Головна ⇒ 📌Географія ⇒ Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

ТЕМА 6. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

§ 35. Міжнародна економічна інтеграція

Суть міжнародної економічної’ інтеграції. З розвитком НТР міжнародний географічний поділ праці поступово ускладнюється, набуває нових форм. Нині він виходить за рамки виробничої сфери і починає охоплювати сферу послуг, інформації та ін. У територіальному ж аспекті таке ускладнення і поглиблення міжнародної спеціалізації та обміну зумовлює ще тісніше “зрощування” національних господарств

країн. Так виникла міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) – вищий ступінь МГПП, нова форма інтернаціоналізації продуктивних сил, процес переплетення національних господарств і здійснення узгодженої міждержавної економічної політики.

Міжнародна економічна інтеграція – процес розвитку стійких взаємозв’язків сусідніх держав, що веде до їх поступового економічного злиття, що грунтується на здійсненні цими країнами узгодженої міждержавної економіки і політики.

Національні економіки вже давно стали частиною динамічної системи світового господарства. Нині що активніше країна бере участь у системі

сві – тогосподарських зв’язків, то міцніша її співпраця з іншим світом і вищий добробут суспільства і його громадян.

Етапи міжнародної економічної інтеграції. Існуючий досвід розвитку інтеграційних процесів у світовому господарстві свідчить про наявність чотирьох чітких етапів у становленні та розвитку міжнародної економічної інтеграції.

1. Утворення зони вільної торгівлі. Країни-учасниці позбавляються взаємних торговельних бар’єрів, але зберігають повну свободу дій щодо економічних зв’язків з третіми країнами. Класичні зони вільної торгівлі нині поширені по всьому світу. Наприклад, АСЕАН (Угода про свободу торгівлі країн Південно-Східної Азії), НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю), Європейська асоціація вільної торгівлі тощо.

2. Утворення митного союзу із встановленням єдиних тарифів у торгівлі й у русі робочої сили та капіталу. На цьому рівні економічної інтеграції держав не тільки усуваються взаємні торговельні бар’єри, а й виникає єдиний митний простір, обмежений кордонами держав, що до нього входять. Прикладами таких утворень є Асоціація Євросоюзу з Туреччиною, Арабський загальний ринок (митний союз у складі Єгипту, Іраку, Йорданії, Ємену, Лівії, Мавританії, Сирії) та ін.

3. Створення економічного союзу, що є початковою фазою реальної економічної інтеграції. При цьому держави домовляються про вільне пересування через національні кордони не лише товарів, а й фінансів, робочої сили, технологій, інформації. Такими утвореннями є Рада зі співпраці арабських країн Перської затоки (утворили Бахрейн, Катар, Кувейт, Оман, ОАЕ, Саудівська Аравія), Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) – об’єднання економічного співробітництва 12 латиноамериканських держав.

4. Повна інтеграція з єдиною економічною політикою, загальною валютою та органами наднаціонального регулювання. Цей рівень передбачає, що, вступаючи до організації (союзу), держави домовляються про проведення спільної торговельної та загальної економічної політики, узгоджують зовнішню політику країн-учасниць, що створює ширші можливості для взаємовигідного об’єднання сил і засобів в інтересах господарського розвитку загалом всього союзу й окремо кожної країни. До нього належить Європейський Союз (до 1993 р. – Європейське Економічне Співтовариство). Він здійснює єдину економічну й валютну політику, має свій Центральний банк, а з 2002 р. на його території був утворений найбільший у світі валютний союз – Єврозона, яка нині об’єднує 19 країн, офіційною валютою яких є євро (табл. 1).

Таблиця 1. Території, на яких діє валюта євро

Категорія	Населення	Країни і території
Офіційні члени Євро – зони	329 млн осіб	Австрія, Бельгія, Кіпр, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словенія, Іспанія, Словаччина
Інші європейські країни, що використовують євро	3 млн осіб	Андорра, Косово, Чорногорія, Монако, Сан – Марино, Ватикан
Країни ЄС з валютами, прив’язаними до євро	26 млн осіб	Болгарія, Данія, Естонія, Латвія, Литва

Усі інтеграційні економічні угруповання зазвичай поділяють на два класи – регіональні й галузеві.

– Регіональні й галузеві інтеграційні угруповання. У світовому господарстві такі угруповання відіграють важливу роль. Їх налічують понад 100, іноді – більше 30. У першому випадку до складу таких угруповань включають численні економічні союзи, які ще не доросли до рівня інтеграції. Справжня інтеграція настає лише по досягненні високого рівня зрілості регіональних економік.

У світі налічують кілька економічних угруповань, що найсуттєвіше впливають на світове господарство (мал. 72).

Найрозвиненішим міждержавним інтеграційним угрупованням, яке досягло рівня найтіснішого економічного і політичного союзу, є Європейський Союз (ЄС), що об’єднує 27 європейських країн з населенням майже 491 млн осіб (табл. 2). Деякі дослідники навіть вважають, що ЄС перебуває в стадії переходу від найвищої сходинки економічної та політичної інтеграції до початкової стадії конфедеративної держави.

Країни, що розвиваються, також створюють свої інтеграційні угруповання, яким до інтеграції європейського типу ще дуже далеко. В Азії це Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка об’єднує десять країн Південно-Східної Азії, що вже фактично створили зону вільної торгівлі і рухаються далі в напрямку поглиблення інтеграції. Інше велике інтеграційне угруповання, що об’єднує майже 441 млн осіб, – це Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), яку на початку 90-х рр. XX ст. утворили США, Канада і Мексика. Ці три країни домовилися про поступове скасування митних тарифів, про лібералізацію торгівлі та інвестицій, проте, на відміну від ЄС, ніяких наднаціональних органів Доведіть чи спростуйте НАФТА не має.

Мал. 72. Провідні інтеграційні угруповання світу

У Латинській Америці це Спільний ринок Південного конусу (МЕРКОСУР), до якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, а також як асоційовані члени Венесуела, Болівія, Еквадор, Колумбія, Перу, Чилі. Перспектива поглиблення інтеграції в МЕРКОСУР залежить від того, наскільки її учасникам, насамперед Бразилії й Аргентині, вдасться виробити узгоджений підхід до ключових проблем макроекономічної політики.

Регіоналізація є базою для міжнародної економічної інтеграції.

Таблиця 2. Провідні регіональні інтеграційні угруповання сучасного світового господарства

Скорочена Назва	Рік утворення	Кількість Країн- Учасниць	Територія, млн км2	Чисельність населення, млн осіб	Частка в світовому ВВП, %	Частка в світовому експорті, %
ЄС	1957	27	4,3	493	21,6	38,1
АСЕАН	1967	10	4,5	580	4,4	7,0
НАФТА	1988	3	21,6	441	24,4	19,2
МЕРКОСУР	1991	10	18,7	368	3,2	3,3
Загалом	50	49,1	1882	53,6	67,6

Велику роль у світовому господарстві відіграє таке інтеграційне утворення, як Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), до складу якого входить 21 країна. За економічною могутністю це угруповання виходить на перше місце: 42 % населення світу і 57 % світового ВВП. Проте від чотирьох розглянутих вище угруповань воно дещо відрізняється. По-перше, глибина інтеграційних процесів в АТЕС не настільки велика, адже спочатку вона була задумана як міжурядовий консультаційний форум. По-друге, за складом її можна назвати гібридним угрупованням. У ньому беруть участь найрозвиненіші країни світу (США, Японія, Канада, Австралія тощо), нові індустріальні країни Азії (Південна Корея, Тайвань, деякі країни – члени АСЕАН), ключові країни (Індія, Мексика), соціалістичні (Китай, В’єтнам) і постсоціалістичні (Росія) держави, країни, що розвиваються (Пакистан, Перу, Колумбія, Чилі тощо).

Інтеграційні угруповання виникають і на території країн СНД. Головне з них – Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЄС), до якого входять шість країн СНД (Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан, Узбекистан), які поставили собі за мету вироблення єдиної зовнішньоекономічної політики, тарифів, цін та інших складових функціонування загального ринку.

Галузевих інтеграційних утворень у світі теж чимало. Особливо вони характерні для країн, що розвиваються, які, укладаючи різноманітні картельні угоди між виробниками й експортерами міді, олова, бокситів, залізних руд, цукру, кави, бананів тощо, намагаються утримати свої позиції на світових товарних ринках. Серед найбільших галузевих утворень – Організація країн – експортерів нафти (ОПЕК), до якої входять 12 країн Близького і Середнього Сходу, Африки, Південно-Східної Азії та Латинської Америки. Особливе місце ОПЕК визначається тим, що вона контролює левову частку поставок нафти на світовий ринок, а також ціни на неї. У 2006-2007 рр. деякі країни, що розвиваються, запропонували створити “газову ОПЕК” – картель найбільших виробників і експортерів природного газу в складі Росії, Ірану, Катару, Алжиру, Венесуели, Казахстану, Узбекистану, які разом забезпечують понад 50 % його світового видобутку. Проте багато країн, включно зі США, виступили проти здійснення цього проекту. Висловіть своє судження щодо створення “газового клубу”.