Мухи – Клас Комахи (Insecta)
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.5. Медична арахноентомологія
3.5.3. Клас Комахи (Insecta)
3.5.3.6. Мухи
Муха кімнатна (Мusca domestica)
Географічне поширення: живе по всій земній кулі.
Морфологія. Досить велика комаха сіро-бурого кольору. На спинній стороні грудей є чотири темні поздовжні смужки. Все тіло й кінцівки густо опушені волосками. Ротовий апарат – лижучо-сисний, нижня губа перетворена на хоботок, має на кінцях дві великі присисні подушечки – ротові лопаті.
Життєвий цикл: розвивається з повним метаморфозом. Яйця відкладаються в гниючі рештки рослинного чи тваринного походження: гній, людський кал, сміття тощо. Самка відкладає 100-150 яєць і повторює кладку 3-6 разів. Личинка живиться фекаліями та гниючими речовинами. Після третього линяння личинка перетворюється на лялечку.
Тривалість розвитку залежить
Медичне значення. Кімнатні мухи становлять найбільшу небезпеку як розповсюджувачі кишкових інфекцій. Вони здатні поширювати збудників дизентерії, поліомієліту, гепатиту А, харчових токсикоін – фекцій, черевного тифу тощо.
Жигалка осіння (Stomoxys саlсitrans)
Географічне поширення: живе повсюдно.
Морфологія. Тіло жигалки осінньої 5-6 мм завдовжки. За своїм зовнішнім виглядом вона нагадує кімнатну муху. Але, на відміну від останньої, має твердий, довгий хоботок, яким проколює шкіру тварин і людини й живиться кров’ю. Колір її тіла сірий. На спинці є темні смужки в ділянці грудей і темні плями в ділянці черевця. На голівці є чорна або червоно-бура смуга. Ротовий апарат колючо-сисний і складається з довгого тонкого хоботка, всередині якого розміщена колюча щетинка – гіпофаринкс, що прикрита верхньою губою.
Життєвий цикл. Жигалка осіння – облігатний гематофаг. Розвиток відбувається з повним перетворенням. Після 3-кратного живлення кров’ю самка відкладає у гній чи гниючі рештки рослин 20-100 яєць. Через 1-4 дні з яєць вилуплюються личинки, що живляться органічними рештками в місцях кладок. Впродовж життя самки відкладають декілька кладок. Яйця і личинки розвиваються при температурі, що не перевищує 30-35 °С. Розвиток личинок також залежить від вологи і триває 12-42 дні. Залялькування відбувається в сухих ділянках субстрату. Цикл розвитку від яйця до імаго триває 20-57 днів.
Мухи нападають переважно на велику рогату худобу і коней у хлівах і конюшнях. Якщо місця їхнього виплоду розташовані поблизу житла людини, тоді мухи залітають у нього й нападають на людину.
Жигалка осіння живиться через 1-2 дні й частіше. У холодних хлівах зимують нерухомі личинки та імаго.
Максимальна чисельність мух спостерігається восени при підвищенні вологості.
Медичне значення. Осінні мухи-жигалки можуть бути механічними переносниками збудників туляремії, сибірки, стафілокока тощо.
Муха вольфартова (Wohlfahrtia magnifica)
Географічне поширення: зустрічається в середній смузі і на півдні Європи, особливо в місцях розведення худоби.
Морфологія. Муха завдовжки 10-13 мм, світло-сірого кольору. На голові темні смужки. На спинному боці грудей є три поздовжні темні смужки. Черевце яйцеподібної форми, на ньому посередині нерівна темна смуга і по боках від неї – чорні плями. Ноги темніші від тулуба.
Життєвий цикл. Вольфартова муха – живородяща. Самка народжує 120-190 личинок завбільшки 1 мм, тіло яких вкрите дрібними шпичками, напрямленими назад. Личинки відкладаються самкою на шкіру копитних тварин і людини, переважно в місцях подряпин, розчухів, виразок, а деколи в очі, ніс, вуха. Личинки заглиблюються у тканини, роз’їдають їх до кісток і руйнують кровоносні судини. Личинки – облігатні паразити тварин і людини. Розвиток личинок триває 35 днів. Передляльки покидають тіло хазяїна, потрапляють у грунт і там перетворюються на лялечок, які через 11-23 дні перетворюються на імаго. Дорослі форми є жителями полів, нектарофагами, але іноді підлизують гній тварин.
Медичне значення. Муха вольфартова є збудником міазу – хвороби, яка викликається проникненням личинок у тканини людей і тварин.
Зараження людини личинками мухи вольфартової відбувається головним чином під час сну.
Муха цеце (Glossina palpalis)
Географічне поширення: поширені у країнах з тропічним кліматом. Живуть у заростях кущів по берегах річок і озер, поблизу житла людини.
Морфологія. Розміри мухи від 10 до 13,5 мм. Характерною особливістю є дві великі темні плями на спинній частині грудей.
Життєвий цикл. Мухи цеце – облігатні гематофаги, живляться переважно кров’ю людини, іноді кров’ю свійських і диких тварин. Муха цеце – живородяща. Впродовж життя, яке триває 3-6 місяців, самка 6-12 разів народжує і відкладає на поверхні грунту одну живу личинку. Розвиток личинок відбувається у грунті, там вони заляльковуються. Розвиток лялечок триває 3-4 тижні й з них виходять дорослі особини.
Медичне значення. Мухи цеце – специфічні переносники трипаносом (Trypanosoma brucei gambiense), які є збудниками африканського трипаносомозу.
Заходи боротьби з мухами. Боротьба з мухами складається з санітарно-гігієнічних заходів у населених пунктах, які не допускають розповсюдження мух (своєчасний вивіз сміття, правильний устрій ящиків для сміття та ін.), захист приміщень від проникнення мух (сітка на вікнах та вентиляційних отворах, своєчасне прибирання приміщень тощо), дотримання правил зберігання продуктів харчування, знищення личинок, лялечок та дорослих мух.
Знищення личинок і лялечок проводять за допомогою ларвицидів, в якості яких застосовують трихлорметафос, карбофос, хлорофос, дикрезил тощо.
Дорослих мух знищують механічними засобами або із застосуванням інсектицидів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...