Касаційне провадження – урегульована нормами КПК і ЦПК стадія кримінального і цивільного процесу, в якій суд другої інстанції за касаційною чи окремою скаргою учасників процесу або за касаційним поданням чи окремим поданням прокурора перевіряє законність та обгрунтованість вироків, рішень, ухвал і постанов суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Вирок суду мають право оскаржити в касаційному порядку засуджений, його захисник і законний представник, потерпілий та його представник; цивільний позивач цивільний відповідач та
їхні представники – у части що стосується цивільного позову; виправданий частині мотивів і підстав виправдання. Рішення суду мають право оскаржити в касаційному порядку сторони та інші особи, які брали участь у справі. Прокурор та його заступник у межах своїх повноважень мають право внести касаційне подання на вирок або рішення суду. Вирок і рішення Верховного Суду України, а також рішення районних, міських, міжрайонних (окружних) судів по скаргах на неправильності у списку виборців та на дії органів і службових осіб у зв’язку з накладенням адміністративних стягнень касаційному оскарженню не підлягають, на
них не може бути внесено подання прокурора (ст. 347 КПК, ст. ст. 289, 290 ЦПК). На ухвали і постанови суду перини інстанції може бути подана окрема скарга або внесено окреме подання прокурора. При розгляді справи в касаційному порядку суд перевіряє законність та об грунтовність вироку і рішення суду за наявними у справі та додатково поданими матеріалами. Суд не зв’язаний доводами касаційної скарги чи подання і перевіряє кримінальну справу в повному обсязі щодо всіх засуджених, у тому числі і тих, які скарг не подали і щодо яких не внесено касаційне подання, а цивільну справу – як в оскарженій, так і в неоскарженій частині, а так само щодо осіб, які не подали скарг (ст. 363 КПК, ст. 310 ЦПК). Це так званий ревізійний порядок розгляду справи. Розглянувши справу, суд залишає вирок або рішення без зміни, а касаційну скаргу чи подання – без задоволення; скасовує вирок або рішення і направляє справу на новий судовий розгляд, а кримінальну справу – і на нове розслідування; скасовує вирок чи рішення і закриває справу; змінює вирок чи рішення або постановляє нове рішення, якщо в справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, обставини справи встановлені судом першої інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права (ст. 364 КПК, ст. 311 ЦПК). Суд може пом’якшити призначене судом першої інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин, але не має права посилити покарання, а так само застосувати закон про більш тяжкий злочин. Вирок може бути скасовано у зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або за м’якістю покарання лише у разі, якщо на цих підставах вніс подання прокурор або скаргу потерпілий (ст. 365 КПК). Виправдувальний вирок може бути скасований не інакше, як за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи виправданого судом (ст. 366 КПК). Підставами для скасування чи зміни вироку є: однобічність або неповнота дізнання, попереднього чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 367 КПК). Підставами для скасування рішення і передачі справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому не може бути скасоване правильне по суті рішення суду лише з формальних міркувань (ст. 312 ЦПК). Вказівки суду касаційної інстанції є обов’язковими при додатковому розслідуванні та при повторному судовому розгляді справи (ст. 376 КПК, ст. 319 ЦПК).
Loading...