Методика навчання фонетики, графіки, орфоепії
5.1. Методика навчання фонетики, графіки, орфоепії
Під час вивчення фонетики – вчення про звуки і звукову систему мови учні оперують одиницями трьох систем: фонетичною, фонологічною і графічною.
Тому особливості засвоєння фонетики і графіки української мови полягають у поетапному формуванні орфоепічних та орфографічних умінь і навичок у зв’язку з вивченням фонетики, морфеміки, словотвору і морфології. Усі однотипні правописні факти української мови узагальнені й подаються у вигляді орфографічних правил, що звільняють учнів
Свідоме оволодіння орфографічним правилом неможливе без належних фонетичних чи граматичних знань. Саме тому в підручниках прийнято такий порядок розташування орфографічних правил: спочатку подано теоретичний матеріал з фонетики чи граматики, а потім – відповідне правило правопису.
У дидактиці однією з основних умов успішного засвоєння наукової інформації є вимога включати нові знання в систему набутих учнями раніше. Тому доцільно
Хоч вивчення звукової системи української мови здійснюється за принципами наступності та перспективності, однак у шкільному курсі мови чітко виділяється чотири етапи вивчення фонетики: 1) пропедевтичний етап (початкові класи): 2) систематичне вивчення фонетики, графіки, орфоепії (5, 6 клас); 3) розгляд фонетичних явищ при вивченні будови слова, словотвору і граматики (5-9 класи); 4) етап узагальнення і систематизації вивченого (10-11(12) класи). Учні 1-4 класів на уроках мови, читання і письма удосконалюють навички правильного вимовляння звуків мови та позначення їх буквами на письмі, вчаться розрізняти поняття звук і буква, поділяти слова на склади, визначати наголошені й не наголошені склади, голосні та приголосні звуки, розрізняти тверді й м’які, дзвінкі й глухі приголосні, позначати звуки буквами. Опрацьовуються і відповідні правила правопису, зокрема позначення м’яких приголосних, уживання апострофа, чергування звуків, написання не наголошених е, и, о.
Дотримуючись принципу наступності, учителю-словеснику необхідно у 5-9 класах організовувати систематичне повторення і закріплення знань та навичок, одержаних учнями в молодших класах.
Так, під час вивчення правил вживання м’якого знака необхідно актуалізувати знання про м’які приголосні української мови, уміння їх визначати в словах; вивчаючи правопис не наголошених е, и знання про наголос, будову слова (корінь, основу, суфікс, префікс, закінчення).
Під час опрацювання орфографічних правил важливо домогтися, щоб учні не зазубрювали, а усвідомлювали їх зміст. Цьому сприяє індуктивний підхід до пояснення матеріалу (від спостережень над мовленнєвими явищами до висновку-узагальнення), який доцільно використовувати під час вивчення правил, що охоплюють фонетичні і морфологічні написання.
Зважаючи на те, що в середніх і старших класах засвоюються наукові основи української фонетики, теоретичний матеріал вивчається поетапно. При цьому враховуються прогалини в знаннях пропедевтичного курсу мови (1-4 класи) та вміння учнів правильно артикулювати і розрізняти окремі звуки.
Опрацьовуючи звукову і графічну системи української мови, засвоюючи орфоепічні норми на етапі систематичного вивчення фонетики, графіки, орфоепії, а також на етапі розгляду фонетичних явищ при вивченні словотвору і граматики, учні оволодівають певною сумою теоретичних відомостей і цілим рядом важливих практичних умінь:
1) визначати в слові на слух кількість звуків, розрізняти голосні і приголосні звуки, дзвінкі і глухі, тверді і м’які;
2) виділяти в слові будь-який звук, правильно вимовляти його;
3) членувати слово на склади і визначати в ньому наголос;
4) порівнювати звуковий склад паронімічних слів, пояснювати відмінності в їх вимові;
5) проводити звуко-буквений аналіз слова, пояснювати співвідношення звуків і букв;
6) чітко вимовляти слова і правильно читати суцільний текст, дотримуючись правил орфоепії;
7) членувати мовний потік на слова, склади, звуки, визначати логічний наголос у простому реченні;
8) помічати і виправляти помилки у вимові звуків.
На етапі узагальнення й систематизації вивченого в 10-11 (12) класах неабияке значення мають завдання: 1.) формувати орфоепічні навички: 2) вдосконалювати дикцію; 3) поєднувати імітативний шлях засвоєння орфоепічних навичок із свідомим засвоєнням норм літературного мовлення; 4) виробляти орфоепічну “пильність”; 5) формувати вміння володіти своїм голосом й відтворювати інтонацію різноманітних синтаксичних конструкцій; 6) відрізняти орфографічну правильність від орфоепічної, тобто писемну форму мови від усної.
За чинними програмами саме з фонетики – вчення про звуки і звукову систему мови – починається вивчення систематичного курсу української мови в основній школі.
Безперечно, основне завдання загальноосвітньої школи – навчити дітей грамотно писати, виразно читати, формувати культуру усного і писемного мовлення.
Хоч фонетика і не є складовою частиною граматики, але до граматики вона мас безпосереднє відношення, як і до української орфографії, що грунтується насамперед на фонематичному принципі. Без грунтовного засвоєння основних відомостей з фонетики не можна успішно вивчати морфологію. Без умінь розрізнити в слові звуки, відрізнити звуки від букв учні натрапляють на великі труднощі в проведенні морфологічного аналізу слів і написанні їх, коли доводиться наприклад, визначати основу, корінь, суфікс, закінчення в словах типу сидіти – сиджу, Париж – паризький і под.
Під час вивчення морфології з’ясовується, що знання фонетики ще більшою мірою необхідні для засвоєння правопису. Якщо учень переконується, що слова часто слід писати не так, як їх вимовляємо: | лехко ] – легко, \ходжби] – хоч би, що звуки і букви не можна сплутувати, він усвідомлює: не можна покладатися лише на слух, а писати слова необхідно за правилами.
Відомості з фонетики потрібні й для засвоєння орфоепії – норм літературної вимови, зокрема, правильної вимови звуків у головному вияві (ізольовано), у сполучуваності їх у мовному потоці, тобто в словах і реченнях, а також для засвоєння випадків варіантного оформлення слів і граматичних форм відповідно до закономірностей організації фонетичної системи. Порівняйте, наприклад, звукове оформлення слів сердечний і сердешний, ручний і рушник, обласний і шістнадцять, сиджу і сидю (діалектне).
Учитель повинен знати особливості місцевого діалекту, щоб шляхом різноманітних вправ виробляти в учнів навички правильної вимови “важких” для них звуків і звукосполучень.
Дотримання норм літературної вимови має велике значення, становить один із суттєво важливих показників загальної культури учнів, створює необхідні передумови для ефективного користування літературним мовленням у різних сферах суспільної практики – від побуту до закладів освіти, культури, науки, державного управління.
З урахуванням цього шкільна фонетика повинна стати науковою базою для закладання основ правильного письма і свідомого засвоєння найважливіших орфоепічних норм.
Чинними програмами передбачено, крім систематичного етапу вивчення фонетики, графіки, орфоепії, на якому учні вивчають артикуляційні й акустичні особливості звуків мови, закономірності їх сполучуваності в мовному потоці, пов’язані з ними позиційні зміни, наголос, членування мовленнєвого потоку на склади, також етап розгляду фонетичних явищ при вивченні словотвору і граматики, що полягає в з’ясуванні тієї ролі, яку звуки виконують у формуванні, розпізнаванні і розрізнюванні значущих мовних одиниць – морфем, слів та їх форм.
Хоч у змісті програми не виділено три аспекти вивчення звуків (фізичний, анатомо-фізіологічний, функціональний), вони вивчаються в шкільному курсі мови в єдності, що забезпечує засвоєння учнями фізіолого-акустничних і функціональних ознак звуків як цілісного явища.
Відомості про акустичні властивості мовних звуків, що виникають внаслідок дії звукових хвиль на орган слуху, учням необхідні для правильного розуміння фонематичних явищ: мовні звуки розрізняються залежно від того, що лежить в їх основі – тон чи шум, – і відповідно безпомилкового поділу їх на дві групи: голосні і приголосні, приголосні в свою чергу на дзвінкі і глухі.
Фізіологічному аспекту, пов’язаному з вимовою того або іншого звука, в шкільній фонетиці приділяється значна увага. Адже лише детальне пояснення будови мовного апарату дає змогу учням збагнути, що в момент мовлення людина від звичайного дихання переходить на так зване “мовленнєве”. Струмінь повітря з легенів через трахею потрапляє в гортань поштовхами, кількість яких співвідносна з кількістю складів. У гортані струмінь повітря зустрічає першу перешкоду – голосові зв’язки, що під великим тиском повітря вібрують і відіграють вирішальну роль у творенні голосних чи приголосних звуків.
Якщо голосові зв’язки тісно зімкнені, подібно до натягнутих струн, утворюються голосні звуки, коли ж розслаблені голосові зв’язки – утворюються приголосні звуки.
З гортані струмінь повітря разом з голосом чи з голосом і шумом, або тільки з шумом потрапляє в надгортанні порожнини (до глотки, ротової чи носової порожнини). У надгортанних порожнинах, завдяки роботі відповідних мовних органі в і систем їх взаємодії, й утворюються різноманітні звуки.
Анатомо-фізіологічна природа звуків у шкільній фонетиці засвоюється практично, тому під час ізольованої вимови звуків української мови необхідно, щоб учні стежили за артикуляцією кожного звука.
Головне завдання вчителя – домогтися, щоб учні засвоїли чітку класифікацію голосних звуків: 1) за участю губ; 2) за рухом язика по горизонталі й вертикалі, а також приголосних звуків: 1) за участю голосу і шуму; 2) за місцем творення; 3) за твердістю і м’якістю; 4) за слуховим сприйняттям; 5) за способом творення.
Хоч відомості про класифікацію звуків у шкільній фонетиці вивчаються не в повному обсязі, поділ звуків на шумні й сонорні в школі не дається, дев’ять сонорних, , , , |л|, І л |, |р|, |р|,|й| розглядаються як дзвінкі, що не мають глухих відповідників. Крім того, не вивчають детальної класифікації звуків за місцем і способом творення, однак варто на зіставленні пар за дзвінкістю-глухістю, твердістю-м’якістю показати ті диференційні ознаки, які характеризують кожну пару.
Щоб сформувати в учнів цілісне уявлення про звуки і букви, особливості творення голосних і приголосних звуків, позначення їх на письмі і щоб правила не лякали п’ятикласників своєю численністю, доцільним на етапі систематичного вивчення фонетики є ознайомлення з узагальнювальними схемами “Звуки і букви”, Голосні звуки”, “Приголосні звуки”. Наведемо приклад однієї з них.
Голосні звуки
1) наголошені – усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко (алмаз, озеро, успіх, преса, жито, літера)
2) не наголошені
А) звуки, , чітко вимовляються і в не наголошених складах (напам’ять, аркуш, рідкісні); б) звуки, , можуть вимовлятися з наближенням до інших голосних
[еІ-Іе, –
(земля – , пливе – ,зозуля – , |д] – , [т| – [т-., [з|- , [с| – – [ц’|, – , – [л’, – [н’|, – p’|. Ці звуки розрізняють лексичне чи граматичне значення, що виявляється при зіставленні двох слів, звуковий склад яких відрізняється твердим – м’яким приголосним, як-от: лук – люк, тин – тінь, рад-ряд, рис – рись, стан – стань і т. п.
Напівпом’якшені приголосні функціонують як варіанти відповідних твердих приголосних фонем (для порівняння учні зачитують слова бої – бій, мої – мій, шести – шість, вечеря – вечірній, щока – щічка тощо) і в транскрипції позначаються так: , і под.
Учні знають, що найбільш уживаним графічним знаком для позначення на письмі м’яких приголосних звуків є знак м’якшення. Буква “ь” – це єдина буква українського алфавіту, що самостійно не позначає будь-якого звука. Вона вживається після букв, що позначають приголосні звуки, разом з ними передає на письмі їх м’якість: молодь – , сталь – ,честь – |чест’], біль – [біл’|.
Для активізації пізнавальної діяльності учнів під час вивчення приголосних звуків доцільно використати узагальнювальні таблиці, схеми, як-от:
Поділ приголосних звуків за участю голосу
Сонорні Словесний ключ 9 звуків, , , , , , , , “Ми Не ВаЛеРіЙ”
Поділ приголосних звуків за місцем творення
Губні Язикові Глотковий
, , , , , , , , [зі, , , , , , ,
М. [РІ. , , , , , , , , , ,
, , – носові
Поділ приголосних звуків за твердістю-м’якістю
Тверді М’які
, , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,[цг, , , , , , , .
Як переконує практика, кращому запам’ятовуванню теоретичних відомостей з фонетики сприяють різнотипні словесні ключі. Скажімо, у таблиці поділу приголосних за участю голосу і шуму подаються такі словесні ключі: “Ми Не ВаЛеРіЙ” сонорні звуки), “ЧуК ПиШе Ці ФоКуСи ТиХо” (глухі).
Словесний ключ “Ми Не ВаЛеРіЙ” не передає м’яких сонорних звуків, , 3 огляду на те, що м’які, крім, завжди належать до парного твердого, опорного, дзвінкого або глухого (корелятивні пари утворюють ряди твердих – м’яких, дзвінких – глухих приголосних звуків), пропоновані словесні ключі свідомо не обтяжено варіантами, проте під час запису чи усної відповіді це слід ураховувати.
Словесний ключ “ЧуК ПиШе Ці ФоКуСи ТиХо” до теми “Глухі приголосні” теж не передає корелятивних пар, проте серед усіх приголосних звуків ключа м’яким и можуть бути лише три, а саме: , , , крім того, словесний ключ не фіксує звука, лише, а звук повторюється двічі, але його слід записувати тільки один раз, оскільки, як і шиплячі, , , африката, задньоязикові, , , та глотковий м’якими не бувають.
Із розрізненням твердих і м’яких приголосних зв’язане засвоєння учнями орфоепії та правил українського правопису, тому під час виконання тренувальних вправ треба домагатися того, щоб учні вміли визначати тверді, м’які й напівпом’якшені триголосні, інакше важко уникнути помилок у вимові й на письмі.
Ефективність засвоєння фонетики досягається багатьма засобами, один з них полягає у вивченні мовного матеріалу укрупненими частинами (блоками), що містять головні теоретичні відомості і факти, об’єднані узагальненою темою уроку.
Психологічні дослідження свідчать, що оптимальні умови для вивчення матеріалу укрупненими частинами (блоками) створюються тоді, коли виділяються фундаментальні поняття, навколо яких концентрується теоретичний матеріал і які лежать в основі формування умінь і навичок.
Спостереження над звуковим аспектом слова є невід’ємною частиною морфемного аналізу: визначення в слові закінчення і кореня завжди спирається на встановлення фонетико-смислової схожості між частинами слів.
Не менш важливими є і фонетичні спостереження під час вивчення морфології: граматична форма слова як єдність граматичного значення та його матеріального вираження вимагає двоаспектного аналізу.
Систематична робота учнів над аналізом звукового складу слів відповідає орфографічним завданням і сприяє попередженню помилок у визначенні їх граматичних особливостей. Аналіз звукової форми допомагає розкрити і сутність нульового закінчення.
Фонетичні спостереження створюють можливості для ознайомлення учнів з такими допоміжними граматичними засобами української мови, як звукові чергування в корені (нога – нозі – ніжка, рука – руці-ручка, ходити-ходжу, скакати – скачу, рік-річний), у суфіксі (кілець-кільця, зубок – зубка, діжка – діжок),у закінченні (на веселому – на веселім, па одному – на однім).
Актуалізуючи опорні знання, набуті учнями в попередніх класах з морфеміки, словотвору, морфології, у 5-9 і старших класах доцільно практикувати вивчення цих розділів з використанням укрупнених структур (“блоків”), де навчальна інформація пропонується частинами, що об’єднують кілька пов’язаних між собою мовних явищ у ціле.
Систему роботи над вивченням різних тем розділу “Фонетика” слід розглядати як цілеспрямований процес, що передбачає певну послідовність ознайомлення учнів з правилами орфографії.
Для цього до кожної теми доцільно створити зорові опори (узагальнювальні схеми, таблиці, моделі). Так, поглиблення знань з теми “Чергування о, е з і”, як й інші чергування голосних, починається з аналізу наскрізної таблиці з фонетики – “Чергування голосних звуків”. За нею учні повторюють визначення про закономірні зміни звуків в одних і тих же частинах слів:
У префіксі одвідати – відвідати
У корені нести – носити
У суфіксі думок – думка
У закінченні на високому – на високім
При цьому зазначається, що чергування звуків виникло давно, тому деякі з них властиві, крім української, й іншим слов’янським мовам. До таких чергувань належать: – : г о нити – ганяти – : везти – возити – : мести – вимітати [и| – : сито – сіяти – нуль звука: вибирати – брати.
Під час вивчення теми “Чергування о, е з і” учні розглядають таблицю, яка допомагає зробити висновок, що у відкритому складі є (о) або е, а в закритому – (і) крім того, це чергування відбувається в різних частинах мови.
Після чого учні виконують вправи, де визначають: які звуки і в яких частинах слів чергуються, замінюють форми поданих слів або добирають спільнокореневі.
Під час вивчення теми “Подвоєння приголосних перед я, ю, є, і” теоретичні відомості учні вивчають у такій послідовності: Приголосні, , , , , , , , , подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:
А) перед я, ю, є, і в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини); знаряддя, знаряддю, на знарядді та ін., життя, життю, у житті.
Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на – ів, подовження зберігається: відкриття – відкриттів, почуття – почуттів.
Б) перед я, ю, є, і в усіх відмінках деяких іменників чоловічого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням – ей: статей) -, суддя, судді, суддю, суддів та ін.;
В) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується па один м’який або шиплячий приголосний: молодь – молоддю; мить – миттю; подорож – подорожжю та ін.
Але: молодість – молодістю, матір – матір’ю. У називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних, у тому числі – на письмі щ, губний або р, тому подовження не відбувається. Запам’ятати таку кількість правил учням важко,
Функціональний аспект забезпечує системність у вивченні фонетики у школі. Учні повинні засвоїти ряд понять: протиставлення звукових пар, сполучуваність звуків, їх уподібнення, пристосування, чергування, пом’якшення й напівпом’якшення звуків у потоці мовлення перед голосним і, чергування голосних і приголосних звуків, спрощення, подовження, склад, складоподіл, наголос та ін., що допоможуть учням оволодіти фонетичною системою української мови.
Спостереження показують, що не всі учні правильно співвідносять звук із фонемою. Наприклад, почувши нечіткий звук у не наголошеній позиції в слові [се”ло /, вони співвідносять його з фонемою, замість. Звідси помилка в написанні цього слова.
З фонетичного погляду в словах [ве”сна – весни, жи”ве – жити / і, і – різні звуки, але з фонологічного погляду – це два алофони (два варіанти тієї самої фонеми).
Оскільки не всі звуки можна прямо співвіднести з певною фонемою, частина з них (ті, що не можна поставити в сильну позицію), становлять гіперфонему, під якою розуміють функціональну одиницю, що виступає у позиції не розрізнення, нейтралізації фонем. Тому для учнів такі слова, як: лиман, кишеня, левада та інші є складними з орфоепічного і орфографічного аспектів. Хоч у шкільних підручниках ці слова подаються як такі, що слід запам’ятати, учні здебільшого прагнуть дібрати до них перевірні. У таких випадках доцільно проводити уроки методом бесіди в поєднанні з спостереженням над мовними явищами. Щоб учні збагнули, що звуки людської мови виконують функцію розрізнення і розмежування, виступають як в основних варіантах, так і в їх виявах, доцільно в процесі вивчення фонетики практикувати не лише фонетичний розбір слова, а й фонетико-графічний розбір, що передбачає проведення аналізу “від звука до букви”, а не навпаки, як це узвичаєно у традиційному розборі.
Характеризуючи звук, поряд з іншими ознаками учні вказують на його позицію в слові, переходячи від звуків до букв, виділяють і характеризують орфограми, роблять висновки. Наприклад, слово крем’яний. У ньому 3 склади: крем-йа-ний. Третій склад наголошений: кре”мйаний (голосний, |и’] учні записують так, як чують). У зразку подаємо обидва варіанти: і [кримйаний | – приголосний твердий, глухий, позначається літерою “ка”; | р] – приголосний твердий, дзвінкий, позначається літерою “ер”; – голосний не наголошений – слабка позиція, орфограма, позначається літерою “є”;
– голосний не наголошений, слабка позиція, орфограма, позначається літерою “е”;
|м| – приголосний твердий, дзвінкий, позначається літерою “ем”;
– приголосний м’який, дзвінкий, позначається літерою “йот”;
– голосний не наголошений, позначається літерою “я”;
– приголосний твердий, дзвінкий, позначається літерою “єн”;
– голосний наголошений – сильна позиція, позначається літерою “й”;
|й] – приголосний м’який, дзвінкий, позначається літерою “йот”.
Потім учні відшукують орфограми. Перша в корені слова. Добирається спільнокореневе слово, в якому сумнівний голосний у сильній позиції, тобто наголошений – кремінь. Отже, треба писати літеру “е”.
Друга орфограма – апостроф після “ем” перед я, що означає два звуки в корені слова.
Значну роль у підвищенні рівня орфографічної грамотності учнів відіграє пряма фонетична транскрипція: учні чують слово, записують його спочатку звуковим письмом, а потім звичайним буквеним. Така робота сприяє розвиткові орфоепічного слуху, привчає учнів уважніше вслухуватися в мову, усвідомлено порівнювати звучання і написання. Оволодівши цим видом роботи, учні вчаться оперувати зворотною транскрипцією. Після цього вони одержують готовий, записаний звуковим письмом текст, за яким повинні відтворити буквений запис і усне звучання. Така робота повною мірою імітує реальну ситуацію диктанту, дозволяє проконтролювати свої дії, оскільки часу на це відводилося значно більше, ніж під час написання тексту диктанту. У процесі таких управлянь відпрацьовується автоматизм дій, виразніше виявляються співвідношення між зоровим і слуховим образами слів.
Увага учнів привертається до двох протилежних явищ письма: в одних випадках слово, що вимовляється, його окремі звуки позначаються лише однією “своєю” літерою; в інших випадках при незмінюваній вимові виникає вибір букв. Наприклад, для пояснення суті поняття спочатку аналізуються слова такі, як: школа, книга, руки, вік, трава (слова без орфограм), і пропонується провести спостереження.
До чого призвела б заміна хоч однієї з літер у поданих словах? Школа, крига, ріки, сік, траса. У процесі лінгвістичного експерименту учні міркують так: у слові школа не можна замінити жодної букви без того, щоб слово не змінило свого звучання і значення. Отже, заміна букв у слові школа неможлива, тому неможлива і орфографічна помилка. Якщо ж замість потрібної букви написати іншу, то матимемо інше слово: школа – шкала (книга – крига, руки – ріки, вік – сік, трава – траса). Перевагу, безумовно, слід надавати фонетичному розбору.
Послідовність фонетичного розбору
1. Слово поділити на склади, визначити наголос; записати його звуковий склад у квадратних дужках.
2. Голосні звуки: наголошені, не наголошені; якими буквами позначені.
3. Приголосні звуки, дзвінкі, глухі, тверді, м’які; якими буквами позначені.
4. Кількість звуків і букв.
Зразок усного розбору
У слові просьба (про-сьба) два склади, наголошений перший склад, 7 букв і 6 звуків.
Зразок письмового розбору
П – пригол., глухий, губний, зімкнено-проривний, твердий;
Р – пригол., сонорний (дзвінкий, що не має парного глухого), передньояз., дрижачий, твердий;
О – голосний, огублений, заднього ряду, середнього підняття спинки язика; с – пригол., дзвінкий, передньояз., щілинний, свистячий, твердий; б – пригол., дзвінкий, губний, зімкнено-проривний, твердий; а – голосний, неогублений, заднього ряду, низького підняття спинки язика.
Таким чином, вивчення фонетики і графіки української мови вимагає наукової характеристики звукової і графічної систем, урахування особливостей їх засвоєння учнями різних вікових груп, застосування нових технологій навчання мови. Систематичне використання узагальнювальних таблиць і схем забезпечує економію навчального часу, активізацію пізнавальної діяльності учнів.
Однак головним при вивченні цих розділів залишається формування орфоепічних і орфографічних умінь і навичок, що становлять основу мовленнєвої компетенції випускників середніх шкіл.
Related posts:
- Узагальнення знань, умінь і навичок із фонетики, графіки, орфографії та орфоепії ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ УРОК № 58 Тема. Узагальнення знань, умінь і навичок із фонетики, графіки, орфографії та орфоепії Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів із фонетики, вдосконалити орфоепічні й орфографічні навички; розвивати усне й писемне мовлення; виховувати старанність у навчанні. Обладнання: підручник, текст диктанту. ХІД УРОКУ I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ II. МОТИВАЦІЯ […]...
- МІСЦЕ ФОНЕТИКИ В СИСТЕМІ МОВИ. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФОНЕТИКИ. КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему § 13. МІСЦЕ ФОНЕТИКИ В СИСТЕМІ МОВИ. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФОНЕТИКИ. КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ Мовознавчі студії 150. Пригадайте, що вивчає фонетика. У чому полягає специфіка цього розділу мовознавства? Опрацюйте теоретичний матеріал. Фонетика – розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови. Оскільки звуки […]...
- Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі Приголосні звуки поділяються на тверді і м’які. Вони можуть утворювати пари. Вимова таких звуків відрізняється тільки положенням язика в ротовій порожнині. Тверді: , , , , , , , , . М’які: , [т’1, , , , , , , . […]...
- Класифікація голосних і приголосних звуків – Звуки мови – Фонетика Українська мова Фонетика Звуки мови Класифікація голосних і приголосних звуків Голосні (6): , , , , , . Голосні – це звуки людської мови, основу яких становить голос. Приголосні (32): дзвінкі: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ; глухі: […]...
- Голосні й приголосні звуки УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Голосні й приголосні звуки У звуковій системі української мови 38 звуків: 6 голосних та 32 приголосних, які позначаються 33 літерами українського алфавіту. Голосні – це звуки, під час вимови яких струмінь повітря не натрапляє на перешкоди в ротовій порожнині, вони утворені за допомогою голосу. В українській мові це: […]...
- Методика навчання орфографії 5.7. Методика навчання орфографії У свій час обгрунтувалися різні підходи до навчання орфографії: одні методисти підкреслювали вирішальну роль прийому списування (Л. Томсон, В. Малаховський М. Державін, О. Миртов, Є. Мейман, В. Лай та ін.), інші обгрунтовували ефективність вироблення орфографічних навичок на основі засвоєння теорії граматики (К. Ушинський, О. Пєшковський, Ф. Буслаєв, Д. Тихомиров, М. Бунаков, […]...
- Методика навчання будови слова і словотвору 5.4. Методика навчання будови слова і словотвору Будова слова – традиційний розділ шкільної програми, в якому розглядаються значущі частини слова, відношення між спорідненими словами. Словотвір як учення про способи творення нових слів уведено до програми порівняно недавно, і тому зміст його ще достатньо не стабілізувався. Словотвір як окрема дисципліна пройшов декілька етапів становлення. Спочатку його […]...
- Класифікація приголосних звуків – Звуки мовлення ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Звуки мовлення Класифікація приголосних звуків Приголосні звуки утворюються за допомогою голосу і шуму або тільки шуму. Приголосні, що складаються з голосу і шуму, називаються Дзвінкими ( , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ), а ті, що утворюються лише […]...
- Методика навчання пунктуації 5.9. Методика навчання пунктуації Пунктуація – (від лат. punktum крапка) – це сукупність розділових знаків і система усталених правил їх уживання. Навчання пунктуації вимагає від учителя обов’язкового врахування значення пунктуації та її теоретичних основ, від чого великою мірою залежить вибір методів і прийомів. Пунктуація служить для розмежування смислових і граматичних зв’язків елі в у реченні, […]...
- Приголосні звуки – Фонетика Фонетика Приголосні звуки Приголосні звуки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , . За участю шуму й голосу під час творення приголосних та за їх співвідношенням приголосні звуки поділяються на сонорні ( […]...
- ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Фонетика. Графіка. Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі і глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове позначення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені і ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення […]...
- Фонетичний розбір слова – Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі Фонетичний розбір слова Послідовність розбору 1. Слово. 2. Склади (відкриті чи закриті). Наголос. 3. Голосні звуки, їх вимова і позначення на письмі. 4. Приголосні звуки (дзвінкі чи глухі, тверді чи м’які), їх вимова, позначення на письмі. 5. Кількість звуків і букв. Зразок розбору […]...
- Голосні і приголосні звуки – Звуки мовлення ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Звуки мовлення Голосні і приголосні звуки Усього в українській мові 38 звуків. Не всі звуки мовлення творяться однаково. Так, одні утворюються лише за допомогою голосу. Їх називають Голосними звуками. У нашій мові 6 голосних звуків. Голосні звуки: , , , , , . Інші 32 звуки утворюються за допомогою голосу і […]...
- Тверді і м’які приголосні – Звуки мовлення ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Звуки мовлення Тверді і м’які приголосні Приголосні звуки української мови бувають Тверді і м’які. Їхня вимова розрізняється положенням язика в ротовій порожнині. Тверді приголосні вимовляються без додаткового наближення спинки язика до твердого піднебіння, а м’які утворюються в результаті такого наближення. До Твердих належать, , , , , , , , , […]...
- Зразок фонетичного розбору слова УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Зразок фонетичного розбору слова 1. Берешся – . 2. У слові три склади: бе-ре-шся, усі відкриті. 3. Наголос падає на другий склад. 4. Голосні звуки: , , ; – звучання є наближається до и. 5. Приголосні звуки: , , . Звуки, – дзвінкі, тверді, – глухий, м’який, подовжений. […]...
- Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв – Позначення звуків мовлення на письмі ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Позначення звуків мовлення на письмі Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв Кожна буква українського алфавіту здебільшого передає один звук. Однак повної відповідності між звуками і буквами немає. Для передачі на письмі шести голосних звуків в українському алфавіті існує десять букв, шість із яких (А, о, у, е, и, і) завжди […]...
- Тверді і м’які приголосні. Позначення м’якості приголосних на письмі ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ УРОК № 27 Тема. Тверді і м’які приголосні. Позначення м’якості приголосних на письмі Мета: поглибити знання учнів про тверді й м’які приголосні, формувати навички правильної вимови твердих та м’яких приголосних, розвивати фонематичний слух, культуру усного й писемного мовлення; виховувати в учнів повагу до старших. Обладнання: підручник, текст диктанту. ХІД УРОКУ I. […]...
- Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі 1. Шиплячі приголосні звуки, , , вимовляються твердо: Ни Е, Елест, Ні. Вони частково пом’якшуються перед та при подовженні перед Ю, я: Інка, Ість, Ні Ю. 2. Губні приголосні, , , , та задньоротові, , , також не бувають м’якими і можуть напівпом’якшуватися […]...
- Закріплення знань учнів про дзвінкі й глухі приголосні. Складання розповіді за серією малюнків і запитаннями Урок 103 Тема. Закріплення знань учнів про дзвінкі й глухі приголосні. Складання розповіді за серією малюнків і запитаннями Мета: закріпити вміння диференціювати дзвінкі та глухі приголосні; поглибити знання про дзвінкі та глухі приголосні; розвивати фонематичний слух учнів; виховувати бережливе ставлення до книги. ХІД УРОКУ I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань та мотивація навчання 1. […]...
- Тверді та м’які приголосні. Позначення м’якості приголосних буквами я, ю, є, і Урок 104 Тема. Тверді та м’які приголосні. Позначення м’якості приголосних буквами я, ю, є, і Мета: поглибити знання учнів про тверді та м’які приголосні звуки; закріпити вміння учнів позначати м’якість приголосних літерами я, ю, є, і; удосконалювати вміння розрізняти тверді та м’які приголосні на слух; збагачувати лексичний запас учнів; виховувати любов до природи. ХІД УРОКУ […]...
- ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ. ОРФОГРАФІЯ § 32. ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ Про те, як при творенні слів чи зміні їхньої форми замість звуків [г], [к], [х] з’являються інші приголосні ПРИГАДАЙМО На які звуки змінюються приголосні [г], [к], [х] в іменниках перед закінченням [і]? 253 Прочитайте. Простежте, які зміни відбулися в коренях слів кожної групи. На основі спостереження […]...
- Що ми знаємо про звуки і букви ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО Що ми знаємо про звуки і букви 113 1. Доповніть речення. 1. Голосні звуки: [а], [о], [у], [и], … . 2. Голосні звуки позначають букви: а, о, у, и, і, у, я, є… . 3. У слові стільки складів, скільки… . 4. Дзвінкі приголосні звуки: [б], [г], [г], [д] [д’], … . 5. […]...
- Закономірності навчання української мови 1.7. Закономірності навчання української мови Засвоєння рідної мови – процес безперервний, що починається з перших років і триває упродовж усього життя людини. Інтенсивне засвоєння мови відбувається під час спілкування, коли активно формуються комунікативні уміння і навички. Вчені вважають, що навчання мови підлягає певним закономірностям, урахування яких сприяє ефективній організації навчального процесу, в т. ч. її […]...
- Подовжені звуки УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Подовжені звуки За певних фонетичних умов приголосні української мови здатні подовжуватись, тобто їх витримка при мовленні є вдвічі довшою. Подовження приголосних передається на письмі. Можливі випадки подовження приголосних: 1. Уподібнення. Наприклад:Розсунути, зсунути – , . 2. Збіг кінцевих і початкових літер у слові. Наприклад: оббити, возз’єднання, осінній. 3. […]...
- Схема фонетичного розбору – Правила переносу слів – Фонетика Українська мова Фонетика Правила переносу слів Схема фонетичного розбору 1. Слово. 2. Наголос. 3. Склади: – відкриті; – закриті. 4. Фонетична транскрипція. 5. Букви і звуки. 6. Характеристика голосних звуків: – ненаголошений; – наголошений. 7. Характеристика приголосних звуків: – дзвінкі, глухі; – тверді, м’які, пом’якшені. 8. Кількість букв і звуків. джміль – 1 склад, закритий. […]...
- Найголовніші випадки чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні БУДОВА СЛОВА. ОРФОГРАФІЯ Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків Найголовніші випадки чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні – – КриГА-криЖАний-на криЗІ – – РіК-ріЧНиця-у роЦі – – ЛантуХ-лантуШОк-у лантуСІ...
- Позначення звуків мови на письмі УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Позначення звуків мови на письмі Графіка (від гр. Grapho – письмовий) – це розділ мовознавства, який вивчає сукупність мовних знаків для передачі на письмі усного мовлення. В ідеальному варіанті кожний звук мовлення повинен мати своє графічне позначення (літеру). Для передачі звуків української мови на письмі використовують особливі знаки […]...
- Дзвінкі та глухі приголосні. Вимова й написання слова космонавт Урок 101 Тема. Дзвінкі та глухі приголосні. Вимова й написання слова космонавт Мета: дати уявлення про диференціацію приголосних за способом творення, за дзвінкістю – глухістю; вчити розпізнавати дзвінкі та глухі приголосні; розвивати орфоепічну грамотність; виховувати патріотичні почуття. ХІД УРОКУ I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань та мотивація навчання 1. Перевірка домашнього завдання (вправа 188) […]...
- Вимова приголосних звуків і позначення їх на письмі ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ УРОК № 39 Тема. Вимова приголосних звуків і позначення їх на письмі Мета: закріпити знання учнів про приголосні звуки, їх вимову та написання, виробляти вміння і навички правильно вимовляти приголосні звуки, записувати їх у транскрипції; розвивати пам’ять, увагу; виховувати старанність. Обладнання: підручник, орфоепічні словники. ХІД УРОКУ I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ […]...
- Українська абетка – Фонетика Українська мова Фонетика Українська абетка Аа Бб Вв Гг Гг Дд Ее Єє Жж Зз Ии Іі Йй Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ьь Юю Яя Кількість звуків і букв у слові може бути різною. Букви я, ю, є, ї після приголосних позначають 1 […]...
- ПОЗНАЧЕННЯ М’ЯКОСТІ ПРИГОЛОСНИХ НА ПИСЬМІ ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ. ОРФОГРАФІЯ §28. ПОЗНАЧЕННЯ М’ЯКОСТІ ПРИГОЛОСНИХ НА ПИСЬМІ Приголосні звуки бувають тверді, м’які та пом’якшені, Деякі приголосні за твердістю й м’якістю утворюють пари: Не мають пари м’яких такі приголосні: Ці приголосні лише трохи пом’якшуються: [б’ік], [роздор’іж:’а]. Приголосні [г], [г], [к], [х] завжди тверді. Пом’якшуються вони лише перед голосним [і]: [кіт], [гірко]. Приголосний [й] […]...
- Роль і місце позакласної роботи в системі навчання української мови 10. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 10.1 Роль і місце позакласної роботи в системі навчання української мови Важливого складовою навчально-виховного процесу є позакласна робота з української мови, під якою розуміють цілеспрямовані, організовані на добровільних засадах, на основі пізнавальних інтересів учнів мовні заняття з ними, що виходять за межі уроків, іноді й за межі програми з […]...
- Алфавіт. Співвідношення звуків і букв ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ УРОК № 32 Тема. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв Мета: поглибити знання учнів про звуки і букви, алфавіт; вчити правильно вимовляти голосні й приголосні звуки, а також грамотно передавати їх на письмі; вдосконалювати вміння й навички визначати звукове значення букв і, я, ю, є; прищеплювати учням любов до мови. Обладнання: підручник, […]...
- Закріплення знань про тверді та м’які приголосні звуки. Усний переказ тексту “Перепілка” Урок 108 Тема. Закріплення знань про тверді та м’які приголосні звуки. Усний переказ тексту “Перепілка” Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів про тверді та м’які приголосні звуки; закріпити вміння позначати на письмі м’якість приголосних звуків літерами і, я, ю, є, ь; удосконалювати знання та вміння учнів щодо поділу для переносу з рядка в рядок слів […]...
- Методологія, методи й методика стилістики – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Методологія, методи й методика стилістики Для стилістики, як і для будь-якої іншої науки, важливими є методологія (грец. methodos – спосіб і logos – вчення), методи й методика дослідження, вивчення. Всі три реалії тісно пов’язані між собою. Методологія стилістики. Її сутність полягає в тій філософській, світоглядно-теоретичній позиції, з якої осмислюються й висвітлюються проблеми […]...
- Послідовність фонетичного розбору слова УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Послідовність фонетичного розбору слова 1. Назвати аналізоване слово. 2. Указати кількість складів; визначити, які з них закриті, які – відкриті. 3. Указати наголошений склад. 4. Назвати голосні звуки, особливості їхньої вимови. 5. Назвати й охарактеризувати приголосні звуки, особливості їхньої вимови. 6. Указати кількість звуків у вимовленому і кількість […]...
- ЗВУКИ МОВИ І ЗВУКИ МОВЛЕННЯ. ЗВУКИ ГОЛОСНІ ТА ПРИГОЛОСНІ ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ. ОРФОГРАФІЯ О мово рідна! Здаєшся звуком сопілки в полі, шептанням збіжжя на різних нивах, шелестом верб, калини, тополі… І. Кращу Ви знатимете: – звуки мови і звуки мовлення; – особливості вимови голосних і приголосних звуків. Ви вмітимете: – розрізняти в словах тверді й м’які, дзвінкі та глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні; […]...
- Зміни приголосних перед – СЬК(ИЙ), – СТВ(О) Зміни приголосних при їх збігу УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР Зміни приголосних при їх збігу Зміни приголосних перед – СЬК(ИЙ), – СТВ(О) Перед суфіксами – ськ(ий), – ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси. Відбувається чергування приголосних: А) К, ць, ч + – ськ(ий), – ств(о) дають – цьк(ий), – цтв(о): Гірник – гірницький, […]...
- Чергування приголосних [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] і [з’],[ц’], [с’] Тема: Чергування приголосних [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] і [з’],[ц’], [с’] Мета: ознайомити учнів із чергуванням приголосних звуків у коренях спільнокореневих слів; виробляти вміння змінювати приголосні звуки під час змінювання слів, правильно вживати і вимовляти слова; розвивати зв’язне мовлення; виховувати пізнавальний інтерес. Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції). Обладнання: підручник, […]...
- Зміни груп приголосних – ЦЬК-, – СЬК-, – ЗЬК-, – СК-, ПІК-, – ЗК-, – СТ – Зміни приголосних при їх збігу УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР Зміни приголосних при їх збігу Зміни груп приголосних – ЦЬК-, – СЬК-, – ЗЬК-, – СК-, ПІК-, – ЗК-, – СТ- При словотворенні приголосні звуки часто змінюються: А) група приголосних – цьк – змінюється на – чч – при творенні іменників із суфіксом – Ин(а): Вояцький – […]...