Політологічний словник
Козельський Яків Павлович (1728, або 1726, або 1729 – після 1795) – український і російський філософ, правознавець, просвітитель – демократ, вчений – енциклопедист. 1744 – 1750 рр. – навчався в семінарії при Київській академії, потім два роки в гімназії при Російській академії наук у Санкт-Петербурзі, звідки в 1752 р. був переведений до складу студентів Академічного університету; 175 – 1766 рр. – на військовій службі; 1766 – 1770 рр. – секретар Сенату; 1770 – 1778 рр. – член Малоросійської колегії у Глухові, з 1791 р.
– статський радник, інспектор гімназії для “чужоземних одновірців” при Санкт-Петербурзькому артилерійському та інженерному шляхетському корпусах.
К. – послідовник французького сенсуалізму, прихильник ідей школи природного права і теорії суспільного договору. Політичним ідеалом К. було демократичне суспільство, що базується на приватній власності, здобутій особистою працею. Вчений поділяв загальну філософію на теоретичну (логіку та метафізику) та практичну, або матеріальну (юриспруденцію і політику). Юриспруденція – це “знання всіх можливих прав або правностей”, а політика – це “наука,
яка запроваджує праведні наміри найздібніших (політиків) у дійство”. К. розрізняв право і закон, юриспруденцію як знання права, легіспруденцію – як знання законів. Поділяв право на природне, “встановлене у самій природі людини”; громадське, “встановлене для спокійного життя і постійного благополуччя громадян”; всесвітнє, або “право народів”, тобто міжнародне право. Природні права індивіда для нього – це право людини на любов до ближнього, право людей бути любими, право людини задовольняти потреби в їжі, тобто всі права, які не є корисними і не завдають шкоди іншим, але необхідні для підтримання життя людини. Водночас вчений називає права індивіда божественними, бо вони створюються самим Богом, і вічними, бо вони не можуть бути відторгненими ні у минулому, ні у майбутньому, і необхідними, бо без них людина приречена на страждання, і об’єктивними, бо вони залежать не від особи, а від Бога. К. виступає проти економічної нерівності людей, проти кріпацтва як грубого порушення природних прав людини, за регламентацію кріпацької праці, за справедливість в оподаткуванні, за зміцнення трудової власності. Закони держави повинні відповідати не тільки природному праву, а й принциповим положенням суспільного договору. Вчений протиставляв природне право людей Російській абсолютній монархії, її несправедливим законам, визнавав природне право на самозахист з боку пригноблених, захищав право народів на мир. Одним з перших в імператорській Росії К. підняв прапор боротьби за свободу друку. Він навіть досить різко критикував Вольтера за зверхнє ставлення до англійських міщан, що захоплювалися читанням газет. Така зверхність, на думку вченого, була викликана тим, що Вольтер привласнив собі “привілеї на політику”, а також тим, що “любов цього недосконалого політика до високорозумності подолала у ньому любов до людства”. Видатний просвітитель – гуманіст розуміє право чи правність як синонім справедливості. Слід зазначити, що таке теоретичне обгрунтування широкого кола прав і свобод людини було здійснене українським мислителем за 20 і більше років до появи американської і французької конституцій, до оприлюднення французької Декларації прав людини і громадянина 1789 р. і американського Білля про права 1791 р.
Свої основні правові і політичні ідеї К. виклав у працях періоду 1765-1793 pp., а саме: “Философические предложения, сочиненные надворным советником и правительственного сената секретарем Я. Козельским в Санкт-Петербурге” (1768); “Рассуждения двух индейцев Калана и Ибрагима о человеческом познании” (1788); “Предисловие и перевод Истории датской, сочиненной г-ном Голбергом” (1765-1766); “Предисловие к переводу книги Мозера “Государь и министр” (1766); “Статья о философии и частях ее из французской энциклопедии” (1770); “История славетных государей и великих генералов, с рассуждениями о их поступках и делах, собранная Шофиным из сочинений Роллена, Кревиера и др.”.
Антология мировой политической мысли / Рук. проекта Г. Ю. Семигин; Ред.-сост. Л. Н. Алисова, Д. Т. Жовтун. – М„ 1997. – Т. 1; Ранние формы политической организации: от первобытности до государственности. – М., 1995.
О. Бабкіна
Loading...