МІШОЧНИЦЬКИЙ РОЗПЛІД
МІШОЧНИЦЬКИЙ РОЗПЛІД – інфекційна хвороба, збуджена вірусом, що викликає загибель дорослих личинок і молодих лялечок, які набувають форми мішка з рідиною. Хвороба зустрічається рідко, спостерігається самовидужання бджіл.
Вірус М. р. гине у воді при 59 °С протягом 10 хв, у меді – при 70-73 °С протягом 10 хв. У висушеному стані при кімнатній температурі зберігається протягом трьох тижнів, під прямими сонячними променями гине за 4-7 год, зважений у воді – протягом 4-6 год, у меді – протягом 5-6 год. При розсіяному світлі й кімнатній температурі
Шляхи поширення хвороби. Личинки заражаються через інфікований корм. Інфікують корм молоді бджоли, які очищають вулик від сміття, чарунки – від хворих і мертвих личинок, приймають принесений нектар і годують здоровий розплід. Зараження здорових сімей може відбутися через воду, інвентар, при перенесенні стільників із хворої сім’ї в здорову й при бджолиному злодійстві.
Перебіг хвороби.
Хворобі піддаються сім’ї різної сили. Бджолині, трутневі й маткові личинки можуть занедужати рівною мірою.
Перебіг хвороби можна розділити на 5 стадій.
Перша стадія проходить без явно виражених клінічних ознак. Зовнішній вигляд і положення інфікованих личинок нічим не відрізняються від здорових. Іноді під лупою можна побачити, що передній кінець личинки трохи опущений, набув жовтуватого кольору, а головний кінець передньої третини личинки став прозорішим, сегментація тіла добре виражена, видні трахеї. Зовнішній покрив захворілих личинок стає щільнішим, його важче розірвати, ніж у здорових, і під ним накопичується водяниста маса.
Під час другої стадії головний кінець личинки відходить від кришечки чарунки. Вона стає коричнювато-жовтого кольору. Передній кінець тіла набагато темніше заднього. Сегментація тіла виражена слабкіше, і під зовнішнім покривом на боках і задній частині накопичується рідина. Тканини личинки розпадаються й перетворюються на коричнювату водянисту масу.
На третій стадії головний кінець личинки переміщається до дна чарунки, її тіло, особливо передня частина, стає коричневого кольору, втрачається його пружність. Зовнішній покрив стає дуже міцним, але витягтися загиблу личинку з чарунки можна легко.
Для четвертої стадії характерне висихання личинки й відхід її головного кінця від бічної стінки чарунки догори. Забарвлення стає ще більш темно-коричневого кольору. Сегментація погано виражена, зовнішній покрив зморщується, рідина під ним відсутня.
На п’ятій стадії висохлий коркоподібний труп личинки розташовується на нижній бічній стінці чарунки. Передня третина його піднята й утягнена в глиб чарунки. Середня й задня частини трупа личинки відповідають формі чарунки й мають гладеньку поверхню. Висохла личинка легко видаляється з чарунки, але кірка її дуже ламка.
Симптоми хвороби. Уражений розплід набуває строкатого вигляду. В основному гине запечатаний розплід. Часто здорових личинок набагато менше, ніж загиблих. Останніх можна визначити за продірявленими кришечками, розміри отворів яких різноманітні. Пізніше бджоли самостійно розпечатують загиблий розплід, через що створюється враження, що загинув відкритий розплід. Загиблі личинки лежать витягнутими уздовж нижньої бічної стінки чарунки.
Діагноз хвороби. Установлюють за зовнішніми змінами личинок. При встановленні діагнозу слід виключити європейський і американський гнилець, завмерлий і застуджений розплід.
Профілактика. Для запобігання хворобі на пасіках утримують сильні сім’ї, забезпечують їх повноцінним харчуванням з достатньою кількістю корму, обновляють гнізда, систематично дезінфікують бджільницький інвентар.
Заходи боротьби й лікування. Для ліквідації хвороби проводять комплекс оздоровчих заходів: підсилюють слабкі сім’ї, створюють для бджіл сприятливіші умови, усувають причини захворювання.
Насамперед на пасіці вводять карантин. У хворих сім’ях переривають яйцекладку маток, пересадивши їх у клітки на 5- 7 днів. Пізніше цих маток заміняють продуктивнішими.
При сильному ураженні розплоду сім’ю пересаджують у продезінфікований вулик на рамки з початками штучної вощини та згодовують їй цукровий сироп. Стільники з ураженим розплодом спалюють. Через 7-10 днів оглядають сім’ю й при необхідності підсилюють її, поставивши стільники зі зрілим розплодом здорової сім’ї.
Слабкі сім’ї з невеликим ураженням розплоду підсилюють, з’єднавши їх. Високі результати дає підсаджування роїв.
Згодовування лікувальних препаратів при М. р. позитивних результатів практично не дає. Для профілактики захворювання можна згодовувати по 50 мг біоміцину або левоміцетину на 1 л 50% – вого цукрового сиропу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...