Спадкове право

Related posts:

1. Спадкове право Частина четверта ОСНОВИ ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 23. Цивільно – правові правочини. Спадкове право. 2. Спадкове право. Життя людини, на жаль, не може продовжуватися вічно. З її смертю чимало відносин, пов’язаних із нею, припиняється. Проте після смерті людини залишаються певні майнові відносини, права й обов’язки, які не припиняються. Відносини померлої особи, по­в’язані з трудовою діяльністю, […]...
2. Спадкування за законом Спадкування за законом – має місце у разі, коли спадкодавець не склав заповіту, коли спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини або не прийняв її, коли спадкоємець за заповітом усувається від спадкування як негідний згідно із законодавством, коли заповідана лише частина майна, коли заповіт повністю або частково недійсний (у цьому разі спадкоємство за законом здійснюється лише […]...
3. Спадкоємці Спадкоємці – носії права спадкування, а також правомочності спадкування після прийняття спадщини. С. можуть бути особи, живі на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, народжені після смерті його (ст. 527 Цив. К. України). Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом. Якщо С. за […]...
4. Спадкова трансмісія Спадкова трансмісія – спадкування права спадкування у разі, коли закликаний до спадкування спадкоємець помер після відкриття спадщини і не встиг прийняти її. Право на набуття спадщини переходить до його спадкоємців і може бути здійснене ними на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо цей строк менший за три місяці, то він подовжується до трьох місяців […]...
5. Спадкування за заповітом Спадкування за заповітом – має місце, коли внаслідок складеного спадкодавцем заповіту до однієї або кількох осіб (як тим, що є, так і тим, що не є спадкоємцями за законом) переходить все майно спадкодавця або частина його. Цими особами можуть бути не лише громадяни, а й юридичні особи, а також держава. Заповідач може позбавити у заповіті […]...
6. Право міжнародних договорів Право міжнародних договорів – галузь міжнародного права, норми якого регулюють порядок укладання, дії, зміни, припинення міжнародних договорів. Протягом тривалого часу джерелом цієї галузі був міжнародно-правовий звичай. У 1969 р. на конференції ООН прийнято Віденську конвенцію про право міжнародних договорів, яка значною мірою кодифікувала це право і детально регламентувала всі стадії існування договору: укладення, аутентифікацію, набуття […]...
7. Право на інформацію Право на інформацію – гарантована можливість вільного одержання, використання, поширення і зберігання будь-яких відомостей, у будь-якій формі і будь-якими засобами. В Україні П. на і. вперше визначено Законом “Про інформацію” 1992 р. (ст. 9). У Загальній Декларації прав людини, прийнятій у 1948 р., П. на і. розглядається як складова частина права кожної людини на свободу […]...
8. Право на свободу об’єднання Право на свободу об’єднання – конституційне право громадян України, суть якого в тому, що кожний громадянин має П. на с. о. для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних, релігійних та інших інтересів. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян. Належність чи неналежність до […]...
9. Податкове право Податкове право – сукупність правових норм, які регулюють податкові відносини між державою і платниками податків; складова частина фінансового права. Встановлення певних видів податків, порядок обчислення, виникнення, зміни та припинення правовідносин при стягуванні їх визначаються законодавством України. Норми П. п. визначають, що суб’єктом податку є фізичні та юридичні особи, які мають самостійне джерело доходів і зобов’язуються […]...
10. Право народу на культурні цінності Право народу на культурні цінності – право, яке посідає чільне місце серед широкого спектра прав народів у міжнародних відносинах. Зважаючи на його важливість і традиційну актуальність, Генеральна конференція ЮНЕСКО (1966) прийняла “Декларацію принципів міжнародного культурного співробітництва”, яка заклала підвалини в галузі регламентації культурних прав народів і звернулася до всіх урядів, властей, організацій і установ, відповідальних […]...
11. Право вільно обирати і бути обраними до відповідних органів державної влади і органів місцевого самоврядування Право вільно обирати і бути обраними до відповідних органів державної влади і органів місцевого самоврядування – конституційне право громадян України. Право обирати мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Будь-які прямі чи непрямі пільги або обмеження щодо виборчих прав залежно від походження, стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до […]...
12. Право власності на інформацію Право власності на інформацію – сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією. Суб’єктами П. в. на і. є громадяни, юридичні особи, держава. Інформація може бути об’єктом права власності як у повному обсязі, так і володіння, користування чи розпорядження нею окремо. Підстави для виникнення П. в. на і.: створення інформації власними […]...
13. Право індивідуальної петиції Право індивідуальної петиції – право особи, що перебуває під юрисдикцією держави – учасниці певного міжнародного договору у галузі захисту прав людини, на звернення до міжнародного контрольно-імплементаційного органу, визначеного в договорі, із скаргою про порушення цією державою – учасницею гарантованих договором прав людини. Є найефективнішим інструментом міжнародного контролю за виконанням державою її зобов’язань у галузі захисту […]...
14. Заповідальне відказування Заповідальне відказування – покладення на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов’язання на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати виконання його. Відказоодержувачами можуть бути особи, що є або не є спадкоємцями за законом (ст. 538 Цив. К. України). Обов’язок виконання 3. в. лягає на спадкоємця лише у разі прийняття ним спадщини. У […]...
15. Міжнародне гуманітарне право Міжнародне гуманітарне право – сукупність конвенції! них і звичаєвих норм міжнародного права, що забезпечують повагу до особи та її недоторканість у період збройних конфліктів, М. г. п. складається з двох галузей міжнародного права: права війни, або права зброй них конфліктів, і прав людини. Право війни поділяється на “право Гааги” (див. Гаазькі конвенції 1899 р. і […]...
16. Суб’єктивне юридичне право особи Суб’єктивне юридичне право особи – закріплена в юридичних нормах можливість певної поведінки її, спрямованої на здійснення природних прав людини. Однією з необхідних передумов здійснення й захисту прав людини є закріплення їх державою у спеціальних загальнообов’язкових правилах поведінки – так званих юридичних нормах. Тому права людини, забезпечені саме такими нормами, відображає поняття суб’єктивне юридичне право. Саму […]...
17. Суб’єктивне право Суб’єктивне право – закріплена законом Г забезпечена державним захистом міра дозволеної поведінки суб’єкта права. С. п. реалізується у правовідносинах. Зміст С. п. полягає в можливості суб’єкта права здійснювати дозволені законом позитивні дії, вимагати певних дій від зобов’язаних осіб – учасників правовідносин, звернутися до компетентних державних органів за захистом порушеного права. С. п. закріплюється в Конституції […]...
18. Право законодавчої ініціативи Право законодавчої ініціативи – право суб’єктів, закріплене конституцією або законом, вносити до парламенту проекти законів. Відповідно до Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України суб’єктами права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України є: народні депутати України, постійні комісії Верховної Ради України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховний Суд України, Вищий арбітражний суд України....
19. Право власності на землю Право власності на землю – сукупність правових норм, які закріплюють належність земель певним фізичним та юридичним особам, державі і визначають обсяг та зміст прав власника землі, а також способи і межі здійснення таких прав. Власність на землю в Україні існує в таких формах: державна, колективна, приватна. Усі ці форми є рівноправними. Поряд з поняттям П. […]...
20. Авторське право Авторське право – сукупність правових норм якими регулюються майнові і немайнові відносини, пов’язані із створенням і використанням творів літератури, науки та мистецтва. Основні положення А. п. урегульовані Законом України “Про авторські та суміжні права”, а також Цивільним Кодексом України. А. п. поширюється як на обнародувані, так і на необнародувані твори в галузі науки, літератури і […]...