КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО СІТКОВОГО АНАЛІЗУ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО СІТКОВОГО АНАЛІЗУ (С. с. а.) – сукупність різноманітних підходів у соціальних науках, які концентрують увагу на структурно-аналіт. інтерпретації соціальних явищ з т. з, їх зв’язків з іншими елементами соціальної системи, що утворюють сітки (сіті, мережі).
Основи С. с. а, були закладені у працях таких соціологів та соціальних психологів, як Дж. Морено, Д. Картраит, Т. Ньюкомб, а також антропологів – Дж. Барнза, Е. Ботта, К. Мітчела. Нині у межах С. с. а. розвиваються різні
Основними одиницями аналізу даного підходу є соціальні сітки (або мережі), які являють собою сукупність складових соціальної системи і зв’язків між ними, які виражають їх взаємозалежність. Найчастіше складовими сітки є окремі індивіди, але це можуть бути групи, підприємства, сім’ї, держави і т. д.
Поглиблений аналіз сіток, зв’язків і відносин є важливим доповненням до традиційних атрибутивно – статист. досліджень.
У межах С. с. а. виділяють дві досліди, стратегії: вивчення заг. та егоцентричних сіток. Дослідники заг. сіток розглядають відносини, що поєднують усіх членів генеральної сукупності, котрі описують всеохоплюючу структуру стосунків у соціальній системі. Проте досліди заг. сіток не завжди методол. і інструментально-здійсненні. Враховуючи це, багато дослідників зосереджують увагу на вивченні менших – егоцентричних сіток, які становлять сукупність стосунків конкретної людини, до якої “прив’язана” сітка, та індивідів, які перебувають з нею у прямих контактах, а також взаємовідносин між цими людьми.
Застосовуючи матем. методи аналізу (матричний метод, теорію графів, реляційну алгебру), С. с. а. дає змогу дослідження таких аспектів соціальних сіток, як: 1) розмір, тривалість існування зв’язків між акторами і їх походження, різноманіття ресурсів, які через них передаються; 2) наявність розбіжностей у просторовій локалізації і значущості позицій членів сіток (центральність, ступінь близькості, ізольованість тощо); 3) структурна збалансованість та еквівалентність сітки; 4) наявність структурних підгруп, тобто таких елементів сітки, серед яких існують порівняно потужні, безпосередні, інтенсивні, часті, позитивні зв’язки (кліки, циклічні компоненти, “дерева” та ін.).
С. с. а. застосовується при вивченні найрізноманітніших соціол. проблем: соціальної мобільності та міграції, наук, та політ, еліт, соціальної підтримки, корпораційного зчеплення, макроекономіки тощо.
Популяризацію С. с. а. і обмін думками представники цього напряму здійснюють через організацію Міжнародна спілка соціального сіткового аналізу (INSNA), на щорічних наук, конференціях та у спеціалізованих журналах (“SOCIAL NETWORKS” і “CONNECTIONS”). Крім того, існує програмне забезпечення для обробки та аналізу сіткових даних (STRUCTURE, GRADAP, UCINET тощо).