум – сім’єю, різних об’єктів у всіх сферах суспільного відтворення. Розрізняють В. п., засновану на власній та на чужій праці. До першої належить власність дрібних виробників (ремісників, селян тощо), які не наймають робочої сили, отже, не експлуатують найманої праці. Ця форма власності існує в усіх […]...