Капіталістичний спосіб виробництва

Related posts:

1. Спосіб виробництва Спосіб виробництва – спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, єдність і взаємодія суперечливих сторін у межах технологічного, суспільного та економічного С. в. Розрізняють техніко-економічне, соціально-економічне та економічне поєднання. Техніко-економічне поєднання зводиться до безпосереднього використання працівником певних засобів і предметів праці незалежно від того, кому вони належать. У цьому випадку поняття “С. в.” трактується як […]...
2. Технологічний спосіб виробництва Технологічний спосіб виробництва – спосіб виробництва, який базується на техніко – економічному поєднанні речових і особистісних факторів виробництва і складається із системи продуктивних сил і техніко – економічних відносин. На відміну від Т. е. в. суспільний спосіб виробництва грунтується на соціально-економічному поєднанні особистісних і речових факторів виробництва і складається з системи продуктивних сил і системи […]...
3. Суспільний спосіб виробництва Суспільний спосіб виробництва – діалектична взаємодія (взаємозумовленість тощо) продуктивних сил і відносин економічної власності, внаслідок якої продуктивні сили поступово переростають межі окремих типів і форм власності, видозмінюють їх і зазнають водночас активного зворотного впливу. їх взаємодія характеризується особливостями взаємодії форми і змісту (див. Форма і зміст в економічному дослідженні). Сутність С. с. в. розкривається в […]...
4. Технологічний спосіб виробництва, технологічне відставання Технологічний спосіб виробництва – спосіб виробництва, який базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистісних факторів виробництва, комплексі техніко-технологічних відносин між речовими елементами продуктивних сил і системі організаційних і техніко-економічних відносин. Основні елементи Т. с. в. – продуктивні сили і техніко-економічні відносини. Організаційно-економічні відносини є проміжними між факторами виробництва (речовими та особистісними) і техніко-економічними відносинами, а […]...
5. Первіснообщинний спосіб виробництва Первіснообщинний спосіб виробництва – перший в історії людства суспільний спосіб виробництва, для якого характерна спільна (общинна) власність на засоби виробництва, колективний характер виробництва і розподіл виробленого продукту. Охоплює період з моменту появи людини до виникнення класового суспільства і держави. В умовах П. с. в. відсутній додатковий продукт, праця була обов’язковою, споживання регулювалось общиною. З переходом […]...
6. Азійський спосіб виробництва Азійський спосіб виробництва – початкова форма державного устрою, що виникає з розпадом первіснообщинного ладу, базується на антагонізмі общинного селянства і деспотичної держави, яку уособлюють бюрократичний апарат, наймана армія тощо. Найвищого розвитку А. с. в. набув у Китаї, Індії, Туреччині, Персії, Мексиці, Перу та в інших країнах. Основною формою власності А. с. в. була державна (на […]...
7. Циклічність виробництва Циклічність виробництва – рух виробництва від моменту порушення рівноваги економічної системи одного рівня до формування якісно нового рівня рівноваги та її порушення. Матеріальною основою порушення такої рівноваги є кризи в межах технологічного способу виробництва, передусім у речових елементах продуктивних сил: в техніці і технології провідних галузей економіки. За критерієм тривалості в економічній літературі розрізняють три […]...
8. Феодальний спосіб виробництва Феодальний спосіб виробництва – суспільний спосіб виробництва, оснований на експлуатації безземельних, особисто залежних від феодалів-землевласників селян. У країнах Західної Європи Ф. с. в. виник наприкінці V ст., й існував до початку буржуазних революцій, які в тих чи інших країнах відбувалися протягом XVII-XVIII ст. Основні риси ф. с. в.: 1) особиста залежність селянина від феодала і […]...
9. Феодальний суспільний спосіб виробництва Феодальний суспільний спосіб виробництва – економічна система, що базується на феодальній власності на землю, поєднанні позаекономічного примусу до праці з економічним, на переважанні натурального господарства і ручної праці. Виник у V ст. із розпадом рабовласницького способу виробництва, а в більшості країн Європи – з розпадом первіснообщинного ладу. Існував до кінця XV – початку XVI ст. […]...
10. Первіснообщинний суспільний спосіб виробництва Первіснообщинний суспільний спосіб виробництва – перший в історії людства суспільний спосіб виробництва, для якого характерна ручна обов’язкова праця, суспільна (общинна) власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, регулювання общинного рівня споживання кожного її члена на основі рівності. За даними сучасної науки, Всесвіт виник бл. 15 млрд років тому; планета Земля – 4,5 млрд років, а […]...
11. Типи власності Типи власності – класифікація економічної власності залежно від її суб’єкта з одночасним виокремленням у межах кожного з цих типів форм власності відповідно до соціально-економічного поєднання безпосередніх працівників із засобами виробництва. Розрізняють такі Т. в.: 1) приватний, суб’єктом якого є окрема особа, максимум сім’я. У його межах виділяють приватну трудову власність, що базується на соціально-економічній єдності […]...
12. Еволюція капіталістичної власності Еволюція капіталістичної власності (економічної) – процес кількісно-якісних та окремих сутнісних перетворень при переході від менш розвинених типів і форм капіталістичної власності до більш розвинених та їх діалектичного заперечення. На нижчій стадії розвитку капіталізму панівною формою капіталістичної власності була приватна (індивідуальна) власність. Однак дія законів технологічного, суспільного та економічного способів виробництва та закону адекватності поступово перетворювали […]...
13. Рабовласницький суспільний спосіб виробництва Рабовласницький суспільний спосіб виробництва – економічна система, яка базується на приватній власності на засоби виробництва та самого виробника – раба, позаекономічному примусі, а також на ручній праці й пануванні натурального господарства. Існував з IV-III тис. до н. е. до І ст. н. е. Рабовласницького устрою не знали, зокрема, народи Середньої, Північної та Східної Європи, які […]...
14. Інтернаціоналізація виробництва Інтернаціоналізація виробництва – розвиток міжнародних економічних зв’язків і відносин між суб’єктами підприємницької діяльності в процесі переростання продуктивними силами меж національної економіки і формування інтернаціонального процесу безпосереднього виробництва. В широкому значенні І. в. означає інтернаціоналізацію процесу праці, а отже, продуктивних сил, з одного боку, і відносин економічної власності, з іншого, а також інших підсистем економічних відносин. […]...
15. Закон усуспільнення виробництва і праці Закон усуспільнення виробництва і праці – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між ускладненням продуктивних сил, передусім засобів праці, та прогресом суспільного характеру виробництва, які втілюються у розвитку техніко-економічних відносин, насамперед у поглибленні суспільного поділу праці. Вихідним пунктом в ускладненні продуктивних сил є поява нових засобів праці. Так, переважання ручних засобів праці передбачає їх використання […]...
16. Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил (далі Закон адекватності – З. а.) – всезагальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією відносин економічної власності, а також зворотний вплив цих відносин на розвиток продуктивних сил. Діє в усіх суспільно-економічних формаціях, найінтенсивніше – з часу […]...
17. Відтворення економічної власності Відтворення економічної власності – постійно повторюваний процес функціонування і розвитку різноманітних типів та форм власності у їх взаємодії (взаємопроникненні, взаємопереходах, взаємозапереченні) відповідно до властивих їм законів, що супроводжується виокремленням типу і форми власності, яка домінує. В сучасних умовах розширене В. е. в. у розвинених країнах світу може, по-перше, здійснюватися лише тоді, коли збагачена новітніми рисами […]...
18. Форма і зміст в економічному дослідженні Форма і зміст в економічному дослідженні – категорії діалектики, у взаємодії яких зміст як визначальна сторона означає сукупність частин і елементів цілісної економічної системи, зв’язків і відношень між ними (а отже, суперечностей, тенденцій розвитку тощо) – все, що міститься в системі, а форма – його внутрішню організацію, спосіб зв’язку між підсистемами та елементами підсистем (а […]...
19. Закон Вернадського Закон Вернадського – сформульований на основі концепції ноосфери закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між хаотичним розвитком системи людина – природа, поглибленням суперечностей цієї системи в межах біосфери і соціально-економічною невідворотністю переходу до ноосферного типу розвитку, що базується на цілеспрямованій стратегії розуму людства, вироблений на підставі довготермінового прогнозування і планового регулювання процесів […]...
20. Відтворення технологічного способу виробництва Відтворення технологічного способу виробництва – постійно повторюваний процес функціонування й розвитку продуктивних сил і техніко – економічних відносин у їх органічній єдності та взаємодії відповідно до законів технологічного способу виробництва. Кожна зі сторін технологічного способу виробництва є складною системою з багатьма елементами і зв’язками між ними (див. Техніко – економічні відносини). У процесі відтворення продуктивних […]...
21. Структура витрат виробництва Структура витрат виробництва – кількісно-якісне співвідношення основних елементів витрат виробництва у процесі розвитку економічної системи. С. в. в. залежить від рівня розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Найголовнішим у С. в. в. є кількісно-якісне співвідношення між вартістю спожитих засобів виробництва (або уречевленою працею) і вартістю необхідного продукту, […]...
22. Організація суспільного виробництва Організація суспільного виробництва – координація дій кожної зі сторін суспільного способу виробництва та процесу їх взаємодії і форма об’єднання людей у процесі такого виробництва. Оскільки виробництво матеріальних благ здійснюється не відокремлено, а спільно, воно має назву “суспільне виробництво”. Двома його сторонами є продуктивні сили і відносини економічної власності (див. Продуктивні сили; Власність економічна). Люди у […]...
23. Економічний розвиток Економічний розвиток – незворотні, спрямовані, закономірні (кількісно-якісні та сутнісні) зміни економічної системи в довготерміновому періоді, що відбувається під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів, зумовленість яких характеризується дією основних законів діалектики, що не виходять за межі глибинної внутрішньої сутності такої системи. Серед суперечностей економічної системи виділяють суперечності кожної з її підсистем (див. Економічні суперечності). Основними […]...
24. Структура виробництва Структура виробництва – якісне розчленування і кількісна пропорційність суспільного процесу виробництва. Як цілісна система, що перебуває у процесі постійного розвитку, С. в. сформувалася у період машинної стадії капіталізму. В її основі лежить суспільний поділ праці. Розрізняють галузеву, загальноекономічну, територіальну і соціально-економічну структури виробництва. Галузева С. в. – це групування підприємств на галузі, підгалузі і види […]...
25. Закон концентрації виробництва Закон концентрації виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і конкуренцією (відповідними законами), під впливом якої фактори виробництва, передусім речові і особисті, поступово зосереджуються на великих підприємствах. Двома відносно відокремленими формами його вияву є зосередження на великих підприємствах речових факторів виробництва і відносно самостійний процес зосередження на […]...
26. Капіталізм Капіталізм – економічна система, яка базується на соціально-економічній відчуженості основної маси працівників від більшості об’єктів власності (передусім засобів виробництва), від економічної влади і самого процесу праці й підпорядковує собі інші форми некапіталістичної власності – дрібнотоварну, кооперативну, – формуючи цілісний процес розширеного капіталістичного відтворення. К. зародився в надрах феодалізму в період розпаду його економічної структури, в […]...
27. Закон інтернаціоналізації виробництва Закон інтернаціоналізації виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між процесом переростання економічним способом виробництва меж національних країн, з одного боку, і поступовим формуванням і розвитком процесу поєднання особистих і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою й створення необхідних матеріальних і духовних благ, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні – […]...
28. Основна економічна суперечність Основна економічна суперечність – об’єктивна суперечність суспільного способу виробництва, персоніфікована у потребах та інтересах різних соціальних верств і груп, яка є головним джерелом розвитку економічної системи, виражає її найглибиннішу сутність (а отже, є визначальною формою зв’язків між основними елементами цієї системи) і зумовлює перехід від менш досконалої і недостатньо розвиненої економічної системи до більш досконалої […]...
29. Економіка нематеріального виробництва Економіка нематеріального виробництва – сукупність економічних відносин, які формуються між суб’єктами господарської діяльності та всередині них, а також населенням в процесі безпосереднього виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ і передусім послуг у взаємодії з розвитком продуктивних сил у цій сфері. Визначальною характеристикою економічного стану сфери нематеріального виробництва є її ресурсна, вартісна, власнісна, інституційна, техніко-економічна […]...
30. Власність на засоби виробництва Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб’єктами власності (індивідом, юридичною особою, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення та виробничі відносини, які при цьому виникають. У безпосередньому виробництві В. на з. в. за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення […]...
31. Закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил (Закон адекватності) Закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил (Закон адекватності) – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві та сталі зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією виробничих відносин (або відносин економічної власності). Сучасна система продуктивних сил формується у процесі взаємодії таких основних елементів, як робочої сили (у широкому аспекті – безпосереднього працівника), […]...
32. Суперечності перехідної економіки Суперечності перехідної економіки – взаємодія (взаємозумовленість, взаємозаперечення, взаємопроникнення) протилежних сторін, тенденцій і властивостей перехідної економіки, внаслідок чого вони стають джерелом її функціонування та розвитку. Оскільки суперечності розвиваються в антагоністичних і неантагоністичних формах, у межах перехідної економіки спочатку переважають антагоністичні форми, а на завершальних етапах за умови раціональної економічної політики – здебільшого неантагоністичні форми. С. п. […]...
33. Державний капітал Державний капітал – специфічна підсистема заснованих на привласненні чужої праці відносин економічної власності, що розвивається в усіх сферах суспільного виробництва між вищими чиновниками державного апарату та вищими менеджерами державних підприємств і установ, з одного боку, і найманими працівниками державного сектора економіки – з іншого. Д. к. можна також розглядати як суспільну форму розвитку державного капіталізму, […]...
34. Капітал державно-монополістичний Капітал державно-монополістичний – поєднання і зрощування державного капіталу з монополістичним, у процесі якого на державно-монополістичному ступені вищої стадії капіталізму відбувається їх діалектична взаємодія (взаємозумовленість, взаємопроникнення, взаємозаперечення) і на основі експлуатації найманої праці формується та розвивається якісно нова форма капіталу в інтересах насамперед державно-фінансової олігархії. Персоніфікаторами його є вищі чиновники державного апарату й вищі менеджери державних […]...
35. Закон зростання віддачі факторів виробництва Закон зростання віддачі факторів виробництва – сформульований А. Маршаллом закон, згідно з яким із зростанням обсягу виробництва в конкурентних умовах граничні витрати зменшуються разом із цінами пропозиції, “збільшення обсягів витрат праці і капіталу зазвичай веде до вдосконалення організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці і капіталу”. Цей закон, або закон зростання продуктивності, сформульований ним щодо […]...
36. Власність приватна Власність приватна – власність, отримана в процесі привласнення окремою особою, максимум – сім’єю, різних об’єктів у всіх сферах суспільного відтворення. Розрізняють В. п., засновану на власній та на чужій праці. До першої належить власність дрібних виробників (ремісників, селян тощо), які не наймають робочої сили, отже, не експлуатують найманої праці. Ця форма власності існує в усіх […]...
37. Безпосередньо суспільний характер виробництва Безпосередньо суспільний характер виробництва – виробництво, засноване на домінуванні суспільної власності на засоби виробництва та результати праці і планомірному регулюванні всіх сфер відтворення в загальносуспільному масштабі. Теоретично й методологічно обгрунтували Б. с. х. в. у найзагальніших рисах К. Маркс та Ф. Енгельс. З урахуванням досвіду розвинених країн світу, вимог закону прискореного розвитку економічних систем Б. […]...
38. Реальна позичкова ціна засобів виробництва Реальна позичкова ціна засобів виробництва (за термінологією західних авторів – капіталу) – ціна, яка вимірюється не в грошах, а в одиницях продукції за одиницю часу, обчислюється як відношення витрат на одиницю устаткування Я до ціни продукції Р. Для максимізації свого прибутку підприємству доцільно набувати капітал доти, доки реальна позичкова ціна капіталу менша від додаткового обсягу […]...
39. Основне виробниче відношення Основне виробниче відношення – відношення між працівниками і власниками засобів виробництва у сфері безпосереднього виробництва, втілене у соціально-економічній формі поєднання особистісних і речових факторів виробництва. Таким відношенням у вітчизняній економічній літературі називають власність, власність на засоби виробництва, капітал та ін. Однак власність за своїм соціально-економічним змістом охоплює не лише сукупність виробничих відносин будь-якого суспільного способу […]...
40. Підсистема економічна Підсистема економічна – найважливіша після системи структурна частина або комплекс, що об’єднує різні елементи, має підсистемні закони розвитку та суперечності й у взаємодії з іншими підсистемами забезпечує розвиток і функціонування цілісної економічної системи, реалізацію основної мети. У межах сучасної економічної системи виділяють такі підсистеми: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, технологічний спосіб виробництва, організаційно-економічні відносини, відносини економічної […]...