Мовна норма

ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА

Розділ 1. Сучасна українська літературна мова і культура ділового мовлення

Мовна норма

Літературна мова характеризується нормативністю. Норма – це мовні (мовленнєві) варіанти, які найкраще виконують своє призначення в певний період функціонування мови. Ці варіанти є найпоширенішими з тих, що існують, і закріплені в практиці зразкового використання.

Мовна норма – це сукупність загальновизнаних, кращих, найбільш придатних мовних засобів, які вважаються правильними на певному історичному етапі.__________________________________________

class="msonormaltable" width="100%" style='width:100.0%;border-collapse:collapse'>

Норми сучасної української літературної мови

Визначення

Орфографічні

Написання слів

Орфоепічні

Вимова звуків і звукосполучень

Графічні

Передача звуків на письмі

Пунктуаційні

Вживання розділових знаків

Лексичні

Слововживання

Словотвірні

Творення слів

Морфологічні

Правильне вживання морфем, форм слів

Синтаксичні

Усталені

зразки побудови словосполучень, речень, текстів

Стилістичні

Відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування

Акцентуаційні

Правильний наголос

Сучасна українська літературна мова поєднує системи книжного (писемного) й усного літературного мовлення. Писемна форма мови пов’язана з усіма нормами, крім акцентуаційної та орфоепічної. Усна форма мови включає всі норми, крім орфографічної.

Норма характеризується системністю, історичною та соціальною зумовленістю, відносною стабільністю (у мові співіснують мовні варіанти).

Норма класифікується як категорія історична й суспільна. Норма створюється авторитетними особами (письменниками, мовознавцями, публіцистами, політичними діячами тощо). Фіксація різноманітних норм літературної мови, здійснена фахівцями, розглядається як їх кодифікація. Кодифіковані норми фіксуються у правописі, підручниках, посібниках, словниках і довідниках.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Мовна норма