Головна ⇒ 📌Плани-конспекти уроків по біології ⇒ Лишайники

Лишайники

Розділ III. ГРИБИ ТА ЛИШАЙНИКИ

Тема 2. Лишайники

УРОК 56

Тема. Лишайники – симбіотичні організми

Мета. Ознайомити учнів з будовою живлення і розмноження лишайників; визначити значення лишайників в екосистемах; їх екологічне і практичне значення.

Основні поняття і терміни: симбіотичні організми, водорість, гриб, індикатор, накипні, листуваті, кущисті.

Обладнання: таблиця “Лишайники”, гербарні екземпляри накипних, кущистих лишайників.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, пояснення, робота з підручником);

наочні (демонстрація обладнання), практичні (виконання завдань практикуму).

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення: урок-подорож.

Етапи уроку	Час, хв.
1. Організаційний момент.	1
2. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.	15
Мотивація навчальної діяльності.
3. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.	13
4. Узагальнення і систематизація знань.	12
5. Підсумки уроку, аргументація оцінок.	2
6. Домашнє завдання.	2

Хід

уроку

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь. Лишайники поширені скрізь. Вони можуть пристосуватися до найрізноманітніших умов існування. Наприклад, накипні лишайники можуть виживати на голих скелях.

Сьогодні ми з вами будемо вивчати лишайники; їхню будову, живлення, ріст, розвиток і розмноження, значення цих незвичайних організмів. Уявімо собі, що ми здійснюємо подорож, будемо зупинятися на станціях, щоб дізнатися певну інформацію, пов’язану з життям лишайників. Отже, починаємо нашу мандрівку.

План

1. Станція “Географічна”.

2. Станція “Біологічна”.

3. Станція “Дослідницька”.

4. Станція “Екологічна”.

3. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Учні отримують завдання: під час пояснення учителя намалювати схему маршруту подорожі із зазначенням основних зупинок і ключових слів для характеристики кожної зупинки.

Станція “Географічна “

Пояснення учителя. На стовбурах дерев, каміннях можна побачити невеликі різноманітно забарвлені пластинки або невеликі “кущики”. Вони називаються лишайниками. Це своєрідна група організмів, що складається з гриба та водорості. Такі організми називаються симбіотичними, бо водорості та гриби допомагають одне одному вижити. Завдяки взаємодопомозі лишайники і змогли вижити у таких місцях, де б інші організми загинули.

Лишайники поширені скрізь. Вони трапляються на голих скелях, деревах, у воді, на залізі, склі, шкірі та інших субстратах. Багато їх у тропіках, але найбільше – у помірних і холодних областях суходолу. Разом з мохом лишайники утворюють покрив на болотах у тундрі, на пісках, у соснових лісах тощо. На Антарктичному материку знаходяться понад 350 видів лишайників, а деякі з них знайдено навіть біля самого Південного полюса.

Лишайник гірофора їстівна поширений в Японії і використовується в їжу, експортується до країн Південно-Східної Азії.

Отже, ми можемо зробити висновок, що лишайники поширені скрізь від крайніх північних і південних холодних районів нашої планети до екватора.

Станція “Біологічна”

На цій станції ви дізнаєтесь про будову лишайників. Лишайники – це своєрідні організми, які складаються з гриба та водорості. Під мікроскопом можна помітити, що між нитками грибниці розкидані зелені клітини водоростей. Нитки гриба, щільно переплітаючись, утворюють верхню, а часто й нижню кірки тіла лишайника. Верхня кірка забарвлена у різні кольори завдяки наявності барвників. Тіло лишайника має назву слань або толом (від грецького “талос”, що означає “паросток”), тобто вегетативне тіло не почленоване на органи – корінь, стебло та листок.

Тривалий час вважали, що лишайники – приклад взаємовигідного співжиття організмів різних видів: гриба, який постачає водорості розчинами мінеральних речовин, та водорості, які у процесі фотосинтезу синтезують органічні сполуки і передають їх грибам. Однак згодом вчені дійшли висновку, що гриб паразитує на водорості, пригнічуючи її життєдіяльність. Усі водорості, що входять до складу лишайників, можуть самостійно існувати, а лишайникові гриби ж без водоростей гинуть.

За формою тіла (слані) лишайники поділяються на накипні, листуваті, кущисті. (Розгляд малюнків підручника, таблиць і гербарних зразків).

Накипні лишайники виглядають як тоненька шкірка, що формується на поверхні дерев, каменів тощо. Це найневибагливіші та прості види. Вони можуть мешкати там, де не виживають інші, наприклад, на голих скелях.

Пластинчаста слань листуватих лишайників трохи піднята над поверхнею, прикріплена та схожа на листок. Слань кущистих лишайників справді нагадує кущики, які зростають на поверхні грунту, особливо в тундрі.

Як цілісний організм, лишайник розмножується вегетативно, тобто окремими ділянками слані або особливими кулястими утворами, в яких серед ниток гриба розміщені клітини водорості.

Станція “Дослідницька “

Робота з підручником. Опрацювання фрагменту статті про значення лишайників у діяльності людини.

Тут ми дізнаємося про значення лишайників у житті людини:

– у сільському господарстві, в оленярстві, лишайники – основний корм оленів (“оленячий мох” – ягель);

– деякі види лишайників використовуються в їжу людиною: аспіцелія їстівна, умбілікарія їстівна;

– ще древні греки, чотири тисячі років тому, застосовували лишайники як лікарські препарати. Сьогодні з них виготовляють антибіотики, оскільки лишайникові кислоти мають бактерицидні властивості;

– у парфумерній промисловості використовуються для виготовлення парфумів;

– у хімічній промисловості з лишайників одержують лакмус (індикатор – речовина, що змінює свій колір у присутності кислот та лугів. Цей та інші індикатори ви будете вивчати на уроках хімії), фарби, барвники, спирт.

Станція “Екологічна”

Лишайники є рослинами-піонерами. Вони руйнують гірські породи, виділяючи лишайникову кислоту. Цю руйнівну дію завершують вода і повітря. Оселяючись на місцях, де інші рослини жити не можуть, через деякий час, частково відмираючи, утворюють невелику кількість гумусу, на якому можуть оселитися інші рослини, зокрема мохи. Згодом на місці зростання лишайників і всіх рослин після нього утворюється грунт. Про цей процес ми говорили у курсі природознавства в 6-му класі.

Лишайники – індикатори стану навколишнього середовища. Вони дуже чутливі до забруднення повітря. Найстійкішими є накипні, а кущисті та листуваті не витримують найменшого забруднення повітря, тому вони не ростуть біля доріг. Особливо шкідливими для лишайників є сполуки Флуору, Сульфур (IV) оксид – SО2, Карбон (II) оксид або чадний газ – СО, Нітроген (II) оксид – NO. Де концентрація SO2 переважає 0,3 мг/м3, там лишайники не ростуть взагалі.

Хоча, слід сказати, спостерігаючи за деревами, які ростуть обабіч доріг, ви зможете побачити і там лишайники. Це свідчить про те, що навіть ці організми здатні виробляти пристосування до умов навколишнього середовища.

До Червоної книги України занесено 27 видів лишайників.

Демонстрація учнями намальованих ними схем і визначення кращої.

4. Узагальнення і систематизація знань.

А) Виконання завдань практикуму.

1. Розшифруйте текст і вкажіть, скільки слів там “заховано” (13)