Культурологічний словник | Шкільний довідник

КУЛЬТУРА НАЦІОНАЛЬНА

Культурологічний словник КУЛЬТУРА НАЦІОНАЛЬНА тісно пов’язана з поняттями “нація”, “етнос” і становить сукупність економічних, політичних, побутових, мовних, обрядових, моральних та інших чинників. Українська культура бере свій початок з часів легендарного суспільного Трипілля, охоплює всю

ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ

Культурологічний словник ЛЕОНАРДО (Leonardo) ДА ВІНЧІ 1452-1519, італійський маляр, архітектор, скульптор і теоретик мистецтва, винахідник, дослідник природи та філософ; релігійні картини та фрески, портрети з гармонійними композицією і пропорціями, лагідною світлотінню (сфумато). Широко відомі

ІМІТАЦІЯ

Культурологічний словник ІМІТАЦІЯ (від лат. mitor – наслідую) – у психології – здатність однієї людини наслідувати рухи, жести, міміку, голос іншої людини. Окремим людям властиво копіювати звуки (тварин, птахів), точно відтворювати голос відомого актора

КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА

Культурологічний словник КИЇВСЬКА РИСУВАЛЬНА ШКОЛА – художній навчальний заклад останньої чверті ХІХ ст. (1875-1901 рр.), що відіграв велику роль у підготовці українських національних художніх кадрів. Заснована художником-педагогом М. Мурашком за допомогою передових діячів української

ОБ’ЄКТ ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Культурологічний словник ОБ’ЄКТ ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН – це фонди коштів, які формуються, розподіляються і використовуються внаслідок реалізації суб’єктивних прав фінансово-кредитних органів і юридичних обов’язків другої сторони правовідносин. О. ф. п. пов’язаний з інтересом держави, яку

УПРАВЛІННЯ

Культурологічний словник УПРАВЛІННЯ – у психології – свідомий і цілеспрямований процес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів групи, колективу, організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності. Соціально-психологічне У.

КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ

Культурологічний словник КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ – вищий духовний навчальний заклад в Україні для підготовки вищої православної ієрархії і викладачів духовних семінарій. Заснована 1819 р. До К. д. а. приймали осіб, які закінчили духовну семінарію.

ПРИНЦИП ГАРМОНІЗМУ В ЕКОНОМІЦІ

Культурологічний словник ПРИНЦИП ГАРМОНІЗМУ В ЕКОНОМІЦІ – розуміння людської особистості як абсолютної цілісності економічного розвитку.

ПЕАН

Культурологічний словник ПЕАН (грец. Paian) – 1) Стародавнє грецьке божество, захисник від лиха. В епосі – лікар олімпійських богів. 2) Пісня-молитва або пісня-подяка на честь богів чи героїв. 3) Переносно – хвалебна пісня, гімн.

КОРОВАЙ (каравай)

Культурологічний словник КОРОВАЙ (каравай) – символ плодючості; продовження роду; єднання; Сонця; Бога; з’єднання молодих у сім’ю; щастя; спільної долі. Коровай у східних слов’ян – символ родючості, обрядовий круглий хліб. Для його приготування існував цілий

СУВЕРЕНІТЕТ

Культурологічний словник СУВЕРЕНІТЕТ (нім. Souveranitat, франц. souverainete) – незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. С. є необхідною

ГІМНАСІЙ

Культурологічний словник ГІМНАСІЙ (грец. gimnasion) – державний навчально-виховний заклад у Стародавній Греції, а також на елліністичному Сході. В Афінах найбільшого розвитку вони досягли в V-tV^. до н. е. До Г. вступали після палестри (гімнастична

БАЛАДА

Культурологічний словник БАЛАДА (франц. ballade, з прованс. balada, від balar – танцювати) – 1) Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 2) Музикально-інструментальний або вокальний твір.

РОЛЬ СОЦІАЛЬНА

Культурологічний словник РОЛЬ СОЦІАЛЬНА – одна з категорій соціальної психології і соціології. В широкому розумінні слова Р. с. – це суб’єктивне буття соціальної діяльності чи персоніфікована соціальна функція; роль як наказ, безособистісна соціальна норма

ГРІШ

Культурологічний словник ГРІШ (від лат. grossus denarius) – назва срібної монети, що прийшла у Західну Європу в ХІІІ-XIV ст. на зміну середньовічному денарові. Своїм більшим розміром і якістю Г. відповідав економіці того часу. У

АСКЕТИЗМ

Культурологічний словник АСКЕТИЗМ (від грец. aскет – asket – добре навчений) – 1) моральний принцип, що полягає в крайньому обмеженні потреб людини, самозреченні, у відмові її від життєвих благ і насолод з метою самовдосконалення

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ

Культурологічний словник ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ – тип цивілізації, світосприймання якого характеризується синкретичністю відповідно до формули “все в одному” і “одне в усьому”, у духовному житті якого домінують канонізовані стилі мислення, а також орієнтація на

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ

Культурологічний словник НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ. Народний звичай – традиційний порядок визначення подій, свят, який пов’язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутів та предметів. Народний обряд – це сукупність установлених звичаєм дій,

ЕМПІРИЧНА ПЕДАГОГІКА

Культурологічний словник ЕМПІРИЧНА ПЕДАГОГІКА – практика навчально-виховної роботи, що склалася стихійно й не дістала теоретичного обгрунтування та узагальнення. Філософія емпіризму, визнаючи чуттєвий досвід єдиним джерелом і критерієм пізнання, виправдовує таке становище.

ІНТИМНИЙ

Культурологічний словник ІНТИМНИЙ (від франц. intime, лат. intimus – найглибший, таємний) – глибоко особистий, приязний, сердечно щирий, дружній, задушевний; сердечний, любовний.

ПОКЛИКАННЯ

Культурологічний словник ПОКЛИКАННЯ – життєве призначення і спрямування людини, що надає доцільності, осмисленості і перспективності її діяльності. Усвідомлення П. передбачає розвинену самосвідомість і культуру самоаналізу: осмислення своїх потреб, формування соціально значущих цілей, визначення конкретних

ЦІННОСТІ МОРАЛЬНІ

Культурологічний словник ЦІННОСТІ МОРАЛЬНІ – добро, обов’язок, відповідальність, справедливість, честь і гідність людини, совість. Вони помітно впливають на спільну діяльність людей, на характер і ефективність спілкування. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, коли рівень

ЕКОНОМІЧНА СВІДОМІСТЬ ЛЮДИНИ

Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНА СВІДОМІСТЬ ЛЮДИНИ – здатність людини пізнавати, відображати і узагальнювати економічну дійсність, передбачати і прогнозувати розвиток економічних процесів.

ПЕРСОНІФІКАЦІЯ

Культурологічний словник ПЕРСОНІФІКАЦІЯ (від лат. persona – особа і facere – робити) – часткова ідентифікація себе з іншими, усвідомлення і відчуття власної індивідуальності та унікальності, відкриття особистістю самої себе.

КОЗАЦЬКЕ БАРОКО

Культурологічний словник КОЗАЦЬКЕ БАРОКО – національний варіант українського бароко, що виник у період Козацько-Гетьманської держави. Являє собою синтез класичних європейських форм та місцевих традиційних елементів.

ДІАЛОГ

Культурологічний словник ДІАЛОГ (від грец. dialogos – поперемінний обмін репліками) – 1) Розмова між двома або кількома особами. 2) Літературно-художній жанр, твір у формі розмови.

РАПСОД

Культурологічний словник РАПСОД (від грец. складаю і пісня) – у Стародавній Греції мандрівний співець, виконавець епічних пісень.

ТАБУ

Культурологічний словник ТАБУ (полінез.) – релігійна заборона у первісних народів на речі або дії, на їжу, вимовлення певних слів, відвідування певних місць у храмі, святилищі і т. п., за порушення якої загрожує “надприродна” кара,

КРУШЕЛЬНИЦЬКА Соломія

Культурологічний словник КРУШЕЛЬНИЦЬКА Соломія (1872 -1952), співачка (сопрано); виступала на оперних сценах Львова, Варшави, Відня, Мілана, Петербурга, Парижа, Неаполя, Каїра; концертувала в США та Південній Америці; репертуар: понад 60 оперних ролей: Чіо-чіо-сан, Тоска (однойменні

ГЛАГОЛИЦЯ

Культурологічний словник ГЛАГОЛИЦЯ – одна з двох найдавніших слов’янських а з б у к. Подібна до к и р и л и ц і за буквеним складом, алфавітним порядком, звуковим значенням і назвами букв.

МОВА

Культурологічний словник МОВА – основний засіб спілкування і взаємного розуміння в людському суспільстві, сукупність відтворюваних мовними органами загальноприйнятих у межах певного суспільства звукових знаків для предметів, явищ дійсності й відображень їх у процесі вираження

ЕПІТАФІЯ

Культурологічний словник ЕПІТАФІЯ (від грец. еpі – над і taphos – могила) – 1) Намогильний напис. 2) Скульптурний чи живописний твір меморіального призначення, що містить портретне зображення померлого.

ЄВА

Культурологічний словник ЄВА (староєвр. Хава – та, що дає життя) – згідно з Біблією перша жінка на Землі, праматір людства, створена Богом на шостий день його творіння з ребра Адама і приведена йому як

БАПТИСТЕРІЙ

Культурологічний словник БАПТИСТЕРІЙ (від грец. baptisterion – купіль) – хрещальня, приміщення для здійснення обряду хрещення. У західноєвропейських країнах Б. – часто окрема споруда, кругла або багатогранна в плані, перекрита куполом.

СВЯТКИ

Культурологічний словник СВЯТКИ – у православ’ї період між святами Різдва і Хрещення (від 25 грудня до 6 січня за старим стилем). Святкування С. супроводжується співом колядок, ворожінням, перевдяганням і різноманітними обрядами, що являють собою

ІКОНОГРАФІЯ

Культурологічний словник ІКОНОГРАФІЯ (від грец. зображення, образ і пишу, креслю, малюю) – 1) Сукупність зображень будь-якого обличчя (напр., видатної людини) або тих сюжетів, котрі були характерними для певної епохи, напряму в мистецтві та ін.

ЮВІЛЕЙ

Культурологічний словник ЮВІЛЕЙ – урочисте відзначення річниці якоїсь знаменної події, життя або діяльності кого-небудь, існування якоїсь установи, міста, держави тощо.

МОЗАЇКА

Культурологічний словник МОЗАЇКА – зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і т. д.

АВТОХТОНИ

Культурологічний словник АВТОХТОНИ – перші мешканці країни чи їх нащадки (у протилежність народам, що прибули на дану територію). Грецька назва “автохтони” відповідає римській “аборигени”.

ТЕКСТ

Культурологічний словник ТЕКСТ (від лат. textum – тканина, зв’язок, побудова) – 1) Відтворені на письмі або друком авторська праця, висловлювання, документи, пам’ятки тощо. 2) Слова до музичного твору. 3) Основна частина друкарського набору –

ПОШУК

Культурологічний словник ПОШУК (науковий) – система гносеологічних прийомів і соціальних заходів, спрямованих людством на здобуття нових знань, відкриття об’єктивної істини. Гносеологічний аспект наукового П. зумовлений специфікою евристичної функції науки; він полягає у глибокому знанні

ЕКСТРАВЕРТ

Культурологічний словник ЕКСТРАВЕРТ – тип особистості, протилежний інтроверту, на відміну від якого йому більш властива спрямованість, що безпосередньо відгукується на зовнішні впливи. Е. зовнішньо спрямований, він комунікабельний і легко вступає в контакти; живе лише

МІНЕЇ ЧЕТЬЇ, АБО ЖИТІЯ СВЯТИХ

Культурологічний словник МІНЕЇ ЧЕТЬЇ, АБО ЖИТІЯ СВЯТИХ – збірники життєписів святих, інших агіографічних та релігійно-повчальних текстів, сформованих по місяцях (тому – мінеї) на весь церковний рік і призначені переважно для позабогослужбового читання (звідси –

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ

Культурологічний словник АМБІВАЛЕНТНІСТЬ (від лат. ambo – обидва і valentia – сила) – двоїстість чуттєвого переживання, яка виявляється в тому, що один і той же об’єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття (наприклад,

АМІНЬ

Культурологічний словник АМІНЬ (від грец. і лат. amen – і давньоєвр. “Хай буде істинна”) – слово, що вживається наприкінці християнських молитов, релігійних текстів, наприклад, євангелій, апостольських послань, як вияв повної згоди з істинністю їх

АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ

Культурологічний словник АКОМОДАЦІЯ, АСИМІЛЯЦІЯ (лат. відповідно, пристосування та уподібнення, схожість) – вихідні категорії у теорії швейцарського психолога Ж. Піаже. В них відображено здатність організму, завдяки якій він опановує середовище і водночас пристосовується до нього.

ТОТАЛІТАРИЗМ

Культурологічний словник ТОТАЛІТАРИЗМ (від франц. total – повний, цілковитий) – поняття, що означає політичну (державну) систему, яка здійснює або прагне здійснювати під тим чи тим гаслом абсолютний контроль над усіма сферами суспільного життя і

ВИШИВКА

Культурологічний словник ВИШИВКА – вид декоративно-ужиткового мистецтва, в якому орнаментальні або сюжетні зображення виконують вручну (голкою, іноді гачком) або за допомогою вишивальної машини на різноманітних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими, металевими

ІЄРОГЛІФ

Культурологічний словник ІЄРОГЛІФ – знак деяких видів ідеографічного письма (єгипетська ієрогліфіка, давньошумерський клинопис, сучасна китайська ієрогліфіка).

ВОЛЯ

Культурологічний словник ВОЛЯ – здатність людини мобілізовувати і цілеспрямовувати свої психічні та фізичні сили на розв’язання завдань, що постають перед її діяльністю і вимагають свідомого подолання суб’єктивних і об’єктивних труднощів та перешкод; одна із

ЕКСПРЕСІОНІЗМ

Культурологічний словник ЕКСПРЕСІОНІЗМ (від франц. expression – вираження) – напрям у європейській літературі і мистецтві в перші десятиліття ХХ ст., який проголосив єдиною реальністю суб’єктивний духовний світ людини. Суб’єктивно-ідеалістичні концепції вели до хворобливої напруженості

ФРОНТОН

Культурологічний словник ФРОНТОН (франц. передня частина) – передня верхня частина фасаду споруди, портика, колонади.

СУБ’ЄКТИВНІСТЬ

Культурологічний словник СУБ’ЄКТИВНІСТЬ (від лат. subjectivus – підметовий) – ставлення до когось або чогось, яке зумовлюється, визначається особистими поглядами, інтересами, смаками, уподобаннями суб’єкта. Розрізняють С. як думку і як дію. Розумна міра С. в

СОЦІАЛЬНИЙ ДОСВІД

Культурологічний словник СОЦІАЛЬНИЙ ДОСВІД – побудоване на практиці чуттєво-емпіричне пізнання соціальної дійсності. С. д. має подвійний смисл: 1) як процес практичного впливу людини на соціальне середовище і 2) як результат цього впливу у вигляді

ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ Петро Петрович

Культурологічний словник ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ Петро Петрович (12.І.1790, Городище Черкаської області – 13.Х.1865, Харків) – український поет, педагог. З 1825 р. професор, а в 1841-1849 рр. ректор Харківського університету.

НІМБ

Культурологічний словник НІМБ (лат. nimbus – хмарина) – умовне позначення сяяння навколо голови при зображення богів, святих, ангелів, пророків. Походження Н. пов’язане з солярним та астральним культами у землеробських народів, від яких християнство запозичило

“ВАРФОЛОМІЇВСЬКА НІЧ”

Культурологічний словник “ВАРФОЛОМІЇВСЬКА НІЧ” (“криваве весілля”) – таку назву дістала кривава розправа, яку провели в Парижі вночі 24 серпня 1572 р. під час святкування св. Варфоломія католики над гугенотами. Було знищено близько 30 тис.

СОЦІАЛЬНА ФАСИЛІТАЦІЯ

Культурологічний словник СОЦІАЛЬНА ФАСИЛІТАЦІЯ – тенденція, яка зумовлює людей краще виконувати знайомі та нескладні завдання в присутності інших.

ВІДБИТОК

Культурологічний словник ВІДБИТОК – у графіці зображення на папері або іншій основі, одержане внаслідок контакту з друкарською формою, що вкрита фарбою.

МОРФЕЙ

Культурологічний словник МОРФЕЙ (грец. Morpheus) – бог сновидінь. За міфами, М. з’являвся людям уві сні в людських образах. В античному мистецтві М. зображували у вигляді чоловіка з крилами; образ бога сновидінь надихав художників пізнішого

ОБ’ЄКТИВНІСТЬ

Культурологічний словник ОБ’ЄКТИВНІСТЬ – незалежність від суб’єкта; характеристика людської діяльності та пов’язаних з нею явищ, яка наголошує на їх зумовленості зовнішньою, незалежною від волі та почуттів людини реальністю.

ГРОМАДСЬКИЙ ПОБУТ

Культурологічний словник ГРОМАДСЬКИЙ ПОБУТ – одна з найважливіших галузей народної культури. Охоплює традиційні громадські структури (селянська община, братства, молодіжні громади тощо), норми соціальної регуляції (звичаєве право, взаємодопомога), норми публічного життя, ін. У повсякденному житті

ПАТРИСТИКА

Культурологічний словник ПАТРИСТИКА (від лат. – батько) – вчення перших християнських теологів, т. зв. “Отців церкви” (Тертуліана, Августина Блаженного), які в ІІ-ІІІ ст. заклали основи догматики (див. догмат), теології і філософії християнства.

ДЕПРЕСІЯ

Культурологічний словник ДЕПРЕСІЯ (лат. depressio – пригнічення, придушення) – відчуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил. Виникає внаслідок деяких психічних і загальних захворювань або як реакція на важкі життєві ситуації (смерть рідних, втрата життєвої перспективи,

ДУАЛІЗМ

Культурологічний словник ДУАЛІЗМ (від лат. dualis – подвійний) – вчення, яке визнає два рівноправних першопочатку світу – духа і матерії.

КУЛЬТУРА ДУХОВНА

Культурологічний словник КУЛЬТУРА ДУХОВНА – сфера людської діяльності, що охоплює різні сторони духовного життя людини і суспільства. К. д. включає форми суспільної свідомості (політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, науку й філософію) та втілення їх

РЕТРОСПЕКЦІЯ

Культурологічний словник РЕТРОСПЕКЦІЯ (від лат. retro – назад і spekto – дивлюсь) – погляд у минуле, спосіб аналізу сучасного під кутом зору минулого, звернення до минулого у пошуках витоків сучасних явищ, тенденцій.

ПАМ’ЯТЬ

Культурологічний словник ПАМ’ЯТЬ – один з основних пізнавальних процесів, що включає закріплення, збереження і відтворення людиною її попереднього досвіду. П. є одним із феноменів розумової діяльності людини. Фізіологічною основою П. є утворення, збереження й

НАТЮРМОРТ

Культурологічний словник НАТЮРМОРТ (франц. nature morte, букв. – мертва природа) – жанр образотворчого мистецтва (переважно живопису). Твори із зображенням предметів побуту, квітів, фруктів тощо.

ВІДРОДЖЕННЯ, РЕНЕСАНС

Культурологічний словник ВІДРОДЖЕННЯ, РЕНЕСАНС (франц. Renaissance, італ. RenascimeNto) – епоха в історії культури країн Західної і Центральної Європи, а також деяких країн Східної Європи (в Італії – XIV-XVI ст., в ін. країнах – кін.

ОПЕРАЦІЯ

Культурологічний словник ОПЕРАЦІЯ (від лат. оретhо – дія) – елемент функціонування активної системи, зокрема елемент діяльності суб’єкта. Іноді під О. розуміють сукупність дій, спрямованих на розв’язання певного завдання (наприклад, О. військова, О. хірургічна). У

НАРОД

Культурологічний словник НАРОД – історично сформована спільність людей, яка характеризується спільними ознаками мови, культури, ментальності, стійкими міжпоколінними зв’язками, усвідомленням свого спільного походження.

ФІКЦІЯ

Культурологічний словник ФІКЦІЯ (від лат. fictio – вигадка) – щось неіснуюче, невірне, хибне, вигадане, видаване з певною метою за дійсне.

ОФОРТ

Культурологічний словник ОФОРТ (від франц. азотна кислота) – різновид гравюри, коли заглиблені елементи зображення отримують шляхом травлення металу кислотами. Досягається досконалий світлотіньовий ефект.

ДІАХРОНІЧНИЙ ПІДХІД

Культурологічний словник ДІАХРОНІЧНИЙ ПІДХІД (від грец. dia – наскрізь і chronos – час) – порівняння матеріалів культур, народів, націй, які існували на одній і тій самій території у різні історичні періоди; як правило, проводиться

ОРДЕР АРХІТЕКТУРНИЙ

Культурологічний словник ОРДЕР АРХІТЕКТУРНИЙ (від лат. ordo – ряд, порядок) – порядок співвідношення несучих та несених частин будівлі. В архітектурі Стародавньої Греції склалися ордери: дорійський, іонійський, коринфський.

МАЙОЛІКА

Культурологічний словник МАЙОЛІКА (італ.) – вид кераміки, покритої поливою (глазурованою, керамічними емалями) і розмальованої.

ПАФОС

Культурологічний словник ПАФОС – 1) Натхнення, ентузіазм, зумовлені боротьбою за високу мету. 2) Пристрасний, піднесений тон промови.

КАТАРСИС

Культурологічний словник КАТАРСИС (від грец. katharsis – очищення) – термін античної естетики, означає душевну розрядку, естетичну реакцію, що відчуває особистість на завершальній стадії процесу художнього сприйняття.

КІКЛІЧНИЙ ЕПОС

Культурологічний словник КІКЛІЧНИЙ ЕПОС (циклічний епос) – група епічних творів, починаючи з найдавніших часів, об’єднаних авторським задумом, історичною епохою, головними героями, місцем дії. Кіклічними називалися поети – наступники Гомера, які мали намір охопити якнайбільше

КОНФЛІКТ

Культурологічний словник КОНФЛІКТ (лат. зіткнення) – несумісність дій та цілей агентів взаємодії.

ГРИВНЯ

Культурологічний словник ГРИВНЯ – 1) Г. лічильна – основна одиниця т. зв. “кунної” системи грошей у Київський Русі. Поділялася на менші номінали: ногату – 1/ 20 Г., куну – 1/25 Г., пізніше – 1/50

ВИДИ МИСТЕЦТВА

Культурологічний словник ВИДИ МИСТЕЦТВА – конкретні форми існування та історії розвитку мистецтва: архітектура, декоративно-прикладне мистецтво, живопис, скульптура, графіка, музика, хореографія, література, театр, цирк, кіно та ін. Види мистецтва складалися історично як відображення багатогранності реального

АНТРОПОЛОГІЗМ

Культурологічний словник АНТРОПОЛОГІЗМ – зведення всіх явищ суспільного життя до властивостей людської природи. Термін запровадив Л. Фейєрбах, проте антропологічна тенденція притаманна була ще Сократові, який, на противагу попередній натурфілософії, поставив людину в центр пізнання.

ПСИХІКА

Культурологічний словник ПСИХІКА (від грец. psyche – душа) – суб’єктивний образ (“картина”) зовнішнього і внутрішнього середовища, орієнтація в цьому середовищі, сукупність усіх психічних станів і процесів, свідомих і несвідомих.

КОРИГУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНЕ

Культурологічний словник КОРИГУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНЕ (від лат. corrigo – виправляю, поліпшую) – подолання чи послаблення порушень, вад психічного, фізичного або соціального розвитку дітей.

ДІЯЛЬНІСТЬ ЕСТЕТИЧНА

Культурологічний словник ДІЯЛЬНІСТЬ ЕСТЕТИЧНА – специфічний вид практично-духовної (створення творів мистецтва, фольклор, дизайн і т. ін.) і духовної (естетичне споглядання, сприйняття, судження і т. ін.) діяльності. Спільним започаткуванням усіх різновидів Д. е. є “творчість

ЕРГОНОМІКА

Культурологічний словник ЕРГОНОМІКА (грец. ergon – робота і nomos – закон) – інтегративна наука, яка вивчає закономірності особливостей людини та засобів виробництва. Виникла на стику технічних наук і психології, фізіології та гігієни праці. Досліджує

УСПК

Культурологічний словник УСПК – позитивний результат праці, діяльності; здобуток, доробок. Категорія У. відбиває факт найвищого досягнення поставленої мети. У. не приходить сам, за нього слід боротися, його слід домагатися, затрачувати для цього певні зусилля

ПОБУТ

Культурологічний словник ПОБУТ – позавиробнича сфера суспільного життя людей; сукупність способів і форм задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб.

ЕКСПЕРТИЗА

Культурологічний словник ЕКСПЕРТИЗА (від лат. expertus – досвідчений) – метод дослідження експертом якихось справ, питань у тій чи іншій галузі знань, у т. ч. педагогіці й психології.

ФОРУМ

Культурологічний словник ФОРУМ (лат. forum – площа, двір) – 1) У містах Стародавнього Риму площа, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався народний суд. 2) Місце виступів, висловлювань. 3) Широкі представницькі збори

ЕКСТРАВЕРСІЯ

Культурологічний словник ЕКСТРАВЕРСІЯ (від лат. extra – поза, зовні і verso – спрямовую) – характерна властивість особистості, що проявляється в спрямуванні її сприймання, переживань, інтересів на навколишню дійсність (на людей, речі, події тощо). Екстраверт

ПРОФЕСІОНАЛ

Культурологічний словник ПРОФЕСІОНАЛ (від лат. рrofessio – спеціальність) – особа, що зробила якесь заняття предметом своєї постійної діяльності або одержує оплату за виконання певної функції.

АНАЛОГІЯ

Культурологічний словник АНАЛОГІЯ (від грец. – відповідність) – подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями. А. в навчанні – педагогічний прийом, який полягає в установленні схожості в якомусь

НЕМЕСІДА

Культурологічний словник НЕМЕСІДА Немезіда (грец. Nemesis) – богиня людської долі, покровителька суспільного порядку, уособлення кари богів. Грецька мудрість зобов’язувала бути поміркованим у словах, учинках і прагненнях. Хто хизується своєю силою й успіхом, підноситься над