Головна ⇒ 📌Туризм ⇒ Матеріально-технічна база залізничного транспорту і організація її експлуатації – ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТУРИСТІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Матеріально-технічна база залізничного транспорту і організація її експлуатації – ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТУРИСТІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Організація транспортних подорожей і перевезень туристів

Розділ 3. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТУРИСТІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

3.2. Матеріально-технічна база залізничного транспорту і організація її експлуатації

Матеріально-технічна база пасажирського залізничного транспорту складається з двох основних елементів: комплексу стаціонарних споруд і рухомого складу. їх розмежування здійснюється на основі різниці у функціях, які вони виконують при транспортному обслуговуванні подорожуючих.

Стаціонарна (нерухома) частина призначена для

обслуговування пасажирів перед і після подорожі, а також збереження, технічної підтримки і ремонту рухомого складу.

Рухомий склад безпосередньо здійснює перевізну роботу, тобто просторове переміщення людей.

Стаціонарна база пасажирського залізничного транспорту може бути згрупована за такими складовими:

– Залізнична колія і пов’язані з нею споруди і пристрої.

– Пасажирський комплекс.

– Допоміжні споруди.

Залізнична колія – це технічна споруда, яка у відповідності з експлуатаційними особливостями залізничного транспорту забезпечує необхідне матеріальне середовище для пересування

транспортних засобів. Вона відповідає суворо визначеним стандартам і вимогам: за шириною міжрейкового простору, градусом нахилення, радіусом повороту та іншим показникам, що забезпечують безпеку руху.

У міжнародній практиці використовуються три види залізничної колії: широколінійні (відстань між рейками 1520 мм), нормальні (ширина між рейками 1435 мм) та вузьколінійні (відстань між рейками 500-600 мм). Перша існує у всіх державах колишнього СРСР, а також в Австралії. Другий вид колії масово поширений у Європі, Північній Америці, деяких інших географічних районах світу. Третій вид колії, як правило, має локальне значення. Він прокладається у гірських районах з малим пасажирським потоком або в місцях розваг і атракцій типа “ретро”.

Пасажирський комплекс включає залізничні вокзали і пасажирські станції.

Вокзали – це пасажирські будівлі призначені для обслуговування пасажирів. Приміщення вокзалів поділяються на:

– операційні (вестибюль, довідкове бюро, касовий зал, приміщення для прийому і видачі багажу);

– приміщення очікування і культурно-побутового обслуговування (зали очікування, ресторани, буфети і кімнати відпочинку);

– адміністративно-службові приміщення.

Залежно від можливої кількості обслуговуючих пасажирів вокзали поділяються на:

– малі (25-200 пасажирів в добу);

– середні (201-700 пасажирів в добу);

– великі (701-1000 пасажирів в добу);

– особливо великі (понад 1700 пасажирів в добу).

Рухомий склад пасажирського залізничного транспорту включає різні види локомотивів і пасажирських вагонів.

Локомотиви в залежності від двигунів, які в них запроектовані, поділяються на парові (зараз використовуються рідко); дизельні, електричні і газотурбіні. Найекономічний режим експлуатації забезпечують електролокомотиви, а найбільшу швидкість – газотурбіні. Останні використовуються переважно в індустріально розвинутих країнах Західної Європи, США, Японії.

У 80-х роках минулого сторіччя у Франції увійшов до експлуатації потяг нового покоління здатний розвивати швидкість 260 км/год., на відміну від вже існуючого Shinkansen в Японії, що рухався зі швидкістю 220 км/год. Зараз мережа TGV (Train a Grande Vitesse – абревіатура від французького “високошвидкісний потяг”) є найбільш розвиненою в Європі. Для таких потягів побудовані спеціальні виділені траси, що дозволяють їм розвивати швидкість до 320 км/год. У квітні 2007 року TGV встановив світовий рекорд швидкості для рейкових потягів – 574,8 км/год.

Швидкісні потяги можуть рухатися і звичайними залізничними лініями, але в цілях безпеки швидкість на них обмежена 220 км/год. .

В Україні поки що відсутні високошвидкісні потяги. Через незадовільний стан колій швидкісні потяги в нашій країні рухаються зі швидкістю близько 140 км/год., тоді як в Європі – не менше 180-200 км/год. Для запуску ж потягів, аналогічних європейським необхідно не тільки оновлювати рухомий склад, а й будувати нові дороги. До 2012 року в Україні планується відкрити лінії “Pendolino” (французької компанії Alstom), що розвивають швидкість понад 200 км/год. і зараз експлуатуються у Фінляндії, Італії, Великобританії, Чехії, Словаччині.

Всі потяги, призначені для перевезення пасажирів, формуються з різних типів вагонів. Вагонний парк України є дуже різноманітним. Пасажирські вагони в залежності від внутрішнього обладнання, планування і призначення поділяються на:

– Звичайні, які забезпечують тільки місця для сидіння. Конструктивно вони представлені у двох основних варіантах: з загальним пасажирським простором і окремими купе.

– Спальні, які забезпечують умови для ночівлі під час подорожі. Як і звичайні вагони вони представлені у декількох варіантах: з двома, трьома та чотирьох спальними купе.

– Вагони-ресторани, які мають різний устрій, дизайн і пропонують послуги харчування під час подорожі. Вони входять до складу потягів, що здійснюють тривалі перевезення, а також туристичних. Як їх різновиди можуть зустрічатися вагони-буфети, вагони-бари, вагони-закусочні.

– Вагони-салони. Цей тип вагонів має спеціальне обладнання й пропонує високий рівень комфорту й комплексність обслуговування пасажирів. Такі вагони включаються до складу спеціальних туристичних потягів або обслуговують ділові подорожі.

За типом вагонів розрізняють вагони відкритого і закритого типу (купейні). До першого типу відносяться вагони:

– з місцями для сидіння 68-74 пасажирів;

– плацкартні вагон загального варіанту на 81 пасажира;

– плацкартні вагони в спальному варіанті розраховані на 54 пасажирів.

Вагони закритого типу (купейні) поділяються на:

– жорсткі;

– м’які;

– змішаного типу МІКС;

– вагони типу РІЦ.

Жорсткі купейні вагони розраховані на 36 місць, м’які на 32 місця. З метою ідентифікації усі вагони мають п’ятизначний номер, який розміщений під кодом залізниці на боковій стороні вагона:

0 – м’який (СВ, РІЦ)

1 – купейний жорсткий

2 – плацкартний

3 – міжобласний

4 – поштовий

5 – багажний

6 – ресторан

7 – поштово-багажний

На залізничному транспорті існує поняття – композиція складу пасажирського потягу. Під ним розуміється порядок розташування у складі пасажирського потягу вагонів різного типу, тобто схема складу потягу. Вона повинна, з одного боку, відповідати запитам пасажирів, а з іншого, забезпечувати ефективне використовування пасажирських вагонів. Композиція складу залежить від категорії потягу (швидкий або пасажирський), часу курсування (вдень або вночі), і відстані проходження (приміські, місцеві, міжнародні).

Для покращення використання пасажирських вагонів велике значення має уніфікація схем складу потягу. У склад пасажирського потягу, як правило, включать такі вагони: 1-2 м’яких, 5-8 купейних, 7-8 некупейних (плацкартних), 1 вагон-ресторан, багажний і поштовий вагони.

Склад туристсько-екскурсійного потягу прямого сполучення налічує від 12 до 16 вагонів (в тому числі вагони-ресторани). Для перевезення туристів в місцевому сполученні склад потягу має не менше 10 вагонів. Для перевезення туристів в приміському сполученні – не менше 6 вагонів.

Працівникам туристичних підприємств необхідно мати уявлення про масштаби та види сполучень на залізничному транспорті.

Залізнична мережа України є однією з найбільших в Європі. Загальна експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування складає 22,5 тис. км і за показником її густоти наближається до Франції та Італії. Мережа українських залізниць функціонує як єдиний виробничо-технологічний комплекс, управління яким здійснюється Державною адміністрацією залізничного транспорту України – Укрзалізницею, що підпорядкована Міністерству транспорту України Шість залізниць об’єднують всі області України (див. таблицю 3.1).

Таблиця 3.1

Залізниці України

Найменування залізниці	Адміністративні одиниці, що входять до складу залізниці	Центр управління
Одеська, 4,2 тис. км	Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Черкаська області	Одеса
Південна, 3,6 тис. км	Харківська, Полтавська, частина Чернігівської, Сумської, Луганської областей	Харків
Донецька, 2,9 тис. км	Значна частина Донецької і Луганської областей	Донецьк
Придніпровська, 3,2 тис. км	Дніпропетровська, Запорізька і Кримська області	Дніпропетровськ
Південно-Західна, 4,7 тис. км	Хмельницька, Вінницька, Житомирська, Київська, Чернігівська і частково Сумська області	Київ
Львівська, 4,5 тис. км	Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська, Волинська, Рівненська області	Львів

В Україні розрізняють декілька видів пасажирських перевезень: прямі, місцеві, приміські, міжнародні.

Прямим сполученням називають поїздку пасажирів по двом і більше залізницям. Місцевим – поїздку пасажира в межах однієї залізниці, але не у приміському сполученні. Приміське сполучення – це поїздка пасажира у межах приміських зон, але не більше ніж 150 км. До міжнародного перевезення відноситься поїздка пасажира по залізницям двох і більше країн.

Сполучення забезпечується такими основними категоріями пасажирських потягів (за швидкістю руху і частотою зупинок):

– високошвидкісні;

– швидкісні;

– швидкі;

– пасажирські;

– приміські.

В країнах Західної Європи існує дещо інша класифікація пасажирських сполучень. Практично в кожній країні виділяють місцеві (регіональні приміські), регіональні, а також високошвидкісні потяги, що курсують як в межах країни, так і в міждержавному сполученні, але з обмеженою кількістю зупинок.

Наприклад, в Італії є декілька типів поїздів: “Eurocity”, “Inter City”, “Expresso”, “Diretto”, “Locale”. Всі поїзди типу EC – Eurocity – це фірмові експреси, що зупиняються лише в найбільших містах і використовуються для міжнародних рейсів. Потяги ІС – Inter City експлуатуються як у внутрішніх, так й у міжнародних сполученнях. Експреси EXPR – Expresso також здійснюють внутрішні перевезення, але використовуються і на міжнародних лініях. Вони мають перший й другий класи і зупиняються лише на головних станціях. Напівекспреси DIR – Diretto – це прямі потяги, що під час руху зупиняються на більшості станцій, тут часто буває тільки другий клас сидячих місць, однак вагони таких поїздів мають сучасний вигляд. Locale – це потяги місцевого сполучення на невеликих лініях, вони зупиняються на усіх станціях і приблизно відповідають нашій електричці.

В Німеччині окрім високошвидкісних експресів ІСЕ – Inter City Express та ІСТ, що забезпечують міжнародні та далекі внутрішні перевезення, також існують нічні потяги Nacht Zug, приміські потяги (наприклад, S – Bachn Berlin) та регіональні (наприклад, Bayerische Eisenbahngesellshaft – Баварія або ALEX – Allgan – Express, що курсує на півдні).

Всі лінії швидкісного сполучення класу Euro City Express країн EC об’єднані в єдину мережу TEE – Trans Europe Express Train. Крім того існує мережа нічних потягів CNL – City Night Line регулярного сполучення, що пов’язує Швейцарію, Австрію, Німеччину, Нідерланди, Данію. Потяги мають спальні і кушеточні вагони двох класів.