КОРІНЬ
Розділ 1. РОСЛИНИ
Тема 1.БУДОВА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ РОСЛИН
§ 10. КОРІНЬ
Корінь – вегетативний орган рослини, за допомогою якого вона міцно утримується в грунті та поглинає з нього розчин мінеральних речовин. У деяких рослин корінь слугує органом накопичення запасних поживних речовин або є органом вегетативного розмноження.
В історичному розвитку рослин корінь виник пізніше від стебла й листка. Його поява була викликана переходом рослин із водного середовища до життя на суші.
Корені характерні для сучасних вищих рослин –
У нижчих рослин (водоростей) та мохів їх частково заміняють волоскоподібні утвори, які називають ризоїдами.
У водяних рослин, наприклад, сальвінії плаваючої, роголисника зануреного коренів немає. Ці рослини поширені у прісних водоймах і поглинають із води поживні речовини всією поверхнею тіла. Не мають коренів і багато рослин-паразитів, бо живляться вони за допомогою присосок, якими прикріплюються до рослини, на якій паразитують (наприклад, повитиця тощо).
Зовнішня будова кореня. Сукупність усіх коренів однієї рослини називають кореневою системою.
Розрізняють два типи кореневих систем: стрижневу і мичкувату (мал. 19). Якщо в рослини добре помітний головний корінь, її коренева система називається стрижневою. Якщо головний корінь не розвивається чи малопомітний, а корені ростуть пучком, кореневу систему називають мичкуватою.
Мал. 18. Коренева система рослини:
1 – головний корінь: 2 – бічні корені; З – додаткові корені
Мал. 19. Типи кореневих систем:
1 – стрижнева у кульбаби; 2 – мичкувата у мишію
Видозміни кореня. У процесі довготривалого пристосування до умов життя корені багатьох рослин, крім основних функцій, виконують додаткові. Наприклад, корені буряка, моркви та жоржини здатні запасати поживні речовини, а орхідеї – воду. Таким чином, корені цих рослин набули видозмін.
У деяких рослин спостерігається потовщення головного кореня завдяки запасу поживних речовин, які в ньому відкладаються. Такий корінь називають коренеплодом (мал. 20). Він характерний для моркви, буряка, редиски, редьки. В утворенні коренеплодів беруть участь і корінь, і стебло. Більшість рослин, що мають коренеплоди, – дворічні. Першого року з насінини розвивається рослина, у якої до зими наземна частина відмирає, а коренеплід зберігається і перезимовує. Другого року життя з рослини за рахунок відкладених у корені (коренеплоді) поживних речовин розвивається новий пагін.
Іноді поживні речовини відкладаються у бічних чи додаткових коренях рослини, викликаючи їх потовщення. Такі утворення кореня називають кореневими бульбами, або бульбокоренями (мал. 21, 2). Наприклад, жоржина, пшінка, батат мають такі кореневі бульби.
У тропічних мангрових дерев, що ростуть на збідненому киснем грунті, а також у деяких водних рослин є дихальні корені. Це бічні корені, що розвиваються з підземного кореня й ростуть угору над грунтом або водою. Ними рослина дихає.
Мал. 20. Коренеплід у моркви
Мал. 21. Видозміни коренів: 1 – повітряні (орхідея): 2 – кореневі бульби (батат)
Такі корені має, наприклад, болотний кипарис. Повітряні (додаткові) корені орхідеї (мал. 21,1) звисаючи зі стебла, поглинають кисень і вбирають поживні речовини та вологу з повітря.
У паразитичних рослин, наприклад, омели (мал. 116), повитиці корені мають вигляд присосок. Ними вони прикріплюються до рослини, на якій паразитують. Ці рослини живляться готовими органічними речовинами, поглинаючи їх із своєї “жертви”. Такі видозміни кореня називають коренями-присосками.
У деяких ліан, плющів, крім звичайних коренів, розвиваються додаткові корені-причіпки, якими вони прикріплюються до інших рослин, скель.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...