КОЗАЦТВО



Культурологічний словник

КОЗАЦТВО – символ України, її одвічної боротьби за волю та незалежність; мужності, лицарства, самопожертви, геройства; оборонців православної віри, рідної землі; людської та національної гідності. Козацтво – вільна воєнно-промислова людність у східноєвропейських степах, що дістала цю назву значно пізніше своєї появи. Слово “козак” вперше зустрічається в словнику половецької мови з середини XIII ст., маємо його також у візантійських джерелах, інструкціях італійських міст своїм колоніям на Чорноморщині.

Козаками ці джерела називають озброєних людей, які займалися охоронною службою у прикордонних місцевостях, давали охорону купецьким караванам на степових шляхах або й самі займалися промислами. Під кінець XV ст. назва козаків поширюється й на ту частину людності Центральної і Східної України, яка ходила на різні промисли, “у ходи”, займалася полюванням, рибальством, бджільництвом, видобутком солі, селітри тощо.

Українське козацтво відмінне від інших козацьких формацій Східної Європи не тільки своїм етнічним походженням, але й роллю, яку воно відігравало в історії України, зокрема в змаганнях українського

народу за відродження своєї державності, а також своєю боротьбою проти навали тюрксько-татарського світу. Саме в процесі боротьби степових “уходників” з татарськими нападами виникла десь у першій половині XVI ст. організація Запорозька Січ. Поволі козацтво починає проводити власну незалежну від польського уряду зовнішню політику. Особливої сили набирає козацтво в першій чверті XVII ст., коли гетьман Петро Сагайдачний прославив його вдалими походами проти татар.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Види підліткових компаній.
Ви зараз читаєте: КОЗАЦТВО