Крупне (велике) підприємство – підприємство, яке виробляє значні обсяги продукції галузі, на якому зосереджено значну масу основних фондів і кількості зайнятих, проводять значні обсяги науково – дослідних робіт тощо. Поява К.(в.)п. зумовлена дією законів конкуренції, концентрації виробництва, усуспільнення виробництва й праці, зростання продуктивності праці та ін. Зростання К.(в.)п. визначається насамперед техніко-економічними закономірностями виробництва, оскільки із збільшенням розмірів підприємств знижуються витрати на одиницю
створеної продукції, зростає їх рентабельність. Тому в США в повоєнний період мінімальні розміри оптимальних підприємств в автомобільній промисловості зросли приблизно у 3,5-4 рази, в нафтопереробній – у 2, в чорній металургії – у 1,5-2 рази. Основними критеріями характеристики К.(в.)п. є: 1) розмір основних фондів; 2) обсяг виготовленої продукції; 3) кількість працівників; 4) обсяг комерційного обороту; 5) витрати на НДДКР; 6) розміри привласнюваних прибутків. Додаткові критерії – особливості управління К.(в).п., кількість акціонерів, сфера діяльності. У західній економічній літературі до важливих критеріїв відносять
також репутацію підприємства, тобто його становище в конкретній галузі економіки. Зміст поняття “К.(в.)п.” неоднаковий у різних сферах і галузях економіки в різних країнах. Підприємства з кількістю зайнятих понад 1000 осіб у США та Франції становили в середині 90-х приблизно 0,5% і 0,1% відповідно, але вони виробляли бл. 37 і 42% всієї промислової продукції. Важливий показник В. п. за умов НТР – витрати на НДДКР. Так, у США 100 наймогутніших промислових корпорацій спрямовують на такі цілі бл. 80% загальних витрат. У ФРН частка лише 10 найбільших промислових концернів у витратах на НДДКР становить 45%, а в продукції та зайнятості – 18%. У 1996 100 найбільших корпорацій США витрачали на розвиток науки понад 60 млрд дол., що в розрахунку на одного зайнятого становило понад 11,5 тис. дол. Масштаби К.(в.)п. в еволюції економічної системи змінюються. У США на початку XX ст. до найбільших відносили підприємства з виробництвом в 1 млн дол. і більше, а наприкінці XX ст. вони вже належали до дрібних. Мінімальний розмір обсягу з продажу промислових корпорацій, які 1996 увійшли до переліку 500 наймогутніших, перевищив 1 млрд дол.; у 1990 було 863 К.(в.)п., оборот яких перевищив 1 млрд дол., а у 2000 – 1175. У таких галузях США, як транспортне машинобудування, металургія, електромашинобудування та інших, домінують К.(в.)п. з кількістю зайнятих понад 1000 тис. осіб, у швейній, текстильній, харчовій та інших – середні підприємства, в деревообробній, поліграфічній – дрібні капіталістичні підприємства. Оптимальні розміри підприємств, на яких з їх зростанням знижуються витрати виробництва на одиницю виробленої продукції, залежать від галузевої приналежності. В одних галузях уповільнення процесу економії на масштабах виробництва виявляється на рівні великих, у других – на рівні середніх, у третіх – дрібних. В останньому випадку до таких галузей належить сільське господарство. Водночас з розгортанням НТР розміри оптимально великих підприємств значно зменшились.
Loading...