МЕНЕДЖЕР

Related posts:

1. Менеджер Менеджер (англ. manager – управляючий) – специфічна професія, яка потребує схильності до підприємницької діяльності, знань у сфері фінансів, маркетингу, ринку, валютних операцій, податкового законодавства, психології тощо і на цій основі професійного виконання функції менеджменту. Щодо соціальної структури М. – специфічний прошарок суспільства, який складається з професійних управляючих (директорів компаній, фірм, підприємств, керівників окремих підрозділів підприємства). […]...
2. Ризик-менеджер Ризик-менеджер – спеціаліст з управління ризиками на підприємстві, фірмі, компанії, який організовує діяльність щодо зменшення глибини економічних ризиків або унеможливлення найнебезпечніших з них, а також надає кваліфіковані поради керівництву цих структурних підрозділів. Організація діяльності Р.-м. полягає, зокрема, в тому, щоб здійснити ідентифікацію ризиків інвестиційного проекту (для цього слід попередньо обгрунтувати методику такої ідентифікації), провести комплексний […]...
3. Відчуження Відчуження – суспільний процес, що характеризується перетворенням процесу праці та його результатів, а також соціальних інститутів (права, влади, політики та ін.) у силу, що панує над людиною. Знаходить свій вияв у економічній, соціальній, політичній сферах. В. спричиняють такі групи факторів, як відокремлення працівників від: 1) власності на засоби виробництва та створюваний продукт; 2) від управління […]...
4. Менеджерське мислення Менеджерське мислення – складова теорії менеджменту, в якій відображаються зміст і, передусім, сутність управлінської діяльності у свідомості менеджера. В теорії менеджменту розрізняють такі типи М. м.: 1) виробничо-технологічне – орієнтує менеджера на матеріально-речову сферу, в якій головними об’єктами взаємодії є матеріальні ресурси. Для такого менеджера характерне прагматичне оперування фактами, використання життєвого досвіду; 2) концептуальне – […]...
5. Методи соціально-економічного управління Методи соціально-економічного управління – комплекс методів цілеспрямованого впливу на окремих працівників, групу і трудовий колектив з метою створення потужних і динамічних стимулів до ефективної праці і підвищення на цій основі життєвого рівня. Такий вплив на окремих працівників здійснюється: а) адміністративними методами (наказ, дотримання певних правил поведінки у трудовому колективі та ін.); б) економічними методами (створення […]...
6. Оплати праці договірне регулювання Оплати праці договірне регулювання – система правових відносин щодо оплати праці, яка закріплюється в угодах, що укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях та на окремому підприємстві. Відповідно до вимог Закону України “Про оплату праці” О. п. д. р. охоплює: 1) організацію оплати праці на підприємствах (форми, системи, тарифні сітки та ін.); 2) оплату праці працівників, […]...
7. Розподіл праці Розподіл праці – відокремлення якісно та сутнісню відмінних видів праці за певними критеріями у процесі виробництва, що здійснюється здебільшого у межах одиничного поділу праці. Такими критеріями є функціональний (виконання функцій управління, контролю та безпосереднього впливу на предмети праці тощо); професійний (спеціалізація працівників на різних видах трудової діяльності); кваліфікаційний (виконання робіт різної складності) та ін. Сутнісна […]...
8. Зміст праці Зміст праці – сукупність елементів та умов процесу праці, потреб працівників і комплекс взаємозв’язків між ними за різних технологічних способів виробництва. Так, на нижчій стадії технологічного способу виробництва, що базується на ручній праці (стадії мануфактури), відбувається поділ ремісничої діяльності (праці ремісника) на різні операції. Тому мануфактура спотворює робітника, культивує в ньому однобічну спеціалізацію, гальмує розвиток […]...
9. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ – галузь соціології, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до іншого стану. Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з’ясовує насамперед соціальні цілі управління з т. […]...
10. Основними завданнями Залізниці є Загальний курс транспорту РОЗДІЛ 3 УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТОМ В УКРАЇНІ 3.2. УПРАВЛІННЯ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ Основними завданнями Залізниці є: – своєчасне і якісне здійснення перевезень вантажів і пасажирів, а також надання послуг користування залізничними лініями, спорудами та пристроями для забезпечення потреб у перевезеннях вантажів та пасажирів у визначеному регіоні транспортної мережі; – забезпечення безпеки руху поїздів та […]...
11. Масове виробництво Масове виробництво – машинне або автоматизоване виробництво, яке характеризується випуском одноіменної продукції у великих кількостях за значної стабільності її номенклатури. Такими видами продукції є автомобілі, трактори, тканини, взуття та ін. М. в. у розвинених країнах світу значною мірою грунтується на технологічному способі виробництва, заснованому на автоматизованій праці. Це передбачає використання спеціалізованого устаткування, інструментів, високоякісної сировини […]...
12. Економіка праці Економіка праці – 1) система економічних відносин, що виникає і розвивається з приводу формування умов праці та самого процесу праці, виробництва, обміну, розподілу і споживання робочої сили; 2) наука, яка вивчає насамперед відносини економічної власності та трудові відносини, що виникають між різними економічними суб’єктами з приводу відтворення робочої сили, управління процесом праці, економічні закони, що […]...
13. Економічна демократія Економічна демократія – процес поступової демократизації власності, залучення найманих працівників до управління виробництвом і власністю, надання їм широкої виробничої автономії, інформації. Теорія Е. д. започаткована у працях Дж. Мілля, фабіанців, Е. Бернштейна. Ще одним етапом розвитку ідей Е. д. стала концепція “самоуправлінського соціалізму”, яку розробляли в 70 – 80-ті партії – члени Соцінтерну. На підприємствах […]...
14. Управління акціонерною власністю Управління акціонерною власністю – комплекс цілей, засобів і важелів їх досягнення, що реалізуються шляхом цілеспрямованого впливу власників і менеджерів (передусім вищих) на розвиток об’єктів акціонерної власності, а також відносин між різними суб’єктами з приводу їх привласнення у різних сферах суспільного відтворення з метою отримання максимальних прибутків і дивідендів. Щодо об’єктів акціонерної власності, то управління ними […]...
15. Закон економії часу Закон економії часу – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між зменшенням суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару та послуги у процесі розвитку продуктивних сил й позитивного впливу на них відносин економічної власності та супроводжується зростанням вільного часу працівників. Складові З. е. ч.: 1) економія робочого часу; 2) економія неробочого […]...
16. Моральне стимулювання праці Моральне стимулювання праці – комплекс моральних, ідейно-політичних стимулів, що грунтуються на психологічних, морально-етичних цінностях суспільства, колективу й окремого працівника, усвідомлення ним свого обов’язку перед країною, трудовим колективом. М. с. п. у США та деяких інших розвинених країнах світу грунтується на теоріях “людського фактора”, “людських ресурсів”, “виробничої демократії” в управлінні, ставленні до людини не лише як […]...
17. Якість трудового життя Якість трудового життя – комплекс критеріїв, що характеризують ступінь задоволення особистих потреб чи інтересів окремого працівника та трудового колективу у процесі функціонування та розвитку підприємств, фірм і компаній. Такими критеріями є зміст, характер та якість праці, участь працівників в управлінні виробництвом і власністю, рівень гуманізації праці та ін. Ці критерії, своєю чергою, конкретизуються у наявності […]...
18. Кооперація праці Кооперація праці – єдність і узгодженість спільних дій окремих працівників, трудових колективів та сукупних працівників національних господарств у процесі відтворення матеріальних і духовних благ. Існує з часу появи людини. Найпомітніше на розвиток К. п. впливає прогрес продуктивних сил і техніко – та організаційно-економічних відносин. Опосередковано на К. п. впливають відносини економічної власності й господарський механізм. […]...
19. Економічні інтереси Економічні інтереси – 1) усвідомлені економічні потреби окремих людей, колективів, соціальних верств і класів, об’єктивні спонукальні мотиви їх економічної діяльності, зумовлені розвитком їхніх потреб, місцем у системі суспільного поділу праці, еволюцією відносин економічної власності та управління нею; 2) користь, вигода. Як форма вияву економічних відносин Е. і. є водночас формою вияву та реалізації економічних законів. […]...
20. СОЦІОЛОГІЯ АГРАРНА Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІОЛОГІЯ АГРАРНА (від лат. agrarius – земельний, польовий, ager – земля, поле) – галузева соціол. наука, що вивчає соціальну організацію та структуру аграрного (с.-г.) в-ва, тобто систему соціальних відносин між його працівниками, їх групами, колективами, вплив людського чинника на аграрне в-во. Ця система соціальних відносин включає в себе сукупність позицій, функцій, […]...
21. Патерналізм Патерналізм (лат. patemus – батьківський) – опікунське ставлення держави до своїх громадян, з одного боку, компаній і фірм до працівників – з іншого, а також форма соціальної політики і соціальної ідеології, спрямованої на соціально-економічне партнерство праці й капіталу. Широко застосовується з кінця XIX у США, Німеччині та інших країнах, грунтується на положенні про збігання інтересів […]...
22. Відтворення індивідуального капіталу Відтворення індивідуального капіталу – безперервне відновлення процесу капіталістичного виробництва на окремому підприємстві, фірмі, власником яких є окрема особа. Таких підприємств у розвинених країнах світу – переважна більшість. Так, у США з понад 25 млн. підприємств до підприємств капіталістичного типу (на яких використовується наймана праця, має місце відчуження працівників від засобів виробництва, управління власністю тощо) належить […]...
23. Закон зростання потреб Закон зростання потреб – закон, який виражає внутрішньо необхідний, суттєвий і сталий зв’язок між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією всієї системи суспільних відносин та кількісним зростанням, якісним удосконаленням і збагаченням різних видів потреб суспільства, колективів та індивідів, розвиток яких (зв’язків) викликає появу нових потреб та засобів їх задоволення. Найважливіші з-поміж потреб людини – працівника у […]...
24. Принципи управління персоналом Принципи управління персоналом – основні правила і норми, яких повинні дотримуватись керівники в процесі управління працівниками. До таких принципів належать: 1) людина – головне джерело підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва; 2) планування довготривалої потреби в кадрах, зокрема підготовки молодих спеціалістів, їх просування по службі тощо; 3) ретельний добір і розстановка кадрів; 4) оптимальне поєднання […]...
25. Менеджменту методи Менеджменту методи – сукупність способів, важелів управлінської діяльності та впливу на об’єкти управління, які застосовуються для визначення та досягнення цілей підприємства, фірми і компанії, а також оптимального поєднання індивідуальних, колективних і суспільних інтересів. За характером дії М. м. поділяють на економічні, організаційні, моральні та психологічні. Економічні М. м. впливають передусім на відносини економічної власності та […]...
26. Фізіологія праці Фізіологія праці – розділ фізіології, що вивчає закономірності трудового процесу в їх фізіологічному вияві, або закономірності фізіологічних процесів та особливості їх регулювання у трудовій діяльності людини. Трудова діяльність під кутом зору фізіології є витратами енергії м’язів, нервів, мозку, органів чуттів. Як наука, Ф. п. виникла у другій половині XIX ст. Ф. п. – складова ергономіки, […]...
27. Інформаційне суспільство Інформаційне суспільство – найрозвиненіша за технологічним способом виробництва людська цивілізація, яка виникає внаслідок інформаційної революції й базується на інформаційній технології в інформатизації процесу праці усіх сфер та галузей економіки й управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв’язку. Вперше неминучість появи I. e. передбачив у 40-х XX ст. австралійський економіст К. Кларк. Наприкінці 50-х американський учений Ф. […]...
28. Закон корелятивності в управлінні Закон корелятивності в управлінні – внутрішньо необхідні, сталі та істотні зв’язки (прямі та опосередковані) між об’єктом і суб’єктом управління, згідно з якими між ускладненням об’єкта управління та посиленням ступеня його різноманітності і збільшенням апарату управління та ускладненням процесу управління існує прямо пропорційна залежність. Цей закон може якісно змінюватися зі зростанням рівня кваліфікації управлінських кадрів, використання […]...
29. Профілактика конфліктів в організації Профілактика конфліктів в організації – комплекс заходів, спрямованих на попередження й унеможливлення глибоких конфліктів. До таких належать: 1) оптимальний розподіл прав, обов’язків і відповідальності між членами трудового колективу, передусім між керівниками і персоналом; 2) раціональний розподіл обсягів роботи та адекватна оцінка її кількості та якості; 3) встановлення прогресивних форм і систем заробітної плати, які б […]...
30. Управління трудовим колективом Управління трудовим колективом – комплекс методів, які власники і менеджери підприємств та організацій використовують з метою регулювання діяльності колективу (форм його організації, формування і розвитку мотивів до праці та взаємовідносин його окремих ланок та індивідів). Можливість У. т. к. грунтується на тому, що трудовий колектив – об’єднання людей на основі економічних (техніко-економічних, організаційно-економічних і соціально-економічних) […]...
31. Ініціатива економічна Ініціатива економічна – сукупність ідей окремих індивідів, трудових колективів та інших суб’єктів господарської діяльності, спрямованих на обгрунтування, розповсюдження та практичне втілення раціоналізаторських пропозицій, нових проектів щодо поліпшення діяльності підприємств, організацій, установ, удосконалення економічних відносин та управління ними. I. e. є способом подолання застарілого, утвердження нового, виявом мобілізації творчих, організаторських здібностей людини, трудового колективу, окремих соціальних […]...
32. Власність на виготовлений продукт Власність на виготовлений продукт – відносини між різними суб’єктами власності (індивідами, колективом тощо) з приводу привласнення виробленої продукції у різних сферах суспільного відтворення. В умовах індивідуального виробництва існує спочатку трудова приватна В. на в. п. Ця продукція відображає трудовий внесок виробника, отже, й розмір власності на неї. Тому приватна В. на в. п. забезпечує виробникові […]...
33. Промислова кооперація Промислова кооперація – вид кооперації, що об’єднує працівників різних професій на засадах колективної праці і колективної власності у промислових майстернях, в артілях, цехах, підприємствах. Виникла в Англії у XIX ст. Поєднання колективної праці і власності створює найпотужніші стимули до такої праці, а отже, нову продуктивну силу, результати якої привласнюють учасники залежно від кількості та якості […]...
34. Норма виробітку Норма виробітку – кількість продукції (роботи), яку має виготовити (виконати) робітник, бригада чи інший колектив працівників відповідної кваліфікації за одиницю часу за відповідних техніко-технологічних, техніко-економічних та економічних умов виробництва, в т. ч. праці, і встановлюються здебільшого в натуральних одиницях вимірювання. Н. в. застосовують для визначення завдань робітникам з відрядною заробітною платою, працівникам з погодинною оплатою […]...
35. Закони розвитку організацій Закони розвитку організацій – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між метою організації (передусім стратегічною) та умовами і засобами її досягнення; між оптимальним поєднанням централізму на рівні всієї організації та децентралізму (відносної самостійності) окремих підрозділів і ланок організації; між рівнем загальної ефективності діяльності організації та часткою зайнятих у процесі управління найманих працівників (чим більше їх […]...
36. Тарифні угоди Тарифні угоди – договір між представниками сторін з питань оплати праці і соціальних гарантій. Т. у. укладаються на таких рівнях: міжгалузевому (генеральна Т. у.), галузевому (галузева Т. у.), територіальному і комунальному (регіональна Т. у.), виробничому (Т. у. як складова частина колективного договору). Норми генеральної Т. у. обов’язкові для врахування на подальших рівнях колективних переговорів, норми […]...
37. Принципи розвитку системи управління персоналом Принципи розвитку системи управління персоналом – основні вихідні положення, правила та норми управління персоналом. До таких принципів належать: гнучкість (пристосованість системи управління до змінюваних цілей і завдань підприємств, фірм і компаній, а також до умов їх діяльності та зовнішнього середовища), наступність (наявність загальної організаційної основи для проведення робіт з формування системи управління працівниками на різних […]...
38. Закони розвитку людини економічної Закони розвитку людини економічної – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між людиною – працівником (її рисами, потребами та інтересами) і людиною – власником (її рисами, потребами та інтересами), внаслідок взаємодії яких (зв’язків) у різних сферах суспільного відтворення відбувається вдосконалення та еволюція економічної людини, поступово формується комплекс умов для її трансформації в людину соціальну. При […]...
39. Закон соціалізації Закон соціалізації – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між рівнем розвитку технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, зростанням усуспільнення виробництва і праці, з одного боку, та наростанням підриву товарного виробництва, поступовим подоланням відчуженості найманих працівників від процесу праці, власності та економічної влади на мікрорівні в розвинених країнах світу – […]...
40. ПОВЕДІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА Соціологія короткий енциклопедичний словник ПОВЕДІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА – система взаємопов’язаних дій, які чинять люди у соціальній та екон. сферах суспільства під впливом власних та групових екон. інтересів задля задоволення своїх потреб. Існує багато різновидів П. с.-е.: демогр. – пов’язана із збереженням і відтворенням людського життя; міграційно-мобільна – виявляється у різноманітних переміщеннях працівників (між сферами зайнятості, галузями […]...