КУЛЬТУРА СОЦІОЛОГІЧНА
Соціологія короткий енциклопедичний словник
КУЛЬТУРА СОЦІОЛОГІЧНА – рівень професійної майстерності, наук, досягнень соціологів країни чи школи, яким визначається і гарантується стандарт якості соціол, досліджень, надійність їх результатів, авторських висновків і прогнозів, а також авторитет та імідж соціологів і соціології в суспільстві. Поняття “К. с.” – багатозначне і може відображати цей феномен стосовно різних носіїв: окремого індивіда – соціолога, групи соціологів, досліди, соціол. центру, соціологів країни, світу.
Безумовно, серед чинників першої групи вирішальне значення мають ті з них, що безпосередньо визначають рівень професійної підготовки, компетентності і майстерності соціологів: освіта, кваліфікація,
Проте якого б рівня К. с. ми не взяли, все ж вона навряд чи можлива без певних наук, стандартів, яких дотримується або має дотримуватися основна маса соціологів у своїй професійній діяльності. Дотримання стандарту – одна з вирішальних умов К. с і її показник. Стандарт задає нормативні, наук., функціональні та інші критерії досліджень і їх оцінок, встановлює елементарні вимоги до інструментарію, документації, публікацій. Словом, без дотримання стандартів неодмінно знижується рівень професійної культури соціологів, а соціол. наука опиняється перед небезпекою збільшення внутрішнього хаосу, втрати багатьох якісних характеристик. Тому без опори на стандарт, прагнення соціолога не лише дотримуватися, а й удосконалювати його про К. с. не може бути й мови.
Сьогодні в укр. соціології спостерігаються суперечливі процеси, пов’язані з роллю та значенням стандарту в досл. практиці. З появою нових соціол. центрів, різних досл. фондів, фірм, інших структур остання значно урізноманітнилась, ставши оперативнішою. Водночас ця ж практика демонструє зниження ролі наук, стандарту хоча б з тих причин, що в неї втручаються непрофесійні дослідники, а зазначені досл. структури нерідко проводять не соціол. наук, дослідження, а демоскопічні обстеження громадської думки, видаючи їх за подібні дослідження. Справа зайшла так далеко, що практикуються дослідження без програм (тільки за робочим планом або за спрощеною програмою), коли навіть проблема, що обстежується, не фіксується на наук, рівні, а береться “безпосередньо” – як її сприймає замовник чи сам дослідник.
Про не досить надійний стандарт соціол. праці свідчать прогнозні помилки, що їх припускаються досліди, центри, особливо під час виборчих кампаній, коли значно зростають динаміка громадської думки, зміни масових настроїв та орієнтацій. І вже на відсутність будь-якого стандарту вказують численні соціол. публікації у пресі, в яких часто-густо немає й натяку на все те, чим визначається ступінь довіри до дослідження і дослідників (обсяг вибірки, спосіб відбору респондентів, методи проведення опитування, розміри похибки тощо).
З огляду на це соціол. установам, центрам, навч. закладам, професійним організаціям соціологів потрібно вести послідовну активну боротьбу за жорстку стандартизацію в соціології, налагодження такої системи оцінок, кваліфікації досліджень, яка б виключала можливість дилетантизму та спроб видавати результати випадкових опитувань за професійні, наук, дослідження.
Отже, про свою К. с. мають дбати насамперед самі соціологи, що є, до речі, однією з вимог до їх професійного обов’язку та його складових. Мабуть, прислужився б їм у цьому і “цеховий” кодекс, який потрібно створити. Свого часу, за рад. доби, ця робота проводилась (див.:”Профессиональный кодекс социолога. Постановлениє Правления CCA об утверждении Профессионального кодекса социолога и учреждения Совета по профессиональной этике при Правлении ССА. // Социол. исследования. 1988. № 5. С. 95 – 98). Припинення цієї роботи розпочалося прийняттям професійного кодексу САУ.
Проте К. с. містить у собі ще й такі складники, що залежать безпосередньо не від соціологів, а від суспільства, у якому живуть і діють ці спеціалісти – дослідники, а також функціонує наука соціологія. Тому, як уже говорилося, явище К. с. поширюється і на суспільство, що фіксується терміном “К. с. суспільства”.
Загалом К. с. суспільства відбиває характер його реакцій на потреби в особливій соціальній науці, спроможній постачати йому конкретну інформацію про соціальні процеси і явища, будити й збагачувати його інтелект, раціонально обгрунтовувати соціальну творчість, забезпечувати прийняття необхідних рішень суб’єктом управління тощо. К. с. суспільства – це відображення міри поширення у ньому соціол. мислення й соціол. інформації, його поваги до соціол. знання та діяльності соціолога, готовності скористатися з його рекомендацій у практиці вирішення тих чи інших проблем. К. с. суспільства – це відображення також стану інституціалізації в ньому соціол. науки, освіти та забезпечення життя і професійної діяльності соціологів за заг. визнаними стандартами.
Нарешті, К. с. характеризується також і моральними чинниками, що узагальнюються термінами “професійна мораль”, “професійна честь” соціологів. Безумовно, цей аспект К. с. своєрідний, бо він пов’язаний із суто людськими та громадянськими рисами соціологів як членів того чи іншого суспільства і носіїв соціального престижу ученого та науки в цілому. Не може досягти високої К. с. соціолог з низьким рівнем професійної честі, людяності, моральності.
Отже, К. с. є, з одного боку, результатом професійної діяльності соціологів, а з другого – чинником, що забезпечує певний рівень престижу соціол. науки і праці соціолога в суспільстві.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...