КУЛІШ Пантелеймон Олександрович
Соціологія короткий енциклопедичний словник
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович (08.08.1819, містечко Вороніж, нині смт. Шосткінського району Сумської обл. – 14.02.1897, хутір Мотронівка, поблизу м. Борзни, нині Чернігівської обл.) – укр. письменник, історик, фольклорист, етнограф, перекладач. У 1837 – 1839 рр. навчався у Київському ун-ті як вільний слухач. З 1840 р. учителював у Луцьку, Києві, Рійному, викладав у Петербурзькому ун-ті. У 1847 р. заарештований за участь у Кирило-Мефодіївському т-ві і засланий до Вологди (замінено службою у Тулі). Покаявшись,
Світогляд, літ. і наук, діяльність К. надзвичайно суперечливі. Соціол. змісту сповнені передусім його роздуми на теми міста і села, Європи й хуторянства. їх основою є принципи подвійності двох природ людини, двоякого єства душі. “Серце” людини і “зовнішнє” у ній – завжди по взувають у конфлікті, в боротьбі між собою. З цих позицій К. проповідував свою соціальну теорію хуторянства. Прагнення до життя на хуторі – це прагнення до життя серця. “Природна простота дає людині чисте серце… Ніяка наука такого правдивого
Отже, антитеза “хутір – місто” випливає з антитези “серце – голова”. Саме село, хутір дає змогу відчути “просте чуття буття, дорогоцінніший подарунок Провиду, джерело усіх радощів, усіх поетичних рухів серця”. “Хуторянське” життя – це життя природне, і лише воно дає змогу відкинути все зайве і непотрібне. Крім того, міське життя не може виконати “великий заповіт святої волі”, не дає можливості пізнати істину, виступає проти народності (“вони якусь неподобну мову в городах повисиджували”). А тому К. закликає втікати від міського життя і хоч іноді повертатися “до первобутної дикості і суворості душі”.
З цих же позицій мислитель вирішує й антитезу “Європа й хуторянство”. В Європі К. вражає міщанство. “В них людина по-перше за усе – міщанин”. “Історія минулого їх життя дуже цікава, сучасність нікчемна до відвороту”, “Шлях по Європі – безмежна вулиця”. “Місто дуже вподобається егоїзмові, це логово, в якім багатий безпечний від братських претензій бідних на його маєток”. “Мало ладу в європейській цивілізації”.
З цього К. робить висновок: “Треба містам розсипатися на села, на хутори і з’їздитися лише до контор на засідання на короткий час, ніяк не засиджуючись у велетенських скоповищах многолюдства, не утворюючи дорожнечі, не наживаючи рівнодушності до незаможніх, не розриваючи сусідських зв’язків із селянами – лише тоді бідність як-небудь урівнялася б з багатством”. К. пропонує “оселянити” великоміську Європу. Європі він проповідує хуторянську Україну. Не урбанізацію повинен мати на оці соціальний реформатор, а дезурбанізацію, “селянизацію” чи фермеризацію. В укр. хуторянстві К. вбачає ключ до розв’язання соціальних проблем.
– Тв.: Листи з хутора //Основа. 1861. № 1 – 4, 11 – 12; Хутірська філософія і віддалена від світу поезія // Хроніка -2000. 1992. №2-6.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...