Квітка

Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА

СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

Квітка

Квітка – вкорочений та обмежений у рості видозмінений пагін, листки якого метаморфізовані у зв’язку із статевим розмноженням. Квітки розвиваються як на верхівці стебла, так і в пазухах листків із генеративних бруньок.

Будова квітки

Ділянку стебла, що підтримує квітку, називають квітконіжкою. Якщо вона нерозвинена, квітка називається сидячою (соняшник, ромашка, конюшина). Вкорочена та розросла частина

стебла під квіткою називається квітколожем. До нього прикріплені всі інші компоненти квітки: оцвітина, тичинки, маточка.

Оцвітина складається, як правило, з чашечки й вінчика. Чашечка складається з зелених чашолистків. Вони можуть бути вільними або певного мірою зростаються краями. Віночок складають яскраво забарвлені в різні кольори пелюстки, що теж бувають вільними (кожен відділяється окремо) і зрослими. За наявності чашечки й віночка оцвітина називається подвійною. Але досить часто і в багатьох рослин оцвітина не розділена на чашечку і віночок, а всі листочки оцвітини однаково забарвлені. Таку оцвітину

називають простою. У деяких рослин листочки простої оцвітини забарвлені у зелений колір. Це – чашечкоподібна оцвітина (кропива, буряк). Яскраво забарвлену просту оцвітину називають віночкоподібною (тюльпан, лілія, пролісок).

Тичинка складається з тонкої тичинкової нитки та прикріпленого в’язальцем до її вершини товстого пиляка, у якому розвивається і згодом висипається пилок (мікроспори) різної форми, величини і забарвлення. Кількість тичинок у квіток різних рослин різна: від однієї до кількох десятків. Сукупність тичинок квітки називають андроцеєм (від грец. аnеr (аndros) – чоловік і оіkos – дім). Маточка утворилась із плодолистків. Квітка може містити одну або кілька маточок, їх сукупність називають гінецеєм (від грец. gyne (gуnаikos) – жінка і оіkos – дім). Складається маточка з трьох частин. Нижня, дещо розширена, порожниста частина – зав’язь; у ній міститься один або декілька насінних зачатків. Над зав’яззю є тонкий, іноді дуже видовжений (у кукурудзи) стовпчик, що закінчується приймочкою різної форми.

У більшості квіткових рослин у квітці є тичинки й маточка (або багато маточок). Це – двостатева квітка. Нерідко у квітці можуть бути тільки тичинки або тільки маточки. Така квітка називається одностатевою. Коли в такій квітці є тільки тичинки, то це тичинкова, або чоловіча, квітка. Якщо ж одностатева квітка має тільки маточку, то називають її маточковою, або жіночою. Рослини, у яких чоловічі та жіночі квітки розміщені на одній особині, називають однодомними (огірок, гарбуз, кукурудза). Якщо тичинкові та маточкові квітки розміщені на різних особинах (чоловічих та жіночих), то рослини називають дводомними (обліпиха, верба, тополя).

Сукупність квіток, розташованих на спільній осі, називають суцвіттям. Суцвіття поділяють на прості та складні. Прості суцвіття мають одну вісь, на якій у пазухах приквіток розміщені поодинокі квітки:

– китиця – квітки прикріплені до видовженої осі на певній відстані одна від одної за допомогою квітконіжок однакової довжини (біла акація, конвалія, гіацинт, черемха);

– щиток подібний до китиці, але нижні квітконіжки довші від верхніх, всі квітки розміщені в одній площині (груша, яблуня, японська таволга);

– колос – сидячі квітки зібрані на довгій осі (подорожник, вербена);

– сережка відрізняється від колоса звислою донизу віссю (верба);

– початок – колос із потовщеною віссю, густо вкритою квітками (кукурудза, рогіз, кліщинець);

– зонтик – вісь укорочена, квітконіжки майже однакової довжини відходять від однієї точки променями (цибуля, вишня, первоцвіт);

– голівка – вісь укорочена та потовщена, квітки сидячі або на коротких квітконіжках (конюшина);

– кошик – вісь розширена та сплощена, на так званому спільному квітколожі розміщено багато (іноді кілька сотень) сидячих квіток (кульбаба, соняшник, волошка, осот, айстра).

Складні суцвіття утворені з простих, зібраних на головній осі:

– складний колос – на розгалуженнях видовженої головної осі розміщені не окремі квітки, а сидячі суцвіття-колоски (пшениця, жито, ячмінь);

– волоть – складне суцвіття, бокові гілки якого замість окремих квіток несуть прості чи розгалужені китиці або прості колоски (просо, мітлиця);

– складний зонтик відрізняється від простого тим, що кожна бічна гілочка його закінчується не окремою квіткою, а в свою чергу утворює зонтик (морква, петрушка, цикута, аніс);

– завиток – від головної осі з однією верхівковою квіткою відходить бічна вісь також із однією верхівковою квіткою, від неї – вісь третього порядку і т. д., при цьому всі квітки направлені в один бік;

– звивина – бокові одноквіткові осі відходять послідовно в два протилежні боки (косарики, гравілат);

– розвилка – таке суцвіття, у якому вісь кожного порядку дає дві супротивні гілки; головна вісь закінчується квіткою (гвоздика).

Суцвіття – це пристосування рослин для забезпечення кращого запилення. Зібрані разом дрібні квітки добре помітні для комах-запилювачів. Із суцвіття утворюється більша кількість плодів, ніж із окремих квіток, що сприяє зростанню чисельності виду та його поширенню.

Цикл розвитку квіткових рослин

ЦЕ ЦІКАВО

Більшість багаторічних трав’янистих рослин уперше зацвітає на другому-третьому році життя. Значно триваліший період до цвітіння у деревних рослин. Персик, наприклад, зацвітає на 3-5-му році життя, береза – на 10-12-му, бук – 60-70-му, дуб у лісі – на 80- 100-му році життя.

Неоднаково поводяться квітки різних рослин і протягом доби. В одних рослин вони як розпустилися, то вже не згортаються до зів’янення, в інших розгортаються досвітньої пори – о 4-5-й годині ранку – й після полудня вже згортаються (за поганої погоди й зовсім не розгортаються). Такий ритм мають льон, шафран, кульбаба. Інші розгортаються із сходом сонця, деякі о 10-12-й годині. Вдень розгорнуті переважно квітки жовтого, синього і червоного кольору.

Чимало рослин з білими квітками (тютюн пахучий, дурман) розгортаються тільки в надвечір’я. І запилюють їх нічні комахи, які знаходять рослини, орієнтуючись на пахощі квітки та добре помітний у темряві білий віночок.

Середньоазіатська ферула протягом кількох років, іноді навіть десяти років, набирає сили, щоб один-єдиний раз викинути квітконосне стебло й загинути.

Американська сукулентна рослина агава протягом 20-30 років розвивається у вигляді цупких соковитих листків, прилеглих до землі. Коли настає час, з розетки раптово викидається шестиметрова квіткова стрілка і настає буйне цвітіння. А мине місяць – і рослина зів’яне, поникне й загине. Її життєвий цикл завершено.