ЛАМАЇЗМ

Related posts:

1. ЛАМА Культурологічний словник ЛАМА (тибетське блама, букв. – найвищий) – буддійський чернець у Тибеті, Монголії, Бурятії....
2. ПРАВЕДНИК Культурологічний словник ПРАВЕДНИК – згідно з церковним уявленням, людина, яка виконує всі вимоги релігії, не грішить. Така людина, як учить релігія, після смерті одержує особливу небесну нагороду, а за життя є обранцем небесної благодаті і завдяки їй нерідко має силу “виганяти бісів”, лікувати хвороби тощо....
3. СЕКТА Культурологічний словник СЕКТА (від лат. secta – вчення, напрям, від sequor – наслідую) – Релігійна група (громада), що відокремилася від пануючої церкви. Група осіб, що замкнулися в своїх вузьких інтересах....
4. ТРИПІТАКА Культурологічний словник ТРИПІТАКА – канонічні зібрання текстів буддизму; записана у 80-х роках до н. е. санскритом; збереглася частково; окремі частини Т. дійшли до нас у перекладі на китайську та ін. мови Східної Азії....
5. БУДДА Культурологічний словник БУДДА (санскр. Буддха, букв. – просвітлений) – у буддизмі істота, що досягла найвищої святості. Від прізвиська напівлегендарного засновника буддизму Сіддхартхи Гаутами, якого називали Буддха....
6. НЕОТОМІЗМ Культурологічний словник НЕОТОМІЗМ (від neo – новий і томізм) – філософське вчення католицизму, яке відтворює головні положення схоластичного вчення Томи Аквінського (Аквіната)....
7. ДАОСИЗМ Культурологічний словник ДАОСИЗМ (кит. “дао цзя” – школа дао) – одна з основних (поряд з конфуціанством) релігійно-філософських течій Китаю. Виник у другій половині І тис. до н. е. Після проникнення в Китай буддизму разом з ним Д. і конфуціанство склали сан цзяо (“три релігії”). Згідно з традицією засновником Д. вважається Лао-цзи, але найважливішим його представником […]...
8. ТАЇНСТВА Культурологічний словник ТАЇНСТВА – у християнстві – магічні культові обряди, здійснення яких, згідно з церковним віровченням, дає віруючим надприродну силу – “Божу благодать”, як необхідну умову для спасіння “гріховної душі людини, сприяє лікуванню хворих, зміцненню шлюбу тощо. Католики та православні визнають сім таїнств: причастя, хрещення, миропомазання, священство, сповідь, єлеєосвячення і шлюб....
9. АКСІОЛОГІЯ Культурологічний словник АКСІОЛОГІЯ (від грец. ахіоs – цінний і logos – слово, вчення) – філософське вчення про цінності суспільства, соціальних груп та особистості; розрізняють цінності соціальні, духовні, культурні, моральні, естетичні, художні та ін. Аксіологічний – ціннісний, вартісний....
10. ДОГМА Культурологічний словник ДОГМА – 1) У стародавній і середньовічній філософії – основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії – положення, що видаються за вічні, незмінні, “богом дані” істини. 2) Поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов....
11. РАЦІОНАЛІЗМ Культурологічний словник РАЦІОНАЛІЗМ (від лат. ratw – розум) – 1) Філософський напрям, що протиставляє містиці, ірраціоналізмові переконання у здатності людського розуму пізнавати закони буття. 2) Напрям у теорії пізнання, що на противагу емпіризмові, вважає розум єдиним джерелом і критерієм пізнання....
12. РЕЛІГІЯ Культурологічний словник РЕЛІГІЯ (від лат. religio – побожність) – форма суспільної свідомості, суть якої полягає у фантастичному відображенні тих сил, що панують над людьми у їхньому повсякденному житті, у відображенні земних сил як надприродних....
13. АДЕПТ Культурологічний словник АДЕПТ (від лат. adeptus – той, хто чогось досяг) – пристрасний прихильник якогось вчення, ідеї....
14. ДУАЛІЗМ Культурологічний словник ДУАЛІЗМ (від лат. dualis – подвійний) – вчення, яке визнає два рівноправних першопочатку світу – духа і матерії....
15. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ Культурологічний словник ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ (грец. anthropos – людина) – філософське вчення про природу, сутність людини....
16. ЄВРОПОЦЕНТРИЗМ Культурологічний словник ЄВРОПОЦЕНТРИЗМ – вчення, яке доводить, що найбільший внесок у розвиток світової культури зробили європейські народи....
17. ОНТОЛОГІЯ Культурологічний словник ОНТОЛОГІЯ (від грец. ontos – суще і logos – слово, вчення) – розділ філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття....
18. ПРАГМАТИЗМ Культурологічний словник ПРАГМАТИЗМ (від грец. pragma – діло, справа) – філософське вчення, яке визнає істинним тільки те, що дає практично корисні результати....
19. КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ (від лат. cognito – пізнання) – напрям у психології ХХ ст., завданням якого є доведення вирішальної ролі знання у поведінці людини....
20. ДОКТРИНА Культурологічний словник ДОКТРИНА (лат. doctrina – вчення) – наукова або філософська теорія, політична система, керівний теоретичний (або політичний) принцип або нормативна формула. 104...
21. ФУТУРИЗМ Культурологічний словник ФУТУРИЗМ (італ., дослівно – “мистецтво майбутнього” від лат. futurum – майбутнє) – художній напрям у культурі ХХ ст. Футуристи переоцінювали роль техніки у творенні культури; у своїх творах прагнули передати пришвидшені темпи життя, викликані індустріалізацією. Обстоювали крайній формалізм, розвивали культ індивідуалізму, відкидали загальноприйняті мовні й поетично-мистецькі норми....
22. ПСИХОАНАЛІЗ Культурологічний словник ПСИХОАНАЛІЗ – 1) Напрям у психології, розроблений З. Фрейдом. 2) Сукупність способів виявлення (у лікувальних цілях) особливостей переживань і дій людини, зумовлених неусвідомленими мотивами....
23. СИМВОЛІЗМ Культурологічний словник СИМВОЛІЗМ (франц.) – напрям у літературі та мистецтві кін. ХІХ ст. Прихильники С. через складний світ ірреального, надприродного, прагнули до утвердження концепції: “мистецтво для мистецтва”....
24. ЕСХАТОЛОГІЯ Культурологічний словник ЕСХАТОЛОГІЯ (від грец. es^atos – останній, крайній і…логія) – релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту, є складовою будь-якої релігії....
25. СПІРИТИЗМ Культурологічний словник СПІРИТИЗМ (від лат. spiritus – дихання, дух) – містичне вчення, яке проповідує віру в духів, у те, що людина нібито з допомогою медіума може спілкуватися з духами....
26. МОНІЗМ Культурологічний словник МОНІЗМ (від грец. – один, єдиний) – філософське вчення, яке бере за основу всього існуючого одне начало – матерію (матеріалістичний М.), або дух (ідеалістичний М.)....
27. ДЕМОНОЛОГІЯ Культурологічний словник ДЕМОНОЛОГІЯ – релігійне вчення про демонів. Походить від первісної віри в злих духів. Д. невідривна від релігійної моралі, в якій диявол – джерело і носій гріха....
28. КОНФУЦІАНСТВО Культурологічний словник КОНФУЦІАНСТВО – 1) Філософсько-етичне вчення давньокитайського мислителя V! ст. до н. е. Кун Фу-цзи (Конфуція). Основним твором конфуціанства є трактат “Луньюй” (“Бесіди і судження”), складений учнями Кун Фу-цзи. Головним у конфуціанстві є поняття “жень” (гуманність) – моральний закон, який визначає взаємини людей в сім’ї і вимагає беззастережної покори молодших старшим за віком або […]...
29. ПАТРИСТИКА Культурологічний словник ПАТРИСТИКА (від лат. – батько) – вчення перших християнських теологів, т. зв. “Отців церкви” (Тертуліана, Августина Блаженного), які в ІІ-ІІІ ст. заклали основи догматики (див. догмат), теології і філософії християнства....
30. ГЕДОНІЗМ Культурологічний словник ГЕДОНІЗМ (від грец. hedone – насолода) – філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя. Протилежне – аскетизм....
31. СТРУКТУРАЛІЗМ Культурологічний словник СТРУКТУРАЛІЗМ (від лат. structura – взаємне розташування, зв’язок) – напрям гуманітарних досліджень, який обирає своїм предметом сукупність інваріантних зв’язків (структур) у динаміці різних систем....
32. АНІМІЗМ Культурологічний словник АНІМІЗМ (від лат. anima, animus – душа, дух) – віра в духів і безсмертну душу. Одна з давніх форм релігійного світосприймання. Однією з причин виникнення віри в духів і душу було незнання, невміння пояснити ті психічні явища, які повсюдно супроводжували людину: народження, смерть, сон, сновидіння, галюцинації, втрата притомності тощо. А. був складовим елементом […]...
33. ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ (від нім. Gestalt – форма, образ, структура і психологія) – напрям у психології, відповідно до якого структурна (системна) організація складних психічних утворень визначає якості і функції частин, що його утворюють....
34. КОНФОРМІЗМ Культурологічний словник КОНФОРМІЗМ (від лат. conformis – подібний, схожий) – 1) Пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами. 2) Вчення англіканської церкви....
35. ЄРЕСЬ Культурологічний словник ЄРЕСЬ (від грец. – особливе віровчення) – 1) Релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви. 2) Переносно – відступ від панівних, загальноприйнятих поглядів, правил, положень та ін., інколи – те, що позбавлене здорового глузду....
36. РОМАНТИЗМ Культурологічний словник РОМАНТИЗМ (франц.) – ідейний і художній напрям кінця XVIII – поч. XIX ст., що охопив усі види мистецтва і науку, надавши їм національно-патріотичного забарвлення. Характеризувався проникненням фольклорних явищ у професійне мистецтво, зверненням до національних традицій та історії....
37. СПАСІННЯ Культурологічний словник СПАСІННЯ – поняття релігійної психології, що означає конечну мету прагнень, бажань і зусиль індивіда, спокутування провини і прощення гріхів, рятунок від вічних мук у загробному житті. Хоча С. дарується людині, як твердить релігія, внаслідок багаторічного морально-психологічного самообмеження і ретельного виконання релігійних ритуалів, віруючою людиною воно сприймається як чудо і божа милосердність....
38. ПЕРСОНАЛІЗМ Культурологічний словник ПЕРСОНАЛІЗМ (лат. persona – особа, особистість) – напрям сучасної філософії, який визнає особистість первинною творчою реальністю та вищою духовною цінністю, а світ загалом – прояв творчої активності верховної особистості – Бога....
39. НЕОВІЗАНТИЗМ Культурологічний словник НЕОВІЗАНТИЗМ (бойчукізм або бойчукісти) – новий напрям українського монументального та станкового живопису, започаткований М. Бойчуком (1882-1937) та його школою. В основі Н. лежали конструктивні особливості візантійського та давньоруського живопису (домонгольського етапу)....
40. ДОГМАТ Культурологічний словник ДОГМАТ (від грец. думка, вчення) – основне положення віровчення, яке визначається незаперечною істиною, має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання Д., сліпого прийняття їх на віру – серед головних вимог християнської церкви....